WEB-ресурс научно-практических конференций

ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

К.е.н . Ситнік І.В., Мишаста Т.М.

Донецький державний університет управління

Зростання економіки та розвиток глобалізаційних процесів в Україні спонукають звертатись до комерційних засобів підтримки – інвестиційних ресурсів.

Актуальність дослідження підтверджується тим, що залучення та ефективне використання іноземного капіталу в Україні можливе за умов інвестиційної привабливості країни-реціпієнта та наявності інтересів іноземних інвесторів.

Метою роботи є аналіз іноземних інвестицій в економіку України та розробка заходів щодо їх залучення.

Динаміка економічного зростання країни з 2000р. може розглядатися як одна з переваг розміщення прямих інвестицій в Україні.

За останні роки обсяг щорічних надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну мав тенденцію збільшення (рис.1).

Рис.1. Прямі інвестиції на одну особу (наростаючим підсумком) [1]

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1801 „Про затвердження розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”, капіталовкладення в економіку України в 2010 році мають зрости у 3 рази і становити 15 млрд. дол.США , або 16,5% ВВП країни [2].

Слід зазначити, що загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України має перевищувати 40 млрд.дол.США [3].

Тому, по-перше, необхідні зміни в режимі інвестування. Розширення Європейського Союзу, шляхом вступу до нього України, може вплинути на цей процес.

По-друге, Україні слід приймати більш активні заходи щодо процесу інтеграції до Європейського Союзу, що в свою чергу дасть значний інвестиційний поштовх для розвитку національної економіки.

По-третє, Україні слід зосередитися на тому, чим можна привабити потенційних інвесторів.

Залучення значних інвестицій (30-40млрд.дол.США) та іноземного капіталу дозволить вирішити питання завершення структурного реформування економіки України, підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств, переходу до інноваційної моделі розвитку.

Сьогодні Україна пропонує достатньо широкий набір переваг розміщення прямих інвестицій. Але сама наявність таких переваг не означає автоматичного надходження капіталу. Ситуація також ускладнюється через існування факторів, що знижують інвестиційну привабливість країни.

Однією з найголовніших причин небажання вкладати кошти в українську економіку є те, що порівняно з науково й технічно розвинутими секторами економік передових країн більшість вітчизняних галузей є значною мірою технологічно відсталими, що зумовлено колишньою політикою.

Залучення іноземних інвестицій в економіку України стає завданням, від ефективності вирішення якого залежить хід, темпи і багато в чому результати проведення реформ.

Для того щоб іноземні інвестори пішли на вкладення, необхідні дуже серйозні зміни в інвестиційному кліматі. Необхідно прийняти ряд кардинальних заходів, спрямованих на формування в Україні умов розвитку цивілізованих ринкових відносин. Серед основних заходів в якості першочергових варто назвати:

1) досягнення національної згоди між різними владними структурами, соціальними групами, політичними партіями й іншими громадськими організаціями;

2) гальмування інфляції (всіма способами, за винятком невиплат трудящим заробітної плати);

3) перегляд податкового законодавства у бік його спрощення і стимулювання виробництва;

4) надання податкових пільг, пільг банкам, вітчизняним і іноземним інвесторам, що йдуть на довгострокові інвестиції, з тим, щоб цілком компенсувати їм збитки від уповільненого бігу капіталу в порівнянні з іншими напрямками їх діяльності.

Ці заходи зіграють позитивну роль у становленні вітчизняної економіки.

З викладеного вище можна зробити наступні висновки:

По-перше, об’єктивна необхідність змін у державній політиці диктується кардинальними змінами в структурі економіки України: виробництво двох третин товарів і послуг у половині регіонів забезпечується недержавним сектором економіки; відсутні важелі прямого втручання влади у діяльність господарюючих суб’єктів.

По-друге, реформу податкової системи, міжбюджетних відносин, адміністративну, територіального устрою слід здійснювати з урахуванням завдань регіонального і місцевого розвитку.

По-третє, державна політика повинна будуватися з урахуванням впливу процесів, що відбуваються у світовому вимірі. Глобалізація, інноваційна спрямованість розвитку, посилення конкуренції у залученні капіталу стосуються не тільки країн, але й окремих міст та регіонів.

По-четверте, різноманіття інструментів регіонального розвитку, що застосовується у європейських країнах є потужним джерелом досвіду для України. Він має бути адаптованим до вимог і умов здійснення реформ в Україні, якщо вона прагне вступу до Європейського Союзу, а не займати місце постійного потенційного кандидата на інтеграцію до нього.

Література:

1. Офіційний сайт Держкомстату України // www.ukrst a t.gov.ua

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1801 „Про затвердження розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”// Офіційний вісник України. - 2002.-№12.

3. Туріянська М.М. Інвестиційні джерела: Монографія. - Донецьк: ТОВ „ Юго-Восток , Лтд”, 2004.-318с.