WEB-ресурс научно-практических конференций

ІННОВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІНВЕСТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

К.е.н . Бова Т.В., Степанова Г.О.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, м. Дніпропетровськ

Сучасні умови високо конкурентних ринків обумовлюють необхідність розгляду інноваційної діяль­ності як надійного способу підвищення конкурентосп­роможності і забезпечення його подальшого розвитку. Проте, не дивлячись на деяке пожвавлення інвестиц­ійних і інноваційних процесів в промисловості України, вони все ще протікають дуже повільно. Назріла гостра необхідність в активізації інноваційно спрямованого інвестування в промисловості з метою збереження встановлених позитивних тенденцій і забезпечення подальшою стабільного зростання. Перш за все необхідно уточнити основні поняття і категорії, які викори­стовуються при дослідженні іноваційно спрямованого інвестування в промисловому виробництві; виявити взаємозв'язок між інноваційною спря­мованістю інвестицій і розвитком промислового ви­робництва.

На сучасному етапі економічного розвитку в кон­тексті діяльності суб'єкта промислового виробництва під інноваціями доцільно розуміти технічні, органі­заційні, економічні і управлінські зміни, відмінні від існуючої практики і направлені на удосконалення ви­робничого процесу в цілях забезпечення конкурен­тоспроможності.

У сучасних умовах конкурентоспроможність є голов­ною запорукою успіху, підтримки високих темпів розвит­ку і рівня прибутковості, тому реальні інвестиції в про­мисловості в тому разі можуть сприяти успіху суб'єктів промислового виробництва і досягненню їх головною комерційної мети, тобто забезпеченню ефективності інве­стування, коли мають інноваційну спрямованість.

Таким чином, під інноваційно спрямованим інвес­туванням розуміють інвестування в реалізацію інно­вацій – змін, направлених на удосконалення вироб­ничого процесу на підприємстві з метою підвищення ефективності використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів і забезпечення конкурентоспроможності. В умовах інноваційного типу економіки ак­тивізація інвестування інновацій є дієвим способом підвищення конкурентоспроможності, заставою стійко­го економічного зростання.

В цілому проведений аналіз показав, що як не існує єдиного визначення інновацій, так і не існує єдиного підходу до їх класифікації. Єдине, в чому досягнута єдність думок, це розділення інновацій на продуктові і технологічні, проте і тут думки розходять­ся у визначенні класифікаційної ознаки такого розді­лення. Тому такою ознакою прийнятий об'єкт інновацій.

Аналіз різних класифікацій дозволив виявити на­ступні основні класифікаційні ознаки інновацій, які достатньо повно відображають суть інноваційних змін і не викликають істотних розбіжностей: сфера застосування інновацій; об'єкт інноваційних змін; масштаб і рівень новизни інновацій.

Неодмінними властивостями виробничих інновацій є науково-технічна новизна, виробнича застосовність і комерційна реалізовуваність .

Інноваційна теорія сформулювала принципові оз­наки радикальних (базових) інновацій: вони реалізують крупні науково-технічні роз­робки; стають основою формування нового сімейства виробництв (технологій); створюють принципово нові можливості і в пер­спективі міняють структуру ринку і виробництва; як правило, характеризуються високою капіталоємністю і рівнем ризику, проте, обіцяють високу капіталовіддачу .

Період часу від зародження ідеї, створення но­вини і до його впровадження ринкового використан­ня у вигляді інновації складає інноваційний процес. Розрізняють три логічні форми інноваційного проце­су: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений.

Розповсюдження результатів інноваційної діяль­ності, одержаних на фазі створення інновації, відбу­вається шляхом так званого трансферу – процесу передачі належним чи­ном оформлених науково-технічних знань (новин), по­кликаного забезпечити їх використання для вирішення проблем суспільства як в бізнес-середовищі, так і в соціальній сфері. Залежно від сфери застосування новин трансфер знань і технологій прийнято поділяти на внутрішній і зовнішній.

Інновації, по суті, формуються під тиском ринко­вих можливостей і загроз, сприйманих підприємством, і тому повинні розцінюватися як продумана реакція підприємства на ці можливості і загрози. Тому діяльність будь-якого сучасного підприємства зв'яза­на з необхідністю здійснення інновацій. Інакше воно просто не зможе утримати своїх конкурентних позицій. Це ще раз підтверджує, що сучасні тенденції економ­ічного розвитку вимагають від виробників не тільки збільшення інвестицій, але і додання їм інноваційної спрямованості, а інноваційна активність повинна стати природною характеристикою будь-якого підприємства.

В цілому, основні мотиви інноваційної діяльності на підприємстві можна умовно виділити в декілька груп: ринкові, виробничі, наукові і вимушені.

Інноваційні підприємства можуть представляти сектор крупного, середнього і малого бізнесу, буду­чи як незалежними бізнес-одиницями, так і такими, що входять в структуру крупної батьківської компанії у формі окремих підрозділів або дочірніх підприємств. Інноваційні підприємства мо­жуть функціонувати у вигляді інноваційного центру, інноваційного бізнес-інкубатора, технополісу , технопарку і інших інноваційних структур. Всі вищеперелічені форми інноваційних підприємств формують сфе­ру інноваційного підприємництва, основною соціаль­но-економічною метою якого є додаток наукових знань і навиків для вирішення актуальних задач суспіль­ства і просування науково-технічного прогресу. Хоча з підприємницьких позицій основним стимулом до ре­алізації трансформації новини в продукт є очікування надвисоких прибутків на вкладений капітал [5, с.39]. Не дивлячись на те, що інноваційна діяльність вимагає значних інвестицій і пов'язана з підвищеним ризиком і невизначеністю, інвестиції в інновації – це актуальна необхідність, оскільки вони є вкладення­ми в майбутнє підприємства, галузі, держави. Направлені на забезпечення конкурентоспроможності і, тим самим, підвищення ефективності реальних інвестицій у функціонування підприємства, інновації на сучас­ному етапі економічного розвитку є одним з найваго­міших чинників підвищення інвестиційної активності як на мікро- , так на макрорівнях.

Отже, реальні інвестиції лише в тому разі можуть сприяти успіху і розвитку промислового виробництва і, відповідно, досягненню кінцевої мети інвестуван­ня, коли мають інноваційну спрямованість. Проведе­ний аналіз існуючих поглядів на категорію "інновації" дозволив зробити висновок, що загальноприйняте визначення цього поняття як у вітчизняній, так і в за­рубіжній літературі, відсутнє. Враховуючи особливості сучасного етапу економічного розвитку, в контексті діяльності суб'єкта промислового виробництва інно­вації запропоновано розглядати як технічні, органі­заційні, економічні і управлінські зміни, відмінні від існуючої практики і направлені на удосконалення ви­робничого процесу в цілях забезпечення конкурен­тоспроможності. Направлені на підвищення ефектив­ності реальних інвестицій, інновації виступають дієвим чинником підвищення інвестиційної активності як на мікро- , так і на мєзо- і макрорівнях.

Література:

1. Гальчинський А., Геєць В., Семеноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. – К., 2004.– 66 с.

2. Лапко О.О. Розвиток системи управління нау­ково-інноваційною сферою в Україні // Економіка і про­гнозування. – 2005. – № 3. – С. 55–62.

3. Рубан В., Чубукова О., Некрасов В. Инновационная модель стратегического развития Украины // Экономика Украины . – 2004. – № 5. – С. 14–19.

4. Шпилевой К.О. Управление инвестиционным процессом в условиях рыночных реформ. – О.: Оптимум, 2001. – 304 с.

5. Ястремська О.М. Фінансове та реальне інвес­тування // Фінанси України. – 2005. – № 10. – С. 35–41.