WEB-ресурс научно-практических конференций

ЛІЗИНГ ЯК ПРІОРИТЕТ У ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

К.е.н . Кулініч Т.В., Українець А.І.

НУ „Львівська політехніка”

Для великої кількості вітчизняних підприємств дуже гостро стоїть проблема зношеності фондів і нестачі коштів для капітальних вкладень. З цієї причині вони змушені шукати оптимальні шляхи залучення коштів, одним з яких є лізинг. За кордоном, цей метод кредитування оновлення виробництва виявив себе як високо ефективний і широко розповсюджений.

Лізинг перебуває на межі таких відносин, як доручення, оренда, купівля-продаж, товарне кредитування тощо. На загальнодержавному рівні стимулювання лізингових операцій – це стимулювання капітальних вкладень в основні засоби [ 1 ] .

Шляхом застосування лізингових операцій реалізується близько 15% інвестицій у світі та близько 35% інвестицій у країнах з розвиненою економікою.

Економічна ситуація в нашій країні не сприяє довготривалим інвестиціям в результати наукових досліджень, виникає необхідність саме найшвидшої окупності вкладених коштів. В свою чергу, лізинг сприяє скороченню циклу проектно-конструкторських робіт, освоєнню виробництва техніки нових поколінь, створюючи сприятливі можливості для підтримки платоспроможного попиту на нове обладнання [ 2 ] .

Розширення лізингових операцій стає рушієм розвитку малих та середніх підприємств України. Лізинг активізує інвестування приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшує фінансовий стан безпосередніх товаровиробників, що підвищує конкурентоспроможність вітчизняного малого й середнього бізнесу [1].

Істотною перешкодою для застосування лізингу є недосконалість законодавчої бази. Так, при здійснені фінансового прямого і зворотного лізингу має місце подвійне оподаткування. Воно полягає в тому, що при передачі права власності на основні виробничі фонди за допомогою фінансового лізингу у лізингодавця виникає податкове зобов’язання, при цьому базою оподаткування є договірна ціна, що складається з вартості обладнання і суми податку з доданої вартості, яка раніше сплачена лізингодавцем і пред’явлена лізингоодержувачу . Тобто, на суму раніше сплаченого податку з доданої вартості ще раз нараховується податок.

Проте головним недоліком українського законодавства з питань лізингу є те, що основним регулюючим параметром у лізингових угодах встановлено строк амортизації. Так, оперативний і фінансовий лізинг можуть бути використані на строк, що не перевищує строк їх повної амортизації. Тобто, по суті, нижня межа строку є нульовою [2].

Таким чином, передумовою активного розвитку лізингових операцій є запровадження норм пришвидшеної амортизації основних фондів з метою пожвавлення їхнього оновлення, що значно підвищує прибутковість лізингу.

Крім недосконалості законодавства можна виділити наступні проблеми розвитку лізингу в Україні: макроекономічна нестабільність, що, зокрема, є причиною прив’язування лізингових платежів до курсу стабільних валют; низький рівень фінансової дисципліни більшості підприємств; порушення умов договорів з боку лізингоодержувачів ; повільність і висока вартість досудового і позасудового врегулювання спорів.

Слід також брати до уваги соціально-психологічний фактор, адже далеко не всі підприємці мають чітке уявлення про сутність лізингових послуг та умови, на яких можливе придбання нової техніки та обладнання.

Належному розвитку лізингових відносин буде сприяти прийняття нової редакції Закону України „Про лізинг” разом зі змінами до податкових законів. Крім того, необхідні організаційні заходи, спрямовані на забезпечення більшої доступності лізингових послуг для підприємців. Підприємства також цікавить лізинг устаткування, яке було в експлуатації, але ще високопродуктивне і якісне, а ціна у 5-8 разів нижча нового, що відповідно знижує і лізингові платежі [3].

В той же час лізинг слід розглядати як одну з найперспективніших форм виробничого інвестування, здатну суттєво пожвавити процес технологічного оновлення виробництва в Україні. Цей метод фінансування має значні переваги перед кредитом.

Значну перспективу має використання вітчизняними підприємствами лізингу в сфері міжнародної торгівлі. За допомогою міжнародних лізингових компаній окремі підприємства матимуть змогу придбати в користування потрібне обладнання чи техніку з країн Європи. Лізинг дає можливість заощадити кошти на початкових стадіях реалізації інвестиційних проектів [4] .

Лізингові послуги насамперед є найефективнішими у галузях, продукція яких перебуває на високому технологічному рівні, вирізняється високою конкурентоспроможністю.

Література:

1. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні//Фінанси України. – 2005. – №7. – С. 106-113;

2. Федоренко В.Г. Удосконалення структури фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств в Україні //Економіка та держава. – 2005. – №6.– С.3-8.

3. Лукаш С.М. Лізингові відносини в Україні: проблеми і перспективи //Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 184, Т.11. – 2003. – С.407-413.

4. Міхаліна І.Г. Актуальні проблеми розвитку лізингу в Україні // Статистика України. – 2005. – №3. – С.31-36.