WEB-ресурс научно-практических конференций

Бровко ОТ., Буга М.В., Трохимчук Л.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КІЧТЕУ

ОРГАНІЗАЦІЯ МІНІ-СПОРТЗАЛІВ В ОФІСІ ТА ЇХ ОБЛІК

Турбота про співробітників - є важливим завданням підприємців. Відновлення трудових ресурсів через організацію додаткових перерв у роботі легко пов'язати з господарською діяльністю підприємства. Своєчасно і добре розім'явшись та відпочивши, працівник з ентузіазмом візьметься за справу, працюватиме продуктивніше, внаслідок чого підприємство отримає ще більше користі (доходу).

Стаття 141 Кодексу законів про працю зобов'язує власника створювати умови для зростання продуктивності праці, уважно ставитися до потреб працівників. Тренажери, призначені для помірного фізичного навантаження, - кращий спосіб профілактики захворювань, до яких схильні працівники із сидячою роботою.

Стаття 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 року № 4004-ХІІ вимагає від власника створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворювань.

Хоча слід чекати, що перевіряючі поставлять під сумнів валововитратність затрат тренажерів або ж право на амортизацію. Адже нормативно-правові акти у сфері охорони праці та санітарно-епідеміологічного захисту населення не містять прямої вимоги придбавати спортінвентар для офісних потреб.

Отож, виходячи з «негосподарської» суті таких об'єктів, слід приділити увагу деяким податковим аспектам обліку такого придбання.

Витрати на спортінвентар для релаксації співробітників залишаються за бортом податкового обліку (не буде ні валових витрат, ні амортизації, ні податкового кредиту з ПДВ). Більше того, для такого висновку є прямі законодавчі передумови. А саме - пп. 5.3.1 Закону

про прибуток. Згідно з ним такі витрати не включають до валових витрат, не пов'язані з господарською діяльністю. До них зараховано: -витрати на організацію і проведення прийомів, презентацій, свят, розваг, і відпочинку; - фінансування особистих потреб фізичної особи.

Якщо якась одиниця спортінвентарю коштує більше 1000грн (без ПДВ для його платників) і буде використовуватися довше року, але не для одержання прибутку, тоді таку матеріальну цінність класифікують як невиробничий фонд. Затрати на придбання невиробничих фондів не амортизуються - забороняє пп. 8.1.4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємства» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток).

Однак на цьому облік невиробничих фондів не закінчується. Якщо у майбутньому будь-який із них буде продано, почнуть діяти правила з останнього абз. пп. 8.1.4 Закону про прибуток. А в ньому сказано: дохід від продажу невиробничих фондів включають до валового доходу і одночасно показують валові витрати - у сумі затрат, понесених на їх придбання, та їх поліпшення. При цьому ПДВ, сплачений (або нарахований) при купівлі невиробничих фондів, до податкового кредиту не потрапляє, бо такий об'єкт призначено не для господарської діяльності. Тепер про спортінвентар, що не тягне на капітальний актив і не підпадає під визначення невиробничих фондів.

До групи недорогих спортінвентарів потрапить той спортінвентар, вартість якого не перевищує 1000грн (без ПДВ для його платника), незалежно від передбачуваного строку його використання. Його вартість до валових витрат не відноситься і за пп. 5.9 Закону про прибуток її не перераховують.

Бухгалтерський облік спортінвентарю залежить від строку служби і вартості конкретних матеріальних цінностей.

Об'єкти, очікуваний строк використання (експлуатації) яких перевищує рік, визнають основними засобами і обліковуються за правилами П(С)БО 7 «Основні засоби».

Серед основних засобів виділяють малоцінні необоротні матеріальні активи. До них потрапляють основні засоби, первісна вартість яких не перевищує вартісної межі, обумовленої для малоцінних необоротних матеріальних активів у наказі про облікову політику підприємства. малоцінні необоротні матеріальні активи обліковують на субрахунку 112. Для них, крім прямолінійного і виробничого, передбачено два особливих методи амортизації (п. 27 П(С)БО 7 «Основні засоби»):

- нарахування амортизації у розмірі 50% амортизованої вартості у першому місяці використання об'єкта, а решту 50% - у місяці, коли його вилучають із активів (списують з балансу), бо він перестав відповідати критеріям визнання такими;

- списання 100% його вартості відразу у першому місяці використання.

Якщо первісна вартість основних засобів перевищила межу малоцінності або якщо цей критерій на підприємстві не встановлено, такі об'єкти доцільно віднести до інших основних засобів і обліковувати на однойменному субрахунку 109. Амортизувати їх можна будь-якими із шести методів, зазначених у п.26 П(С)БО 7 «Основні засоби».

Предмети, строк служби яких менше року, потраплять до складу запасів і будуть відображатися на субрахунку 209 «Інші матеріали» або рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». їх обліковують за правилами П(С)БО 9 «Запаси».

Амортизацію таких основних засобів, у тому числі малоцінних необоротних матеріальних активів і первісну вартість запасів, відносять у Дт субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Отже, витрати на придбання спортінвентарю, тобто необоротних активів в податковому обліку не показують. Але затрати на купівлю , а також на ремонти та інші поліпшення цих об'єктів варто все-таки фіксувати на випадок їх продажу. Тоді ці суми відіграють свою роль. Купівлю недорогого спортінвентарю (не дорожче за 1000 грн. без ПДВ), тобто малоцінних необоротних активів, в обліку з податку на прибуток не показують. Бухгалтерський облік залежить від вартості і строку служби спортінвентарю, який обліковується за правилами П(С)БО 7, П(С)БО 9.

Хоча у Кодексі законів про працю щодо обладнання міні-спортзалів для працівників прямо не згадується, це зовсім не привід відмовити персоналу у розминці та відпочинку протягом робочого дня. Потрібно берегти своїх працівників, бо, як відомо, кадри вирішують все.

Список використаної літератури:

1. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України: Затверджений Верховною Радою України, №4004-ХІІ від 24.02.94 р., зі змінами та доповненнями.

2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України: Затверджений Верховною Радою України, №283/97-ВР від 22.05.97 р., зі змінами та доповненнями.

3. Кодекс законів про працю: Офіційний текст. - К.: Юрінком Інтер. 2003.

4. Заруба І. Перерви в роботі для відпочинку: обліковуємо витрати на настільні ігри та спортінвентар // Все про бухгалтерський облік. - 2008. - №39.

5. Коваленко О. Міні-спортзал в офісі: що в податковому обліку // Все про бухгалтерський облік. - 2008. - №109.