WEB-ресурс научно-практических конференций

ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ОСНОВА СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ

Бут І.О.

Українська державна академія залізничного транспорту, м. Харків

Глобалізація, як феномен планетарного масштабу, втягує у свій вир дедалі нові країни, регіони, території. Міжнародна конкуренція, світовий поділ праці, інтеграційні процеси, що відбуваються на європейському та інших континентах, спонукають держави, які ще вчора були далекі від динаміки світових господарських тенденцій, активно прилучатися до зовнішньоекономічної конкуренції, приймати виклики глобалізації, адаптуватися до жорстких вимог світового ринку.

Як наслідок, виникає проблема залучення іноземних інвестицій, створення цілісної системи формування механізмів інноваційного розвитку територій. Адже залучення іноземних інвестицій та співпраця з іноземними інвесторами є одним із головних аспектів, що визначає напрями та пріоритети міжнародної економічної діяльності України, форми її участі в європейських інтеграційних процесах, специфіку регіональної економічної політики.

В умовах, коли українські банки ще не відповідають західноєвропейським стандартам (капіталізація всієї банківської системи України становить лише 1,5 млрд. дол. США, її сукупний статутний капітал – 5,5 млрд. грн., що порівняне за величиною з одним лише польським банком Pekao SA ), а інвестиційна спроможність вітчизняних підприємств, за хронічної нестачі обігових коштів, близька до нульової, сподіватися на внутрішнього інвестора проблематично.

Таким чином, залучення іноземних інвестицій стає дієвим важелем підвищення конкурентоспроможності української економіки. Зазначеної темою займались такі українські вчені як А. Філіпенко , В. Андрійчук, Ю. Макогон , А.Мокій, М.Козоріз, П. Бєлєнький , З. Луцишина та інші. У їхніх працях досліджується проблеми фінансових систем постсоціалістичних країн та їхніх складових до умов глобалізації та диверсифікації світового господарства.

Вчені встановили, що у 1991 – 2002 рр. інвестиційна активність в Україні відчутно знизилася. В цій сфері утворилося своєрідне замкнене коло – недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, а він у свою чергу, призводить до подальшого зниження інвестиційних можливостей суб’єктивного господарювання та держави. Лише з вересня 1999 року розпочалося помітне нарощування капітальних вкладень в промисловість, що й зумовлено призупинення падіння випуску продукції, збільшення виробничого потенціалу. Водночас, в Україні ще не створено умов для сталого нарощування інвестиційних ресурсів. Недостатньою залишається частка фонду нагромадження ВВП.

Основні проблеми поліпшення інвестиційної діяльності в Україні такі :

1. Високе податкове навантаження, відсутність пільг для виробничих інвестицій, надмірний випуск облігацій державної внутрішньої позики для поповнення державного бюджету. Інвестори віддають перевагу вигіднішим сферам вкладання капіталу – банківським операціям, купівлі цінних паперів, нерухомості, торгівлі споживчими товарами тощо.

2. Надмірна демонетизація ВВП, у наслідок чого підприємства втратили необхідні обсяги оборотних засобів і грошових коштів, що штовхає їх переходити на бартерні розрахунки з багаторазовими взаємозаліками. В Україні спостерігаються втрати фінансово–відтворювальної бази інвестиційного розвитку. Багато підприємств не в змозі формувати необхідні фінансові ресурси для розвитку за рахунок прибутку та амортизації.

3. Сучасний ринок не використовує величезну частку виробничого потенціалу через його низьку конкурентоспроможність, високе фізичне та моральне зношення. В обробній промисловості рівень використання виробничих потужностей залишається досить низьким.

4. В Україні відбулось надзвичайне знецінення основного капіталу в матеріальному виробництві. Амортизаційні кошти нерідко використовуються не за прямим призначенням, а на поповнення оборотних коштів, відволікаються в банківський сектор на комерційні цілі.

5. В інвестиційному секторі економіки в багатьох випадках втрачені науково-технічні та виробничі заділи. В багатьох галузях вони взагалі відсутні. На підприємствах з високими технологіями спад виробництва досяг 10 разів. Обладнання цих підприємств руйнується, високваліфіковані кадри залишають високотехнологічні виробництва. Персонал, зайнятий у науково-дослідних роботах і розробках, скоротився майже в 2 рази. Особливу увагу слід звернути на розробленість правової бази інвестиційної діяльності в Україні.

Водночас попри означені проблеми в Україні зберігається певний інвестиційний потенціал. Для того щоб його мобілізувати, потрібні заходи як макроекономічного характеру, так і створення системи стимулювання інвестиційної активності, національних заощаджень.

Сукупний ефект заощаджень визначає темпи економічного зростання, обсяги випуску продукції, рівень технічного прогресу і економічну могутність країни, добробут її населення. Величезні досягнення деяких держав, особливо Японії та Німеччини, значною мірою пояснюється високим рівнем заощаджень.

Заощадження завжди є певним відрахуванням від поточного споживання. Вони забезпечують стійке підвищення рівня капіталооснащеності та продуктивності праці, зайнятості населення, максимум споживання на одного працівника. Вплив заощаджень на параметри господарської системи здійснюється через інвестиції. Прийнято вважати, що приватні і державні заощадження, що формують національні заощадження, конвертуються в інвестиції, але повної рівності між ними немає.

У країнах, де економіка функціонує в умовах відсутності макроекономічної рівноваги, заощадження гіпотетично мають перекривати дефіцит державного бюджету та від’ємне сальдо торговельного балансу. За нестачі національних заощаджень ці країни змушені звертатися до іноземних кредиторів.

Отож іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, в усякому разі в найближчій перспективі, може найвагоміше сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних територій та міст, поліпшенню соціального захисту громадян. Формування цілісної стратегії залучення іноземних інвестицій є дієвим важелем не лише розвитку окремих територій, а й повноцінної реалізації економічного потенціалу держави загалом. Адекватне застосування відповідних інструментів роботи з потенційними іноземними інвесторами спроможне забезпечити кількаразове зростання обсягів залучених інвестицій з-за кордону, а відтак і сприяти розв’язанню багатьох соціальних та господарських проблем, стимулювати повномасштабну інтеграцію держави у світове господарство на етапі глобалізації.

Список літератури

1. Міжнародні економічні відносини: Підручник / А.С. Філіпенко , В.С. Будкін , О.В. Бутенко та ін. – К.: Либідь, 2005.

2. Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Урядовий кур’єр. – 2007.