WEB-ресурс научно-практических конференций

ФРАНЧАЙЗІНГОВІ МЕРЕЖІ – ОСНОВА СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ БІЗНЕС-СТРУКТУР В БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

Ігнатенко А.В.

Київський національний університет будівництва і архітектури

В умовах глобалізації світової економіки постають питання використання загальносвітових тенденцій організаційно-методологічних підходів до формування структури галузевих ринків для підвищення їх загального економічного потенціалу та конкурентоспроможності на локальних, регіональних і світових ринках. Стає актуальною п отреба підвищення рентабельності підприємств будівельного комплексу та ступеню упорядкованості структури ринку будівельних та будівельно-інвестиційних послуг на нових організаційних принципах.

Організаційні (інституціональні) або управлінські нововведення або інновації є надійним підґрунтям підвищення конкурентоспроможності та економічної ефективності будь-якої фірми, корпорації, підприємства. Але їх застосування в реальних ринкових умовах, особливо вперше, пов’язано з великою кількістю різноманітних ризиків, починаючи з недооцінювання фактору опору нововведенням до недостатньої управлінської кваліфікації менеджерів-реалізаторів нововведень або недостатнього рівня корпоративної культури і дисципліни. Визначення рівнів цих ризиків та методики їх врахування розглядаються в роботах [2; 3].

Вважаємо за належне розглянути один з типів функціональної інтеграції бізнес-структур, який ще не одержав належної уваги та відповідного фахового економічного обґрунтування специфічного виду економічних взаємовідносин в галузі, в основу якого покладена передача прав на використання нематеріальних активів особливого виду. Такий вид активу має ознаки франшизи або комерційної концесії [1].

Комерційна концесія - передача однією стороною ( франчайзером ) іншій стороні ( франчайзі ) за винагороду і на термін, чи без зазначення терміну, права використання в підприємницькій діяльності комплексу виключних прав, що належать франчайзеру :

- права на фірмове найменування чи комерційний знак франчайзера ;

- права на таємну комерційну інформацію;

- інші передбачені договором нематеріальні активи - об'єкти виключних прав.

При застосуванні франчайзінгу до потреб будівельної галузі необхідно розробити механізм організації впровадження інноваційного управлінського процесу.

Основною задачею процесу реорганізації будівельного підприємства на основі комерційної концесії є скорочення витрат на підрозділи які не виправдовують свого існування, виникає потреба у видалені цих активів з балансу підприємства. Іншим шляхом використання цих «непрофільних активів» є підвищення їх конкурентоспроможності і створення на їх основі франчайзінгових підприємств.

Існують наступні шляхи реалізації процесів відділення непрофільних активів:

- виділення підрозділів у дочірні франчайзінгові підприємства без втрати контролю за їхньою діяльністю, але з наданням свободи у виборі партнерів по бізнесу, та виконанні замовлень інших учасників ринку;

- забезпечення виконання зобов’язань відносно комплексної будівельної організації, дочірньою фірмою у обсягах, які визначаються основною компанією;

- створення централізованих розрахункових (клірингових) центрів для оптимізації фінансових потоків між комплексною будівельною організацією і дочірніми фірмами;

- створення торгівельної марки ( бренду ) для дочірніх підприємств, які мають перспективи щодо розвитку за схемою франчайзінгу (згідно до методик та алгоритмів наведених у другому та третьому розділах);

Другий етап, підвищення конкурентоспроможності основного виду діяльності означає зміну бізнес-стратегії комплексного будівельного підприємства на визначення більш вузької спеціалізації діяльності. Також на цьому етапі важливим є організація взаємовідносин між дочірніми фірмами-франчайзорами і основною організацією, а також оптимізація та стабілізація стану самих дочірніх фірм.

Третій етап готує підґрунтя для четвертого та включає до себе: стабілізацію внутрішніх організаційних структур дочірніх фірм-франчайзорів ; налагодження бізнес-процесів та створення їх документованого переліку та графіку; налагодження каналів постачання необхідних для ведення діяльності матеріалів та інформації; підготовку франшизного пакету документів, який дозволить розгорнути діяльність франшизної мережі дочірнього підприємства-франчайзора ; формування на основі розрахункового центру системи фінансової підтримки потенційних франчайзі .

Четвертий етап пов’язано з використанням франшизних проектів для підвищення інвестиційного рейтингу основного підприємства, та залучення додаткових коштів для розвитку франчайзінгових мереж дочірніх підприємств-франчайзорів .

Автором запропоновано на основі аналізу видів діяльності в галузі будівництва дві основних схеми створення франшизних об’єднань в будівельній галузі.

Перша схема передбачає створення розгалуженої франчайзінгової мережі агентських точок, яке ініціюється великим підприємством галузі будівельних матеріалів або великою спеціалізованою оптовою торгівельною компанією, наприклад металопластикового профілю, систем утеплення, керамічної плитки тощо. Основною операційною функцією цих точок є збирання та обробка замовлень на певні види будівельної продукції, з подальшим наданням послуг з їх монтажу.

Друга схема є більш складною з точки зору реалізації, але й галузь її застосування є ширшою. Це пов’язано з залученням до цієї схеми нових учасників окрім будівельної компанії-франчайзора і її франчайзі . Ця схема призначена для здійснення більш капіталоємних франшизних проектів для таких видів діяльності в галузі будівництва як: транспорт і транспортні послуги в будівництві, індивідуальне будівництво (малоповерхове, офісне, торгівельне), вузькоспеціалізовані окремі види загально-будівельних робіт за субпідрядом, або в рамках договірних відносин, з залученням кредитних та інших видів фінансових ресурсів.

Здійснення організаційного проектування франчайзінгових об’єднань в будівельній галузі за цими схемами дозволяє використати конкурентні переваги франчайзора для створення стійкої взаємодії зі своїми франчайзі та дозволяє зміцнити зв’язки між споживачами будівельної продукції та її виробниками.

Література:

1. Пинегина М.В., Хачатрян С.Р., Буянов В.П. Методы и модели решения экономических задач. : « Экзамен XXI », 2005. – 383с.

2. АнінВ.І. Можливості використання теорії ігор для дослідження ринкових економічних процесів // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДЕІ, 2004. – № 1. - С.16-19.

3. Ігнатенко А.В. Моделювання відносин великих та малих суб’єктів будівельного ринку на основі комерційної концесії// Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин: Зб. наук. праць. – К.: КНУБА, 2006. – Вип.16.– С.152-161.