WEB-ресурс научно-практических конференций

СТРАТЕГІЯ ВІДРОДЖЕННЯ ПЛОДООВОЧЕВОЇ КОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ОДЕСЬКОМУ РЕГІОНІ

К.е.н . Басюркіна Н.Й.

Одеська національна академія харчових технологій

Економічна ситуація в харчовій промисловості, яка склалася сьогодні в Україні, багато в чому визначена прорахунками в реформуванні економіки країни. Недосконалість механізму планування економічного розвитку галузей харчової промисловості, державної підтримки виробництва і збуту продукції, реорганізація сировинних зон, невирішеність економічних проблем розвитку галузі поставили її у вкрай невигідне економічне становище.

Аналіз економічних публікацій показує, що на сучасному етапі відсутній чіткий системний підхід до розробки стратегії економічного розвитку харчової промисловості. Склався вкрай незадовільний стан багатьох галузей харчової промисловості та сільського господарства, що нерідко пов’язано з відсутністю єдиного державного плану розвитку цих галузей для задоволення населення якісними недорогими вітчизняними продуктами харчування. В процесі адаптації економіки України до ринку виникає проблема розробки стратегії економічного розвитку плодоовочевої консервної промисловості. В умовах обмеженості сировинних ресурсів та їхньої сезонності особливої уваги заслуговує питання обґрунтованого й об’єктивного вибору проектів розвитку, розміщення та інтеграції виробників плодоовочевої продукції та переробних підприємств.

Актуальність і науково-виробнича значимість комплексу проблем щодо розробки стратегії розвитку та ефективного механізму планування харчової промисловості визначили спрямованість дослідження.

В сучасних умовах трансформації економіки України зруйновано механізм планування діяльності її галузей, але не сформовано стратегію її розвитку, різко знизилось виробництво і споживання харчових продуктів, в тому числі плодоовочевих консервів. За останні 10 років воно зменшилось в 2,7 рази, на 40,7 % виросла частка морально і фізично зношеного обладнання галузі, продуктивність праці знизилась в 2,3 рази, знизилась ефективність роботи всіх плодоовочевих консервних підприємств, більшість з яких стали збитковими [1]. Важливі для країни галузі – плодоовочева консервна промисловість і сільське господарство – в технічному, технологічному і організаційному плані виявились зруйнованими, і стратегію їх розвитку до теперішнього часу чітко не визначено.

Стратегія відродження консервної промисловості визначена поглибленням інтеграції виробників сільськогосподарської сировини і його переробників . З цією метою запропоноване створення нових організаційних структур – аграрно-промислових підприємств, в яких об'єднано процеси виробництва сировини, транспортування, зберігання, переробки і реалізації продукції [2].

Зроблено висновок, що до числа факторів, які визначають економічний розвиток плодоовочевої консервної галузі, варто віднести: природно-історичні умови, характер і види сировини, яка культивується, сезонність її виробництва, рівень організації зберігання і транспортування, потреба в плодоовочевих консервах, виробничий потенціал галузі, форми організації виробництва, НТП, державні програми підтримки і розвитку галузі. Найважливішими факторами є: сировинний, а також форми організації виробництва. Алгоритм послідовної оптимізації факторів є основою формування стратегії економічного розвитку галузі [3].

При розрахунку розробленої моделі розвитку і розміщення галузі вона показала такі тенденції та особливості галузі: збільшення попиту і різке зменшення виробництва плодоовочевих консервів, зменшення кількості консервних заводів та їх ефективності, реорганізація сировинної бази галузі, збільшення транспортних витрат на доставку сировини до її переробників . Враховано оцінку природно-ресурсного потенціалу плодоовочевої консервної промисловості, зонального розміщення в Одеському регіоні та її ефективності.

Встановлено, що з усіх плодоовочевих консервних підприємств галузі найбільший виробничий потенціал має ТОВ « Украгросервіс », а найменший - Білгород-Дністровський завод ОП «Продтовари», незважаючи на його високий інвестиційний потенціал. На цій підставі зроблено висновки, що доцільно розширити діючі підприємства, можливість для чого надає наявність сировинних і виробничих ресурсів.

Обґрунтовано, що є доцільним збільшення обсягів вирощування всіх видів сировини для промислової переробки по районах Одеського регіону. Обґрунтовано, що оптимальним є такий варіант розвитку галузі, при якому вся сировина для промислової переробки вивозиться з пунктів збирання врожаю, і задовольняються всі потреби в продукції переробних підприємств і населення регіону, при мінімальних сумарних витратах на її виробництво і транспортування [4].

Виявлено, що найбільший резерв у збільшенні кількості якісної сировини закладено в зменшенні середнього радіуса доставки сировини на підприємство. Крім того, великі резерви приховано в організації пунктів первинної переробки сировини в сировинній зоні та в більш повному використанні спеціального автотранспорту для перевезення переробленої сировини. Все це свідчить про необхідність розширення і подальшої спеціалізації власної сировинної зони ВАТ «Завод « Іллічівський » і ТОВ « Украгросервіс ». Підприємствам ТОВ « Ірен-Агронатурпродукт » і ВАТ « Саратський завод продтоварів» рекомендовано самостійно створювати власні сировинні зони для безперебійного надходження якісної недорогої сировини на переробку .

Запропоновані автором стратегія та механізм планування економічного розвитку плодоовочевого консервного виробництва дозволяють визначити перспективи його розвитку в Одеському регіоні до 2010 р. Розрахунковим шляхом рекомендовано планувати пункти будівництва нових підприємств, розширення на новій технічній основі діючих консервних заводів Одеського регіону. Запропонований підхід дозволяє визначити обсяги сумарних інвестицій, основних і обігових коштів по кожному проекту розвитку підприємств галузі [4].

В зв'язку з тим, що Україна готується до вступу до Світової Організації Торгівлі, зроблено висновки про необхідність приділення особливої уваги плодоовочевій консервній галузі, продукція якої може стати однією з важливих експортних складових, а Одеський регіон є перспективним в розвитку цього напрямку, тому що його природні умови дозволяють вирощувати майже всі види плодів і овочів. В цю галузь найближчими роками варто вкладати інвестиції, розвивати виробничо-фінансову інфраструктуру, створюючи умови для відтворення зупинених і створення нових підприємств. В цьому регіоні надто перспективним є тісне співробітництво виробництва, науки, фінансових і державних організацій на основі довгострокової державної програми.

Література:

1. Осипов П.В. Интегральный производственный потенциал пищевой промышленности – О.: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины , 2004. – 289 с.

2. Басюркіна Н.Й. Особливості агропромислової інтеграції в умовах трансформації економіки (на прикладі плодоовочеконсервної галузі) // Південноукраїнський правничий часопис. Науковий журнал – О., 2007. - №3. – С. 84–89.

3. Басюркина Н.И. Алгоритм формирования стратегии экономического развития плодоовощной консервной промышленности в условиях трансформации экономики // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 226: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2007. – С. 746–751.

4. Басюркіна Н.Й. Моделювання стратегічного розвитку плодоовочеконсервного виробництва в умовах трансформації економіки // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 25. – О.: ОДЕУ, 2007. – С. 21–26.