WEB-ресурс научно-практических конференций

АГРАРНИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ: ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ

К.е.н. Біляк Н.І.

Львівський державний аграрний університет

Важко переоцінити роль сільського господарства для економіки як України. Це одна із найважливіших галузей, яка визначає стан продовольчої безпеки та політичної ситуації в країні, а також визначає реноме України як аграрної держави. На сьогоднішній день, в аграрному секторі України задіяно близько 4млн. чоловік, що становить 17.6% усіх працюючих. Виробництво валової продукції сільським господарством України на 01.01.2007 року у порівняльних цінах 2005 року становило 94,9 млрд.грн ., з яких 57,9% припадає на рослинництво, а 42,1% - на тваринництво. В суспільному продукті народного господарства частка продукції, виробленої в аграрних підприємствах складає близько 25-30% і в національному доході – близько 30%. Продукція сільського господарства та вироби із сільськогосподарської сировини складають основу споживчого кошика населення держави.

Однак, незважаючи на важливість розвитку АПК, сьогодні ця галузь знаходиться у глибокій депресії. Низькорентабельне сільське господарство з яскраво вираженим сезонним характером виробництва, яке значною мірою залежить від природних умов, є найбільш відсталою галуззю економіки, порівняно з промисловістю та сферою послуг.

За деякими підрахунками вчених, для ефективного ведення сільського господарства, потреба АПК в оновлені основних засобів становить близько 110 млрд.грн ., з яких 60 млрд.грн необхідні для придбання нової сільськогосподарської техніки. При цьому, за період з 1999 по 2006 рік сума інвестиційних вкладень в сільське господарство не перевищила 9,13% від вказаної вище потреби. У зв’язку із цим особливої актуальності набуває питання розробки інвестиційної стратегії розвитку сільського господарства з метою підвищення його інвестиційної привабливості.

Низька активність іноземних інвесторів щодо вкладення капіталу в сільське господарство в першу чергу зумовлена негативним іміджем України на світовому інвестиційно-кредитному ринку, основними причинами якого є:

· недосконала законодавча база;

· нестабільна політична ситуація;

· недосконалість податкового законодавства;

· недостатній рівень розвитку фінансового ринку;

· низькі темпи приватизації;

· гальмування ринкових реформ;

· недосконалість ринкового механізму;

· відсутність системи страхування інвестицій.

Світовий досвід свідчить, що інвестиційно привабливою українська економіка буде лише тоді, коли, в першу чергу, стабілізується правове регулювання інвестиційної та іншої господарської діяльності, а також коли умови господарювання відповідатимуть загальноприйнятим економічним законам та принципам. Інвестиційне законодавство України як і вся система права, характеризуються, по-перше, відсутністю чіткого механізму виконання діючих законів; по-друге, наявністю поруч із існуючими законами великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, а саме Постанов Кабміну, наказів, листів міністерств та відомств і тощо. Це в свою чергу пов’язано із відсутністю чіткої взаємодії між органами державної влади. Окрім того існують також протиріччя між прийнятими законами, що з одного боку дає можливість для зловживання суб’єктами господарювання деякими нормами, а з іншого – для зловживання працівниками “державного апарату” своїм службовим становищем та порушення чинного законодавства.

Таким чином, найпершим кроком щодо покращення інвестиційної привабливості на усіх щаблях є створення стабільного, послідовного правового середовища функціонування як іноземних, так і вітчизняних суб’єктів інвестиційної діяльності.

За результатами опитування іноземних інвесторів, найбільшим мінусом українського інвестиційного середовища є висока кількість податків, нестабільність податкового законодавства та складність податкових процедур. Інструментом створення сприятливих умов ведення господарської діяльності резидентами та нерезидентами є ефективна податкова політика, яка передбачає: уніфікація податкового законодавства та його стабілізація; спрощення порядку нарахування та сплати податків; зниження ставки оподаткування; чітке обґрунтування та прозорість надання податкових пільг; запобігання подвійному оподаткуванню нерезидентів; вдосконалення регулювання зовнішньоекономічної діяльності; ліквідація бюрократичних перепон та лобіювання в сфері оподаткування.

Крім того, для мобілізації фінансових ресурсів, призначених для інвестування в сільське господарство, важливим кроком є вдосконалення амортизаційної політики, а саме: впровадження в господарській практиці прискореної амортизації. Нестачу ресурсів для здійснення вкладень в заміну машинно-тракторного парку можна погасити за допомогою лізингових фінансових інструментів.

Мобілізувати інвестиційні ресурси можна шляхом залучення до інвестиційного процесу в регіоні фінансово-кредитних установ і використання для інвестування нагромаджений банками фінансовий потенціал. Модель успішного функціонування пореформеного сільського господарства як України так і Карпатського регіону повинна будуватись на основі спрощеного доступу агропідприємств до порівняно дешевих довгострокових кредитів. Для цього ефективніше має спрацювати система державної підтримки сільського господарства.

Перспективним джерелом поповнення фінансових ресурсів сільського господарства регіону є розвиток іпотечних відносин, оскільки йдеться про надання кредитів під заставу тих об’єктів, на яких не впливає інфляція (земля, нерухомість, устаткування). В цьому контексті, важливим кроком до покращення інвестиційного клімату в сільському господарстві є остаточне вирішення питання власності на землю. Серед інших джерел інвестування слід відмітити також муніципальні позики, продаж об’єктів незавершеного будівництва, доходи від приватизації, заощадження населення тощо.

Стратегія інвестиційного розвитку сільського господарства повинна базуватись на основі забезпечення інвестора об’єктивною інформацією про стан та перспективи розвитку певного об’єкта інвестування. Для цього відповідними інституціями повинен проводитись регулярний моніторинг інвестиційної привабливості, результати якого мають доводитись до уваги потенційних інвесторів як у вигляді окремих інформаційних збірників так і на офіційних сайтах регіональних та центральних органів управління.

При цьому говорячи про інвестиційну привабливість, слід зазначити, що хоча її прийнято розглядати на рівні країни, галузі, регіону і окремого підприємства, всі ці компоненти безумовно є взаємозв’язані між собою. Так, для стратегічного інвестора не будуть достатньо переконливими аргументи інвестування засобів у надприбутковий проект, якщо дана галузь в масштабах країни знаходиться у критичному стані. Аналогічно, не дивлячись на фінансову вигоду інвестиційного проекту, ризик політичної та економічної нестабільності в державі чи регіоні зведе до нуля будь-які намагання привабити інвестора.

Що стосуються сільського господарства то моніторинг інвестиційної привабливості виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в областях Карпатського регіону (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька) показав, що пріоритетними видами сільськогосподарського виробництва для здійснення інвестиційної діяльності в Карпатському регіоні є переважно галузі рослинництва, а саме зерновиробництво, картоплярство та буряківництво.

Однак, низька інвестиційна привабливість виробництва продукції тваринництва в Карпатському регіоні не є адекватною, оскільки тут зосереджені значні території природних кормових угідь, ще збереглась стара виробнича інфраструктура. Головною проблемою тваринництва є те, що для того щоб вижити в складних економічних умовах 90–тих років сільськогосподарські підприємства Карпатського регіону, продавали найбільш ліквідний товар – худобу та інші види тварин. Це в свою чергу спричинило, крім різкого спаду виробництва продукції, зростання і так великого показника капіталомісткості виробництва, збільшення витрат на утримання однієї голови та відповідно зменшення рівня прибутковості.

Тому, беручи до уваги результати проведеного дослідження, при розробці інвестиційної стратегії розвитку сільського господарства на галузевому та регіональному рівнях, в першу чергу, необхідно звернути увагу на підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва в Карпатському регіоні. Слід не тільки займатися привабленням іноземних інвесторів, а й створювати належні умови для розвитку власних інвестиційних можливостей: розвиток іпотечних відносин, впровадження прискореної амортизації, надання муніципальних позик, залучення заощаджень населення.

І на кінець, лише чітке вираження інвестиційної політики держави у основних її проявах (податкова, законодавча, амортизаційна і фінансова політика), а також невідворотній рух до прозорості та спрощення бюрократичних процедур стануть основними передумовами формування позитивної інвестиційної привабливості України та сільського господарства.

Літератур а:

1. Артиш В.І. Лізинг у інвестуванні сільського господарства України// Економіка АПК. – 2002. - №1. – С.83-86

2. Гайдуцький А.П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора економіки України. – К.: Нора–Друк, 2004. – 246с

3. Музиченько А.С. Державне регулювання інвестиційної діяльності. – К.: Наук овий світ, 2001. – 345с.

4. Оседський В.Л. інвестиційна модель зростання економіки// Фінанси України. – 2003. - № 1. – С.21-27

5. Сундук А., Юрін Я. Банківське кредитування як чинник гарантування інвестиційної безпеки регіонів України // Вісник НБУ. – 2004. - №1. – С.24-26.

6. Тринько Р.І. Біляк Н.І. Діагностика інвестиційних процесів в аграрній сфері: теорія, методика, практика. Монографія. – Львів, 2006. – 230с.