WEB-ресурс научно-практических конференций

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

Д.е.н . Євдокименко В.К., Білик Р.Г.

Чернівецький національний університет.

Для забезпечення сталого розвитку адміністративно-територіальних утворень і для соціально-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу важливе значення має розробка регіональних кадастрів природних ресурсів і об'єктів (РКПР).

Інформація РКПР служить підставою для прийняття рішень державними і регіональними органами влади в сфері:

– організації розміщення продуктивних сил;

– проведення еколого-ресурсних регламентацій використання території для встановлення екологічно обґрунтованих видів режимів її використання, лімітування і ліцензування природокористування;

– реалізації інвестиційних цільових програм розвитку територій;

– оцінки екологічних збитків від господарської діяльності;

– ресурсозбереження, раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища;

– забезпечення санітарної й екологічної безпеки;

– приватизації природних об'єктів та ін.

Комплексність інформації в РКПР досягається шляхом використання розрахункових інтегральних показників, інтерактивних експертних оцінок на основі аналізу даних по урахуванню і використанню окремих природних ресурсів, а також даних моніторингу навколишнього середовища і державної статистики.

Обліку й оцінці в регіональних кадастрах природних ресурсів підлягають:

• ресурси надр - корисні копалини мінерального й органічного походження;

• ресурси земель, використовувані в господарській діяльності і соціальній сфері, резервні і невикористовувані земельні площі;

• поверхневі і підземні води, природні і штучні водяні об'єкти;

• ресурси рослинного і тваринного світу;

• ресурси рекреаційного і соціально-культурного призначення;

• особливо охоронні природні території і біологічні об'єкти.

Завдання регіонального управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища диктують необхідність зміни класифікаційних ознак, за якими відбувається первинний облік природних ресурсів. Мається на увазі, що при веденні РКПР доцільно класифікувати природні ресурси не стільки за генетичною, скільки за функціональною ознакою, а саме [1]:

- сировинні ресурси (що вилучаються і споживані в якості сировини для матеріального виробництва і кінцевих продуктів споживання людиною);

- енергетичні ресурси (споживані з вилученням і без вилучення для виробітки теплової і електроенергії);

- ґрунтові ресурси (що вилучаються частково і споживані як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві);

- інженерно-геологічні ресурси (споживані як окремі властивості літосфери при будівництві і розміщенні об'єктів інфраструктури);

- середовище формуючі (або екологічні) - використовувані в якості стабілізуючих і підтримуючих чинників природного середовища, що забезпечують сталий рівень екологічного потенціалу даного регіону;

- культурно-естетичні (споживані в якості інформаційних властивостей сполучень різноманітних природних явищ і об'єктів).

Такий підхід до класифікації природних ресурсів дозволяє організувати інформацію РКПР для проведення зонування територій за еколого-ресурсними регламентаціями, що є необхідною умовою забезпечення комплексності кадастрової інформації.

На соціально-економічну оцінку природних ресурсів впливає множина чинників, тому доцільно проводити її в декілька етапів.

1. Первинна оцінка - проводиться на основі сформованої кон'юнктури попиту і пропозиції на даний вид природного ресурсу з урахуванням його кількості і якості.

2. Проміжна оцінка — коригування попередньої оцінки згідно обмежень, що задаються в залежності від запасу, місця розташування, технології видобутку, стану навколишнього середовища тощо.

3. Кінцева оцінка - проводиться після визначення функціонального призначення ділянки території.

Загалом соціально-економічна оцінка використання природно-ресурсного потенціалу території є складним завданням і виходить за межі можливостей РКПР. Передусім її метою є визначення стратегії освоєння природних ресурсів регіону [2].

Соціально-економічна оцінка являє собою процедуру зіставлення суспільних потреб у тому чи іншому природному ресурсі даного регіону із соціальними, економічними й екологічними можливостями їхнього задоволення.

Оцінку суспільних потреб регіону варто розпочати з потреб первинних природокористувачів (існуючих виробництв). При цьому визначаються виробничі потреби у натуральній формі та економічна ефективність господарської діяльності первинних природокористувачів .

Другим етапом соціально-економічної оцінки використання ПРПТ є оцінка кількості і якості використовуваних і потенційних природних ресурсів з урахуванням сформованих функціональних зон і виробничих потреб, визначених на першому етапі; визначення і оцінка домінуючого природного ресурсу, міжрегіонального значення того чи іншого ресурсу , фінансові та інші можливості їх використання на рівні регіону в цілому.

Третій і четвертий етапи охоплюють оцінку демографічної й екологічної ситуації в регіоні.

На п'ятому етапі проводиться оцінка функцій середовище-утворюючих природних об'єктів, відбувається коригування наявного зонування території виходячи з принципу забезпечення заданої якості середовища існування і прийнятих екологічних обмежень.

Шостий етап передбачає повторну економічну оцінку природних ресурсів. Цей аналіз дозволить запропонувати можливі альтернативні варіанти подальшого використання ПРПТ із близьким за значенням еколого-економічним ефектом.

Економічна оцінка природних ресурсів повинна ставити у першу чергу завдання дотримання національних інтересів держави, усунення непорозумінь у взаємовідносинах держави, як власника ресурсів та інших власників у випадках присвоєння рентних доходів, стимулювання раціонального використання природних ресурсів через проведення кардинальної податкової політики і вдосконалення наявної системи податків і платежів.

Таким чином, наявність значних природних багатств не повинно обумовлювати хибне уявлення про їх невичерпність, недооцінку їх бережливого, економного витрачання. На сучасному етапі більшість економістів вважають, що економічна оцінка природних ресурсів ­ — це грошовий (а не бальний) вираз їх ціни, тобто оцінка природних ресурсів виражає їх цінність як різноякісних засобів виробництва, які впливають на продуктивність суспільної праці і визначають в остаточному підсумку розмір його економії та як продукту праці, носія мінової вартості [3].

Кінцевою метою раціонального використання та охорони природних ресурсів є досягнення нормативного рівня природно-ресурсного потенціалу. Під нормативним рівнем розуміють такий стан природних ресурсів, який в умовах антропогенних дій забезпечує їх природне відновлення як у кількісному, так і якісному відношенні, тобто це такий стан конкретного об'єкта, при якому не відбувається виснаження і якісного погіршення природних ресурсів.

Зміст оцінки об'єкта природокористування полягає у визначенні його цінності як джерела природних умов життєзабезпечення людини, засобу виробництва, скарбниці сировини, територіального розміщення виробництва, комплексу природних факторів, що обумовлюють формування та розвиток рослинного і тваринного світу з метою оптимального використання в господарській діяльності.

Література:

1. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України/ Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін.. – К.: РПС України, 1999. – С. 86.

2. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, ме­ханізми реалізації. — Луцьк: Настир'я , 2001. – 528 с.

3. Кручок Н.С. Основні напрями створення єдиної кадастрово-реєстраційної системи в Україні // Землевпорядний вісник. — 2004. - №1. – С. 11-13.