WEB-ресурс научно-практических конференций

СТРАТЕГІЧНІ АЛЬЯНСИ ЯК СУЧАСНІ ІНВЕСТОРИ ЕПОХИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Данилишин О.Є.

Тернопільський державний технічний університет ім. І. Пулюя

Швидкі темпи глобалізації та сучасні умови конкуренції значною мірою визначають такі явища, як глобальні стратегії діяльності транснаціональних корпорацій, швидкий технічний прогрес, особливо у сфері інформаційних технологій і транспорту, а також проінвестиційну політика держав. Закономірною реакцією на сучасні глобалізаційні тенденції, які реформують характер інвестиційної політики на глобальному рівні, посилюючи її і надаючи більш складних форм є формування різних форм співробітництва підприємств. Спостереження за поводженням організацій протягом останніх двадцяти років показують, що серед різноманітних форм співробітництва надзвичайно привабливими представляються стратегічні альянси. Сьогодні стратегічні альянси сприймаються як засіб збільшення можливостей розвитку підприємства [1].

Стратегічні альянси відіграють одну з провідних ролей в економіках розвинутих країн світу. Вони є головною складовою глобальної конкуренції. Дозволяють швидко досягти стратегічних цілей та ефекту синергізму з невеликими операційними витратами, меншими потребами в інвестиціях та високим потенціалом успіху. Таке об’єднання альянс визначається як форма співпраці двох потенційних чи реальних конкурентів в довгостроковому періоді чи для досягнення певної мети (наприклад, створення нового продукту) [2, c.143].

Відповідно до вимог економічної раціональності та конкурентних переваг, а також з огляду на нові фактори розвитку світового економічного простору основними напрямами сучасної транснаціоналізації є:

1) інвестиційні - засновані на використанні матеріальних і фінансових активів у вигляді прямих та портфельних інвестицій;

2) неінвестиційні - засновані на трансграничній спільній діяльності, делегуванні функцій і партнерстві, розподілі та комбінації діяльності, трансграничному спільному використанні нематеріальних активів і отриманні спільних трансграничних результатів та їх розподілу між членами альянсу;

3) комбіновані - поєднання інвестиційних і неінвестиційних форм транснаціоналізації [3, c. 234].

Основні причини формування стратегічних альянсів: отримання доступу до ринків партнерів, використання нових технологій, скорочення часу для нововведень. Одним із основних економічних мотивів створення транснаціональних альянсів є відносне скорочення прямих інвестицій і досягнення економічного ефекту за рахунок трансграничного використання нематеріальних активів, пайової участі, партнерства або розподілу та комбінації функцій. Таким чином, для ТНК та інших компаній, які ведуть міжнародний бізнес, стратегічне управління передбачає вибір (раціональну комбінацію) інвестиційних і неінвестиційних форм розвитку і транснаціоналізації . Фактори, які впливають на вибір між інвестиційними та неінвестиційними формами транснаціоналізації і створення альянсів, хоч і є багатоплановими, однак визначаються економіко-правовим середовищем, в якому створюються стратегічніні альянси. З огляду на це їх можна об'єднати у дві групи: юридичні та економічні фактори.

Вибір інвестиційних і неінвестиційних форм має базуватися на юридичній можливості розподілу функцій або спільної діяльності чи перетворення виключних активів (власних активів компанії) на активи спільної діяльності. Це проблема юридичного врегулювання розподілу спільних функцій спільного використання активів, а також використання результатів спільної діяльності чи партнерства. До останніх відносять передусім режим оподаткування та репатріації доходів, умови застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, режим спільного використання активів, лізингу, ліцензування та ін.

Найвпливовішими у групі економічних факторів є фактори витрат і економії, глобальна конкуренція, наявність досвіду діяльності в зарубіжних країнах, ризик та його редукція, ефективність менеджменту та контролю, знання місцевих умов здійснення діяльності [3].

З точки зору сфери інвестиційної діяльності стратегічні альянси умовно можна розділити на три види:

· альянси по реалізації проектів НДДКР;

· альянси по організації спільного виробництва;

· альянси по спільному освоєнню нових ринків.

Найбільшого розповсюдження зазнали альянси що створювались з ціллю співпраці у сфері НДДКР. На сьогоднішній день до цієї групи належить більше половини всіх стратегічних союзів [4, с. 91].

Деякі види стратегічних альянсів розраховані на розширення асортименту продукції і кола споживачів. До таких видів відносяться альянси про проведенню спільних маркетингових досліджень, використанню загальних збутових каналів, джерел інформації і проведення спільних рекламних кампаній. В умовах загострення конкурентної боротьби спільні зусилля в області НДДКР, виробництва і збуту продукції зменшують витрати і розширюють збут, відкриваючи нові ринки.

Останнім часом зросло число стратегічних альянсів, зв’язаних із придбанням частини акцій компаній. Прикладами таких угод можуть служити угоди “ Дженерал Моторз ” з японськими фірмами. “ Дженерал Моторз ” придбала 20% капіталу “Фуджі Хеві Індастріз ” за 1,4 млрд. дол., уклавши угоду про широкомасштабне співробітництво в області розробки і виробництва легкових і вантажних автомобілів, їх комплектуючих і відповідних технологій. Ця угода повинна привести до посилення позицій обох сторін на світовому ринку. “ Дженерал Моторз ” також бере участь у капіталі “ Сузукі ” і “ Тойота ” [5, c. 82].

Однак альянси мають свої недоліки. Ефективна координація між незалежними компаніями, які мають різну мотивацію й, можливо, суперечливі цілі, є складним завданням, що потребує численних зустрічей, великої кількості людей, щоб визначити, що необхідно розділити, що залишити у своїй власності і в якому вигляді угода буде діяти. Союзникам, можливо, доведеться перебороти також мовний і культурний бар'єри. Витрати часу, який потрібен менеджерам фірм на зустрічі, досягнення взаємної довіри, координацію, великі.

Але, незважаючи на це, стратегічні альянси - це глобальні форми здійснення партнерства, спільної або пайової діяльності на основі багатосторонніх контрактів (угод) компаній різних країн через здійснення спільної маркетингової, фінансової, інноваційної, інвестиційної та операційної діяльності. Крім того, стратегічні альянси стають нині важливим аспектом корпоративної стратегії, адже дозволяють компанії швидко та, уникаючи серйозних витрат, увійти на іноземний ринок.

Література:

1. Каїра З.С. Інноваційні стратегії управління підприємствами: ефективність стратегічних альянсів // Наукові праці ДонНТУ . – Вип. 89-2. – С. 194-201.

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч . посібник. - К.: Знання-Прес, 2000. - 277 с.

3. Транснаціональні корпорації: Навч . посібник/ Рокоча В., Плотніков О., Новіцький В. та ін. – К: Таксон, 2001. – 304 с.

4. Дагаев А.А. Экономический рост и глобализация технологического развития // Менеджмент в России и за рубежом . – 1999. - №1 – С. 89-104.

5. Чибриков Г. ЮНКТАД о размещении международного производства и развитии связей ТНК с национальными компаниями принимающих стран // Рос. экон . журнал. - 2002. - №5-6. - С.80-84.