Інвестиційна політика зарубіжних країн в аграрній сфері

К.е.н . Кушнір І.В.

Миколаївський державний аграрний університет

Продовольча безпека є невід’ємною складовою загальноекономічної безпеки будь-якої країни. Підвищення її рівня на основі нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості та збалансованості за поживними елементами, а також забезпечення доступності до екологічно чистих продовольчих ресурсів всіх верств населення має стати пріоритетним напрямком розвитку агропромислового комплексу України, в тому числі харчової промисловості. Вирішення цього завдання можливе лише за умови впровадження активної інвестиційної політики, спрямованої на збалансування та пропорційний розвиток основних сфер і інфраструктурних ланок комплексу, оновлення й підвищення техніко-технологічного рівня його виробничої бази.

Для визначення напрямків і пріоритетів інвестування в агропромисловому комплексі України необхідно узагальнити і проаналізувати досвід розвинутих країн в організації інвестиційного середовища в сфері агробізнесу .

У країнах розвинутої ринкової економіки використовуються різні методи державного стимулювання інвестиційних процесів – податкові, амортизаційні, кредитні тощо.

Західні країни широко використовують податкові канікули, податкові інвестиційні відрахування і податкові інвестиційні кредити для стимулювання виробничих капіталовкладень, враховуючи при цьому економічну ситуацію та необхідність розвитку тих або інших галузей.

Наприклад, в США для прискорення оновлення виробничого потенціалу та стимулювання розвитку активної частини основних фондів використовується податковий інвестиційний кредит, який вираховується із суми обчисленого податку на прибуток та йде на придбання нових машин та устаткування. Інвестиційна знижка скорочує податкові платежі на 19,5-49,7%, але держава виправдано йде на таке скорочення.

Податкове законодавство Японії стимулює інвестування передового обладнання через надання права вираховувати з податку на прибуток 7% розміру інвестицій, котрі забезпечують створення нових матеріалів і електронної техніки.

Податкові знижки на інвестиції у Великобританії у перший рік експлуатації машин та обладнання досягають 50% їх вартості, у Ірландії їх розмір досягає 100%, в Канаді він коливається від 10-50% [1, с. 213].

У Швеції використовується державна система податкових пільг на інвестиційні резерви. Дана система передбачає резервування інвестиційних коштів у розмірі 40% комерційних доходів, які не підлягають оподаткуванню [1, с. 13].

Слід зауважити, що в управлінні інвестиційним процесом велике значення має амортизаційна політика, якій відводиться пріоритетне значення у стимулюванні інвестицій таких країн, як Франція, Німеччина, Великобританія. Амортизаційне законодавство цих країн крім традиційного рівномірного списання амортизаційних відрахувань передбачає використання пільгового порядку амортизації обладнання (прискорених норм амортизації). Ціллю даного метода є стимулювання інтенсивного оновлення засобів виробництва і подолання морального зносу технічних засобів. Застосування прискорених норм амортизації здійснюється в США, Великобританії, Німеччині, Японії, Франції, Італії та інших країнах. У Німеччині дозволяється списання 40% витрат на придбання нового обладнання в перший рік експлуатації.

Повчальним є досвід розвинутих країн щодо залучення іноземних інвестицій в національну економіку.

Уряд США використовує спеціальні програми по залученню іноземного капіталу, які включають різні системи пільгового кредитування та страхування іноземних інвестицій, надання земельних ділянок для будівництва промислових підприємств. Іноземні інвестори можуть вільно користуватися результатами НДДКР, інформацією про наявність та обсяг сировинних, енергетичних та водних ресурсів тощо.

Лідером по імпорту капіталу в Європі є Великобританія. Її політика “відкритих дверей” надала іноземним інвестиціям практично вільний доступ на внутрішній ринок капіталу. Система оподаткування побудована таким чином, що капіталовкладення в обладнання та НДДКР не оподатковуються, інвестиції у будівництво споруд оподатковуються за ставкою, зниженою на 79%. Для найбільш важливих інвестиційних проектів вартістю не менше 0,5 млн. фунтів стерлінгів діє система державної конкурсної допомоги, максимальний розмір якої може становити половину вартості проекту.

Ефективно діюча система залучення як власного, так і іноземного капіталу існує у Франції. Уряд країни виділяє інвесторам субсидії в розмірі 25% вартості всіх капіталовкладень у землю та обладнання, що купуються в перші три роки будівництва. Широко використовується система довгострокового пільгового кредитування.

Розвиток харчової індустрії сприяє не тільки збільшенню обсягів продовольства, але й вигідному залученню капіталу. Зокрема, більше ніж 70% іноземних інвестицій сфери агробізнесу в США припадає на підприємства харчової промисловості. Більш того, інвестиції у сферу переробки дають ефект майже в 3 рази більший, ніж в аграрний сектор.

Таким чином, досвід розвинутих країн свідчить, що інвестиційні потоки, система податкових і митних пільг, кредитне забезпечення та державні гарантії є основними регуляторами розвитку сфери агробізнесу . Підприємства агропродовольчого комплексу функціонують в інвестиційному кліматі, створення якого певною мірою бере на себе держава шляхом законодавчо-нормативного регулювання, забезпечення заходів гарантування і страхування інвестиційних ризиків, прямого державного фінансування інвестиційних програм.

Світовий досвід переконує: становлення ринкової економіки докорінно змінює роль держави, закладаючи нові підходи і напрямки щодо стимулювання інвестиційної діяльності, пошуку інших методів державного регулювання інвестицій у всіх сферах АПК. Ступінь державної підтримки галузі є потужним важелем підвищення конкурентоспроможності на ринку інвестицій і додаткового залучення капіталу.

Література:

1. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 514 с.

2. Гуткевич С.А. Инвестиционный процесс в э кономике аграрного сектора. – К.: ИАЭ УААМ, 2000. – 65 с.