WEB-ресурс научно-практических конференций

Комаров К.С.

Міжнародний університет фінансів

АЛГОРИТМ ПОБУДОВИ НА СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ ІННОВАЦІЙНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Актуальність дослідження. Тема даного дослідження є дуже актуальною, так як саме впровадження нових інформаційних технологій є одним із шляхів зменшення виробничих витрат за рахунок зменшення кількості працюючих робітників на підприємстві, в тому числі і на підприємствах фінансової сфери. До того ж такі системи здатні створювати певні аналітичні висновки, що прямо веде до покращення поточної діяльності підприємства. Все вищесказане набуває особливого змісту саме у періоди економічної кризи та глибоких економічних депресій, так як кризові явища вимагають від суб’єктів господарювання „господарювати по новому”.

Постановка проблеми. Проблематикою, що ставить перед собою дана стаття, є створення алгоритму побудови на сучасних українських підприємствах фінансового сектору інноваційних інформаційних систем управління підприємством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та новизна. Проблематиці дослідження впровадження нових інформаційних технологій та ефективності інвестицій присвячені праці таких учених: Акофа Р., Буркова В.Н., Гейтса Б., Друкера П., Зотова В.В., Канторовича В.Л., Норта Д. та інших. Новизною даної статті і загалом напряму дослідження є те, що дослідженню проблеми алгоритмізації впровадження інноваційних проектів інформаційного розвитку підприємств в Україні зовсім не приділяється уваги. Всі основні розробки у даній сфері стосуються іноземних вчених і адаптовані до економік розвинених країн світу.

Викладення основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку української економіки загалом і банківського сектору зокрема інформатизація бізнес процесів та побудова корпоративних мультисервісних мереж є задачею актуальною і важливою. Загальними проблемами розв’язків такого плану задач є: недостатня кваліфікація наших спеціалістів у IT-галузі, недостатня кількість вітчизняних розробок і наробок, загальна економічна криза, яка не дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати глобальні інвестування у своє майбутнє. А між тим, загальна тенденція у розвитку фінансово-кредитних установ у світі така, що у 21 сторіччі конкурентоспроможним буде той, хто зуміє працювати «по новому», хто зуміє здійснити максимальну інформатизацію і автоматизацію своїх бізнес-процесів. На підтвердження цього, великі компанії та фінансово-кредитні установи з недавнього часу почали вводити в свій штат посаду «Директор з IT-розвитку», що свідчить про велику потребу і зацікавленість у такому виді вітчизняних спеціалістів.

Білл Гейтс, засновник і керівник корпорації MICROSOFT, ще у 2001 році у своїй книзі «Бізнес зі швидкістю думки» ввів таке поняття, як «Електронна нервова система»(digital nervous system) – це сукупність електронних процесів, які дозволяють компанії сприймати навколишнє середовище, виявляти динаміку конкуренції та потреби клієнтів, а також своєчасно реагувати на зміни. «Електронна нервова система» вирізняється від звичайної комп’ютерної мережі точністю, швидкістю, багатством інформації, яка потрапляє до співробітників, та можливістю аналізу і спільного користування цією інформацією. Саме проблематиці адаптованої для України методики побудови таких систем і присвячена дана стаття.

Актуальність теми дослідження є наочною, так існує досить мало розробок у цій сфері, а потреба в таких системах постійно зростає. Зрозуміло, що методики побудови мультисервісних мереж в більшості випадків позичені нами з зарубіжного досвіду, але проблема адаптації цих методик до наших українських реалій стоїть досить гостро. Тому тема даної статті є важливою і корисною для вирішення глобального завдання побудови електронних нервових систем корпораціями.

Теоретичне і практичне значення статті полягає в використання виробленого алгоритму для проектування і впровадження мультисервісних корпоративних мереж.

На думку автора, найбільш адаптований до сучасної української дійсності алгоритм проектування і впровадження мільтисервісних корпоративних мереж виглядає так:

1. Формування рішення стосовно впровадження мультисервісної корпоративної мережі.

На першому кроці процедури розробки та впровадження корпоративних мультисервісних мереж формується рішення стосовно необхідності впровадження такої технології. Таке рішення здебільшого формується у керівництва компанії з метою підвищення своїх конкурентних переваг та побудови всередині своєї організації «електронної нервовової системи», яка дозволить досить швидко реагувати на зміни зовнішніх і внутрішніх чинників. Також можлива ініціатива «знизу», коли співробітники компанії або банку відчувають гостру потребу у інформатизації свого робочого середовища.

Наприкінці цього кроку перед власним інформаційним відділом, консалтинговою компанією, або проектною установою ставиться завдання стосовно розрахунку економічного та технічного ефекту від впроваджуваних продуктів та технологій.

2. Економічний розрахунок доцільності стосовно кількості і якості впроваджуваних нових продуктів та послуг(техніко-економічного обгрунтування інвестицій).

Розробка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) проекту здійснюється, як правило, проектними установами, потім узгоджується з замовником та іншими зацікавленими особами, звичайно техніко-економічне обгрунтування складається з таких розділів:

1) початкові дані – посилання на постанови, рішення та інші документи, що є підгрунтям для розробки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) проекту, дані про технічний стан установи, що підлягає реконструкції або розширенню, оцінка її діяльності, техніко-економічні показники її роботи за останні три роки;

2) місце розташування об’єкту :

- обгрунтування вибору району, пункту, місця реалізації проекту;

- розташування клієнтів організації;

- одержання ліцензій або інших дозволів;

- розрахункова вартість впровадження проекту;

3) масштаб проекту: спеціалізація та коопераційні зв’язки установи, основні технічні дані та економічні показники в порівнянні з показниками аналогічних передових вітчизняних та закордонних корпорацій:

- обгрунтування конкурентоспроможності установи на світовому ринку, її вплив на розширення експорту, зменшення імпорту та поповнення валютного запасу;

- визначення спеціалізації та кооперації установи;

- клієнтська база установи;

- можливості розширення установи в майбутньому;

4) технологія:

- основні технологічні рішення, склад установи, її організація;

- обгрунтування вибору технології та основного технологічного обладнання;

- вимоги технології до інфраструктури;

5) обладнання:

- конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обгрунтування вибору постачальника;

- можливості ремонту обладнання та забезпечення запасними частинами;

- забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідного рівня кваліфікації робочої сили;

На закінчення наводяться дані про загальні вимоги до розробки, складання та затвердження ТЕО, графік виконання проекту.

Усі експертні оцінки відбуваються з урахуванням аналізу всіх альтернативних варіантів рішень на кожному етапі аналізу. Відбір варіантів відбувається на основі юридичних, фінансових, екологічних обмежень та соціальної доцільності.

Технічний аналіз дозволяє визначити величину інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на впровадження технології. Це надає можливість зробити висновки щодо можливості реалізації проекту.

3. Аналіз з економічної та технічної точки зору шляхів реалізації проекту

На даному етапі алгоритму відбувається вибір конкретної функціональності розробки та конкретного шляху розробки. На початку тут доцільно використовувати один з методів оцінки технологічності та економічного ефекту, наприклад функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Відносно найбільш оптимального згідно поставлених критеріїв варіанту відбувається вже один з наступних шляхів пошуку конкретної реалізації:

1). Повністю власна розробка. При характеристиці цього шляху потрібно зауважити, що кожен з можливих алгоритмів пошуку конкретної реалізації проекту має в своєму складі як негативні, так і позитивні риси. Повністю власна розробка характеризується тим, що з позитивної точки зору вона є найбільш відповідною до задач і специфіки роботи установи, якою вона розробляється. А з негативних моментів можна зазначити, що такий шлях є по-перше найбільш дорогий з усіх можливих, а по-друге найбільш довготривалий з точки зору розробки.

2). Рішення одного з вендорів «під ключ». Такий варіант реалізації проекту характеризується тим, що є посереднім з точку зору ціни і найбільш швидким з точки зору розробки та впровадження. В той же самий час він є найменш гнучким стосовно пристосування до конкретних особливостей установи. До того ж він у більшості випадків вимагає доволі дорого сервісного обслуговування спеціалістів розробника, так як тільки вони кваліфіковано можуть переналагодити, змінити або налаштувати систему.

3). Власна розробка з використанням сторонніх компонентів. Такий варіант є проміжним рішенням між двома попередніми. Він є більш дорогим, ніж рішення «під ключ», але коштує менше, ніж повністю власна розробка. За часом, який необхідно витратити на розробку і впровадження він також займає проміжне положення. Але є певні моменти, якими характеризується саме він. По-перше, такий спосіб дозволяє достатньо повно адаптувати розробку для своїх власних потреб, по-друге він вимагає наявності досить висококваліфікованого персоналу в своєму штаті, який би міг проводити розробку, вибір і адаптацію певного програмного та апаратного забезпечення. Тут ще важливо зазначити, що при такому варіанті реалізації проекту дужа важливим є етап підбору компонентів майбутньої системи, так як невідповідність одного компоненту іншому може викликати зниження функціональності та відмовостійкості системи.

Тут варто зауважити, що з 3-х описаних вище варіантів реалізації на даному етапі розвитку української економіки та господарюючого і банківського сегментів найбільш оптимальним і вірним є вибір рішення одного з вендорів «під ключ». Це обумовлено тим, що за останні 50 років Україні значно відстала в інформаційному плані від провідних країн світу, тому застосування досвіду і розробок великих іноземних транснаціональних корпорацій є не тільки можливим, воно є необхідним. Надалі при розгляді алгоритму побудови мультисервісних корпоративних мереж будемо орієнтуватися саме на такий шлях реалізації проекту, як на найбільш відповідний для сучасного українського бізнесу.

4. «Макетне проектування» мультисервісної корпоративної мережі.

На цьому етапі відбувається «макетне проектування» майбутньої мережі. Так як мультисервісна корпоративна мережа це досить складна система, то при її розробці можна користуватися апаратом спрощень і узагальнень, який розроблений для такого виду систем. Агрегатування, модульність, ієрархічне проектування – всі ці прийоми можливі при побудові макетної системи. Математичний апарат також застосовується на цьому етапі для опису зв’язків між елементами(агрегатами, модулями). «Макетне проектування» дозволяє побачити систему загалом і віднайти певну кількість її слабких місць.

5. Впровадження «пілотного проекту» мережі в один з відносно відокремлених підрозділів чи філіалів майбутнього користувача.

На цьому етапі у певний типовий умовно відокремлений підрозділ або філіал установи впроваджується маленька копія майбутньої системи з максимально можливою функціональністю. Впроваджується вона на такий проміжок часу, за який в установа виникне переважна більшість ситуацій та задач, які можуть виникнути взагалі. Також можливе штучне імітування тієї чи іншої ситуації для з’ясування реакції на неї з боку системи. На цьому етапі також проводиться опитування працівників, які працюють з системою для врахування їх зауважень стосовно якості побудованої системи.

6. Удосконалення проекту мультисервісної корпоративної мережі з урахуванням отриманого досвіду після реалізації «пілотного проекту».

На цьому етапі проводиться удосконалення розроблюваної системи з урахуванням тих зауважень, які виникли на попередньому кроці. Цей крок є дуже важливим, так як ще не пізно систему вдосконалити і треба зробити це якомога повніше і якісніше. Вдосконалення можливе з точки зору розширення або скорочення функціональності системи, покращення юзабіліті, поліпшення показників безпеки та відмовостійкості, тощо. Треба зауважити, що якщо на даному етапі не вдається вирішити більшу частину виявлених проблем, то необхідно повернутися до кроку 3 алгоритму.

7. Поетапне розгортання апаратної складової мережі.

На даному кроці після вирішення виявлених проблем і вдосконалення системи, починається її поетапне розгортання. Починається воно з розгортання апаратної частини: серверів, роутерів, мережевого обладнання та дротів, систем апаратної безпеки, джерел безперервного живлення, технологічних майданчиків, тощо. Тут треба зауважити, що даний етап є одним з найбільш важливих, так як невірне проектування і встановлення апаратної складової мережі, навіть при найбільш оптимальному її проектуванні, викличе за собою майбутні проблеми з її експлуатацією. Також є важливим експлуатація апаратної складової саме в тих технологічних і кліматичних умовах, на які вона розрахована. Вологість, температура, напруга в мережі, кількість пилу у приміщеннях – все це повинно відповідати встановленим виробниками обладнання нормам експлуатації.

8. Поетапне розгортання програмної складової мультисервісної мережі.

На даному етапі відбувається розгортання програмної складової системи. Операційні системи, мережеві протоколи, системи захисту інформації, білінгові компоненти – все це потребує кваліфікованого розгортання і попереднього налаштування. На цьому етапі можливим є залучення співробітників IT-відділу замовника до допомоги у налаштуванні програмного забезпечення. Це є важливим елементом навчання щодо використання системи у майбутньому. Також тут треба зауважити, що програмне забезпечення повинно бути чітко адаптоване для обраного апаратного забезпечення та по можливості бути перевірене на взаємодію одне з одним. І хоча зараз з використанням кросплатформених наробок та технологій це зауваження стає все менш актуальним, але при впровадженні таких складних систем як корпоративні мультисервісні мережі це все ще є доречним.

9. Встановлення на розгорнуту мільтисервісну мережу автоматизовану інформаційну систему.

На цьому етапі відбувається впровадження на систему зовнішнього програмного комплексу – автоматизованої інформаційної системи. Наприклад для банківської сфери такою системою є банківська автоматизована інформаційна система(БАІС). Така система повинна виконувати завдання по автоматизації бізнес процесів в установі. Якщо брати на увазі банк, то така система повинна мати такі складові: автоматизоване робоче місце(АРМ) співробітника відділу активно-пасивних операцій, АРМ співробітника валютного відділу, АРМ співробітника операційного відділу, тощо. Основні задачі, яки повинні вирішуватись: автоматизація процедури надання та супроводження кредитів, автоматизація депозитних операцій, автоматизація розрахункових операцій та обслуговування пластикових карток, тощо. Банківська автоматизована інформаційна система повинна мати у своєму складі розгалуджені органи адміністрування, прогнозування, модулі поєднання з СЕП та S.W.I.F.T. та інші сервісні можливості.

10. Масштабне навчання персоналу замовника відносно можливостей, переваг і правил нормального користування системою.

Про даний етап дуже часто забувають. А саме від його успіху буде складатися, чи буде успішно використовуватись система, чи ні. Бо невміння працювати з новітніми технологіями викликає не тільки неправильне використання системи, і як наслідок погіршення її роботи, але й небажання працювати з засобами автоматизації. На цьому кроці необхідно не тільки навчити персонал установи правильно працювати з системою, але й пояснити можливості і переваги автоматизованих робочих місць над звичайними. Навчання персоналу повинно проходити у формах лекційних занять на у вигляді відпрацювання певних ситуацій на практиці. Навчання повинні проводитися із залученням працівників розробника, які можуть надати корисну та змістовну пораду стосовно використання тієї чи іншої компоненти системи.

11. Супроводження і обслуговування мультисервісної корпоративної мережі.

Під час даного етапу система, яка перебуває у своєму звичайному робочому режимі, проходить планове та позапланове обслуговування. У планове обслуговування входить календарна заміна певних елементів, профілактична робота, тощо. У позапланове обслуговування входить вирішення раніше неврахованих проблем, які виникають у процесі експлуатації системи. Такими проблемами можуть бути технічні або програмні критичні ситуації.

Тут важливо зауважити, що процедура супроводження і обслуговування може покладатися як на власних спеціалістів, так і на співробітників розробника. Планове обслуговування може проводитися співробітниками розробника, які за своє кваліфікацією здатні проводити більш якісну профілактику, а позапланові – спеціалістами власного IT-відділу, що буде потребувати меншої кількості часу.

12. Оновлення і модернізація мультисервісної корпоративної мережі.

Даний етап відповідає за оновлення і модернізацію системи. Система, яка постійно не оновлюється, це «мертва» система. Оновлення і модернізація повинні відповідати постійно змінним потребам організації(банку). Якщо система розроблялася стороннім розробником, то і оновлення повинно проводитися саме їм. Воно може торкатися апаратної частини(зміна серверів на більш потужні, зміна мережевого обладнання, тощо) або програмної(зміна операційних систем, зміна мережевого програмного забезпечення, оновлення і модернізація програмних засобів захисту від несанкціонованого доступу, тощо).

Тут доречно зауважити, що початкова розробка системи повинна проводитися з таким модернізаційним запасом, якого би вистачило на те, щоб оновлювати корпоративну мультисервісну мережу на проміжку заданого часу без суттєвої модернізації та перебудови. І взагалі, здатність до модернізації і гарна здатність до масштабування повинні бути властиві всім сучасним корпоративним мультисервісним мережам.

Якщо вирішення більшої кількості нагальних потреб у модернізації або зовсім неможливе, або вимагає занадто серйозних капіталовкладень, то варто повернутися до кроку 3, а саме почати розробку нової системи, з урахуванням можливості до глибинного удосконалення і оновлення.

Висновки. Отже, після проведеного дослідження можна стверджувати, що загальний алгоритм процедури розробки та впровадження корпоративних мультисервісних мереж для підприємств в Україні складається з таких пунктів:

1). Формування рішення стосовно впровадження мультисервісної корпоративної мережі.

2). Економічний розрахунок доцільності стосовно кількості і якості впроваджуваних нових продуктів та послуг(техніко-економічного обгрунтування інвестицій).

3). Аналіз з економічної та технічної точки зору шляхів реалізації проекту.

4). «Макетне проектування» мультисервісної корпоративної мережі.

5). Впровадження «пілотного проекту» мережі в один з відносно відокремлених підрозділів чи філіалів майбутнього користувача.

6). Удосконалення проекту мультисервісної корпоративної мережі з урахуванням отриманого досвіду після реалізації «пілотного проекту».

7). Поетапне розгортання апаратної складової мережі.

8). Поетапне розгортання програмної складової мультисервісної мережі.

9). Встановлення на розгорнуту мільтисервісну мережу автоматизовану інформаційну систему.

10). Масштабне навчання персоналу замовника відносно можливостей, переваг і правил нормального користування системою.

11). Супроводження і обслуговування мультисервісної корпоративної мережі.

12). Оновлення і модернізація мультисервісної корпоративної мережі.

Список літератури

1). Антонюк В.А., Сендзюк М.А. «Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах», К., 1999.

2). Гейтс Билл. «Бизнес со скоростью мысли», М., 2001.

3). Кочетков В.М. «Основи аналізу банківської діяльності», К., 2005.

4). Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. Локальные сети. Архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: ЭКОМ, 2000. — 312 с.

5). Роуз Питер «Банковский менеджмент», М., «Дело ЛТД», 1995.

6). Фролов А.В., Фролов Г.В. Глобальные сети компьютеров. М.:ДИАЛОГ-МИФИ, 1996. — 288 с.

7). Рішення компанії Cisco Systems по забезпеченню безпеки комп’ютерних мереж (друге видання) / Інтернет публікація.

8). Рішення компанії Cisco Systems по архітектурі AVVID / Інтернет публікація.

9). Рішення компанії ALCATEL OmniPCX Office / Інтернет публікація.