WEB-ресурс научно-практических конференций

Кулик А.А.

Міжгалузевий інститут управління

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ В УПРАВЛІННІ ІНТЕГРАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

М'ясопродукція сільськогосподарського виробника та сфера переробки і торгівлі знаходяться у взаємній залежності, що є специфікою галузі. З цього приводу торгівельна мережа та м'ясопереробні підприємства зацікавлені у розвитку високоякісної сировинної бази, стійкості та ритмічності поставок м'ясопродукції, а сільськогосподарські товаровиробники – у вигідних ринках збуту та підвищені віддачі від використання свого потенціалу.

Питанню інтеграційних процесів м'ясопродуктового підкомплексу присвячені праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-економістів, зокрема И.Н. Буздалова, М.А. Качанова, С.Е. Краскова [3], В.І. Мацибора [4], М.В. Месель-Веселяка [5], П.Т. Саблука та інших науковців.

Основним завданням інтеграційних процесів є забезпечення скоординованої діяльності, об ' єднання зусиль різних господарсько-правових структур для одержання високого кінцевого результату.

Для нарощування потужності аграрного сектору слід використати випробувані часом переваги різних форм організації суспільного виробництва зокрема, концентрація, спеціалізація, міжгосподарська кооперація, комбінування та агропромислова інтеграція.

Спеціалізація і концентрація виробництва створюють сприятливі умови для широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і на цій основі забезпечують підвищення його ефективності. Поглиблення спеціалізації та підвищення концентрації виробництва розширює і ускладнює виробничі та економічні зв'язки між галузями сільського господарства, його спеціалізованими підприємствами, а також між сільським господарством та іншими галузями агропромислового комплексу. При цьому ефективність виробництва між спеціалізованими підприємствами й окремими галузями залежить від стабільності організаційних, технологічних та економічних зв'язків. Важливою формою розвитку тривалих і стабільних виробничих зв'язків між підприємствами є міжгосподарська кооперація, яка дає змогу повніше використати переваги спеціалізації та значно розширити можливості здійснення концентрації виробництва в оптимальних розмірах. Міжгосподарська кооперація є об'єднанням фінансових, матеріальних і трудових сільськогосподарських підприємств з метою організації спільного виробництва окремих видів продукції [4].

Виникнення міжгосподарської кооперації є необхідністю об'єднання виробничих ресурсів, оскільки окремі господарства не мають достатньої їх кількості для організації виробництва необхідних видів продукції на сучасній технологічній основі. Тому, міжгосподарська кооперація підвищує ефективність сільськогосподарського виробництва і сприяє вирішенню значних соціально-економічних проблем села.

Комбінування є об'єднанням спеціалізованих виробництв на одному підприємстві, де продукція одного виробництва є сировиною, основним матеріалом, напівфабрикатом або допоміжним матеріалом для іншого. Підприємства, які входять до комбінату, є єдиним комплексом одночасно розміщених виробництв, пов'язаних між собою в технологічному та організаційно-економічному відношеннях. Процес комбінування поєднує послідовні етапи переробки сировини та напівфабрикатів власного виробництва, які належать до різних галузей (однієї галузі, підгалузі), об'єднує різні внутрішньогалузеві виробництва при комплексній переробці сировини, включаючи утилізацію промислових відходів та побічної продукції.

Вищою формою міжгосподарської кооперації є агропромислова інтеграція, яка об’єднує сільськогосподарські підприємства, переробну промисловість, обслуговуючі виробництва та торгівлю м'ясопродукції.

Агропромислова інтеграція здійснюється між підприємствами, які поєднуються виробництвом одного виду м'ясопродукції, що сприяє швидкому переходу м'ясосировини від однієї фази виробництва до іншої. Це, в свою чергу, скорочує час перебування м'ясопродукту на проміжному етапі між окремими фазами виробництва та забезпечує підвищення продуктивності праці, скорочення витрат виробництва та втрати.

В умовах агропромислової інтеграції покращуються:

- внутрішні та міжгалузеві зв'язки;

- розвивається спеціалізація та концентрація виробництва;

- поглиблюється міжгосподарська кооперація;

- посилюється розвиток та технічне оснащення тваринництва;

- чіткіше взаємодіє весь технологічний ланцюг виробництва;

- широко впроваджуються у виробництво досягнення науково-технічного прогресу;

- створюються умови, при яких матеріальне благополуччя та вирішення соціальних питань трудових колективів агропромислових формувань повністю залежать від реалізації готової продукції;

- можлива організація виробництва на принципах справжнього господарського розрахунку та самофінансування.

Список використаної літератури

1. Брыкля О.А. Агропромышленная интеграция и кооперация как фактор повышения конкурентоспроможности мясопродуктового подкомплекса // Все о мясе. – 2006. - №4. – с. 5-6.

2. Канінський П.К. Розвиток спеціалізації та кооперації в тваринництві зони Лісостепу. –К.: ІАЕУААН, 2003. -446 с.

3. Красков С.Е. Экономика мясной и молочной промышленности. -2-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1990. -319 с.

4. Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. –К.: Каравела, 2008. -312 с.

5. Месель-Веселяк М.В., Мазуренко О.В. Розвиток м'ясопродуктового підкомплексу України /Під наук. ред. акад. УААН. П.Т.Саблука. -К. ННУІАЕ, 2004. -127 с.