WEB-ресурс научно-практических конференций

Пугіна Д.О.

Запорізький національний університет

РИНКОВІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМCТВ

Досвід країн з розвиненими ринковими відносинами свідчить про те, що важливою складовою загального механізму управління господарською діяльністю підприємств є уміло сформована облікова політика. Облікова політика визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дає змогу оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища, знизити економічний ризик і добитися успіхів в конкурентній боротьбі.

Актуальність питання формування облікової політики пояснюється також тим, що вона має велике значення для всіх видів підприємницької діяльності – виробничої, комерційної, грошово-кредитної, банківської, страхової, для усіх галузей та підгалузей господарювання – промисловості, сільського господарства, будівництва тощо і скрізь вона має свої особливості. Проте її вихідні положення є єдиними (спільними) для всіх – отримання оптимізованої у довгостроковому плані норми прибутку.

Поняття “облікова політика” ( accounting policy ) у міжнародну практику обліку офіційно введено в 1975 р. із запровадженням Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 “Розкриття облікової політики” .

В Україні ж можливість використання підприємствами окремих елементів облікової політики з ’ явилася відносно недавно. Зокрема, в затверджено у 1993 р. Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності було передбачено, що підприємства та організації можуть самостійно встановлювати організаційну форму бухгалтерської роботи, визначати форму і методи бухгалтерського обліку, розробляти систему внутрішньовиробничого обліку, звітності й контролю, визначати права працівників на підпис документів, виділяти на окремий баланс свої філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи [3].

В офіційний обіг термін “облікова політика” був введений в 1999р. Законом від 16 липня 1999р. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Так, облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що їх використовує підприємство для складання та подання фінансової звітності [2]. Таке ж визначення облікової політики приведене в П(С)БУ 1 “ Загальні вимоги до фінансової звітності ” .

В економічній бухгалтерській літературі також можливо побачити визначення облікової політики як сукупності принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством конкретних методик, форми і техніки організації та ведення бухгалтерського обліку, виходячи із діючих правил господарювання і особливостей діяльності підприємства, закріплена відповідним внутрішнім нормативним актом на невизначений термін [1]. Це визначення відображає погляд на зміст облікової політики відомого вітчизняного економіста Ф.Ф.Бутинця і на нашу думку найбільше відображає сутність такої невід’ємної складової організації бухгалтерського обліку на будь-якому підприємстві як облікова політика.

Згідно з наведеним вище визначенням облікову політику слід вважати інструментарієм реалізації способів (прийомів), методів бухгалтерського обліку: первинного спостереження, вартісного вимірювання, поточного групування, підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.

Головними причинами, що зумовлюють необхідність формування облікової політики підприємства в нашій країні, є :

1) Перехід України на національні стандарти бухгалтерського обліку, що мають своєю основою міжнародні розробки в цій галузі, передбачає надання фінансової звітності більш управлінської, інформаційної спрямованості.

2) Після відмови держави від жорстокої регламентації в обліку і впровадження в господарську практику П(С)БО у підприємств з’явились альтернативні варіанти організації обліку з багатьох напрямів господарської діяльності, а саме в вирішенні питань амортизації основних засобів і нематеріальних активів, порядку формування резервів сумнівних боргів тощо. Обраний оптимальний варіант ведення бухгалтерського обліку має бути узаконений, тобто знайти відображення в наказі про облікову політику підприємства.

3) В умовах переходу до ринкових відносин зростає інтерес зовнішніх користувачів до фінансової звітності підприємств. У свою чергу звітність повинна бути зрозумілою всім зовнішнім користувачам, які матимуть змогу порівнювати фінансові звіти не тільки підприємств однієї галузі, а й різних галузей як однієї, так і різних країн. Це необхідно для того, щоб оцінити фінансовий стан підприємств, тенденції змін результатів їх діяльності, та визначити напрями розвитку економічних взаємовідносин між виробничими системами – фірмами, які б могли стати потенційними діловими партнерами на ринку. Зіставленість звітів досягається додержанням вимог П(С)БО, МСФЗ разом із розкриттям облікової політики підприємства за всіма розділами бухгалтерського обліку.

4) В умовах вільних, нерегламентованих ринкових відносин, коли сфера товарообігу є вкрай нестійкою успіх підприємства визначається знанням потреб ринку і стану зовнішнього середовища, в якому воно діє. Особливе місце в цьому процесі відводиться фінансовій звітності, яка є кінцевою подією облікової політики і характеризує економічну діяльність підприємства у зовнішньому середовищі. За таких умов облікова політика має управлінську спрямованість і визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства і його партнерів у фінансових та інших відносинах.

5) Розвиток ринкової економіки сприяє збільшенню кількості користувачів фінансової інформації. Це пояснюється тим, що кожна структура прагне знайти і утримати своє місце на конкретному ринку. Пошук пріоритетів і вибір правильної стратегії невід’ємно пов’язані із коригуванням правил, посиленням одних і послабленням значущості інших чинників, що відображується в обліковій політиці підприємства .

Таким чином, формування облікової політики – важливий етап у діяльності підприємства, оскільки від прийнятих облікових оцінок залежить зрештою фінансовий результат підприємства. Однак, на жаль, керівництво вітчизняних підприємств не завжди надає належної уваги процесу формування облікової політики.

Ситуацію, що склалася, можна пояснити такими основними причинами.

По-перше, в Україні не сформувалися стійкі товарні та фінансові ринки, а також їх інфраструктура, основними елементами якої є біржі, аукціони, кредитна та емісійна системи, інформаційні технології й засоби ділової комунікації, система страхування комерційного ризику, спеціальні зони вільного підприємництва тощо. Господарюючі суб ’ єкти у багатьох випадках в збиток своїм стратегічним планам вимушені працювати за правилами, що диктують їм інвестори, постачальники сировини, матеріалів, енергоресурсів тощо. Тобто об ’ єктивно склалася така ситуація, коли неможливо достатньо повно реалізувати не тільки специфічні, а й основні принципи бухгалтерського обліку.

По-друге, поряд з проблемами формування ринкових структур, зростанням виробництва та розвитком комерційних зв’язків відбуваються процеси становлення нового економічного мислення, нової етики управління, адаптації бухгалтерського обліку до реалій господарювання, наближення його до світової облікової практики та умов ринкової економіки. Відсутність достатнього досвіду роботи у новому економічному середовищі негативно позначається на процесах формування облікової політики.

По-третє, у господарській практиці відбувається адаптація до умов роботи з використанням національних стандартів бухгалтерського обліку. При цьому виникає багато організаційних проблем. Насамперед це пояснюється тим, що Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” не встановлює чітких правил щодо формування та реалізації облікової політики.

У сформованих умовах труднощі розробки облікової політики полягають у тому, що фахівці з обліку повинні не тільки розуміти теорію та керуватися основними принципами бухгалтерського обліку, а й брати участь у розробці стратегічних управлінських рішень, тобто бути не простими обліковцями, фінансовими управлінцями підприємства

Література

1. Бутинець Ф.Ф. Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. – Житомир: ПП “Рута”, 2001.

2. Закон України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.99р. №996 – 14.

3. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04 1993р. № 250.