WEB-ресурс научно-практических конференций

ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ЙОГО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

Крапівіна М.М., Шевченко І.А.

Національний гірничий університет, м. Дніпропетровськ

Перехід економіки України на інвестиційно-інноваційний вектор зростання гальмується низкою невирішених проблем: низьким рівнем відповідальності виконавчих органів влади, підприємницьких структур за дії чи бездіяльність у сфері інвестиційної діяльності; існуванням позаекономічної конкуренції з елементами корупції; соціально-політичним розшаруванням суспільства, де пріоритетними є не національні, а особливі інтереси окремих олігархічних угрупувань; недосвідченістю ведення бізнесу у ринкових умовах з боку підприємницько-активного населення України тощо.

Реалізація інвестиційних можли­востей, нарощення обсягів інвестування та раціональне використання інвестованих коштів є одним з найважливіших завдань в Україні.

Приріст інвестицій безпосередньо збільшує обсяги національного виробництва, знижує рівень безробіття, забезпечує модернізацію застарілого обладнання та технологій, спричинює структурні перетворення. Це, в свою чергу, визначає темпи економічного зростання і розвиток національної економіки за інноваційною моделлю та європейським вектором. Особливо актуаль­ною проблема інвестування є нині, коли потрібно підвищити рівень конкурентоспроможності вітчизняної економіки в контексті енергетичних проблем та інтеграції України у світовий господарський простір.

Економічний стан нашої країни та її суб’єктів господарювання потребує переходу до інноваційної моделі розвитку, що потребує значних інвестицій. З розвитком інноваційної діяльності пов’язують вихід економіки із кризового стану, зростання обсягів виробництва, вихід на нові ринки, адаптацію підприємств до ринкового середовища. Від результатів науково-технічної та інноваційної діяльності значною мірою залежить оновлення основних фондів, рівень технічної та інноваційної діяльності значною мірою залежить оновлення основних фондів, рівень технічної оснащеності підприємств, стан економіки, її конкурентоспроможність.

Створення сприятливого стану інвестиційної привабливості в Україні є надзвичайно важливою проблемою. Інвестиційна привабливість є одним з найважливіших факторів ефективного соціально-економічного розвитку як країни в цілому, так і її складових. Тому першочерговими завданнями повинна бути політика сприяння інвестиційної привабливості шляхом створення правових основ функціонування ринку капіталу, формулювання стратегічних і тактичних цілей та пріоритетів, додержання соціальних цінностей, дотримання спрямованості інвестицій на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, спрямування інвестицій на розвиток економіки і повну зайнятість, захисту конкуренції і стримання зростання цін, часткового перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, заохочення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, створення сприятливих умов для функціонування валютного ринку тощо.

Успіх від залучення та освоєння інвестиційних ресурсів, залежить від наявності організаційних передумов, що сприяють реалізації інвестиційної політики промислових підприємств.

Підприємства, що вирішили завдання створення інвестиційної інфраструктури, отримують можливість зайняти на загальноукраїнському ринку лідируючі позиції і наблизити інвестиційний процес до світового рівня та стандартів.

Інвестиційна привабливість підприємств є однією з ключових характеристик, яка обумовлює залучення підприємством інвестицій. Рівень інвестиційної привабливості підприємства визначається на підставі значень показників, які з різних сторін характеризують перспективи його розвитку, фінансово-господарську діяльність, систему маркетингу, систему менеджменту та інше.

На сучасному етапі розвитку теорії інвестування розроблено й застосовуються різні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємства відповідно тільки до однієї заздалегідь установленої мети інвестування. Однак вони можуть призводити до суперечливих результатів у випадку їхнього застосування для визначення інвестиційної привабливості підприємства за іншої мети. У зв’язку з різними підходами до розгляду інвестиційної привабливості підприємства з позиції різних цілей інвестування, особливої актуальності набуває дослідження цієї проблеми, її забезпечення теоретичною базою і методичними рекомендаціями.

Шляхами здійснення інноваційної перебудови системи енергозбереження стане системний підхід до енергозбереження на підприємстві, який включає подальший розвиток програми енергопостачання, впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій, використання альтернативних видів палива, максимальне використання розсіяного тепла.

Комплекс конкретних заходів інвестиційної політики промислових підприємств формує інвестиційні програми різної строковості. В Україні довгострокові інвестиційні програми безпосередньо не розробляються.

З метою позначення перспективних інвестиційних завдань у складі довгострокових програм розвитку промислових підприємств намічаються окремі орієнтири, наприклад, інвестиції у вдосконалення людського потенціалу .

В цілому, інвестиційна політика, що проводиться, повинна характеризуватися двома найважливішими ознаками: володіти значним зовнішнім ефектом, тобто покращувати загальне господарське середовище і умови розвитку ділової активності; ініціювати її зростання в галузях, пов'язаних з пріоритетним виробництвом. Іншими словами, повинен створюватися постійний імпульс інвестиційної діяльності.