WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Маховський Д.В., к.е.н. Маляр Н.І.

Дніпродзержинський державний технічний університет

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. В сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

Ситуація економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що утримують перехід України на траєкторію сталого економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність.

Непривабливий інвестиційний клімат в Україні негативно впливає на можливості активізації процесу залучення прямих іноземних інвести­цій в економіку країни.

В умовах ринкового трансформування економіки України дуже гострою є потреба в значних іноземних інвестиціях. Для більшості країн з пере­хідною економікою ефективно використаний іноземний капітал стає ключовим фактором їх розвитку. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки.

За розрахунками, загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд. дол. США. Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння інвестицій на суму 2-2,5 млрд. дол. США на рік. Такі кошти протягом 5 років дозволять реконструювати пріоритетні галузі промисловості.

Станом на 01.09.2007 обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну з початку інвестування становив 26,9 млрд. дол. США, що на одну особу складає 576,2 дол. США. Найбільшими країнами-інвесторами в 2007р. стали: Німеччина - 5,8 млрд. дол. США (21,4%),
Кіпр – 4,9 млрд. дол. США (18,5%), Нідерланди – 2,2 млрд. дол. США (8,1%), Австрія – 2,0 млрд. дол. США (7,5%). Порівняно із зарубіжними країнами з перехідною економікою ці обсяги не задовольняють навіть незначної частини наявного попиту.

В Україні існують об’єктивні й суб’єктивні фактори, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

- залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах складної економічної ситуації, тому дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, вислов­люючи свою невпевненість у подальшому співробітництві;

- нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

- повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансо­ві організації при вкладанні коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

- невирішеність питання щодо надання у приватну власність земель­них ділянок під об’єкти, що приватизуються;

- темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

- низька купівельна спроможність значної частини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих із допомогою інозем­ного капіталу підприємствах;

- невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечити швидкий оперативний зв’язок України з іншими країнами.

Отже, в Україні сформувався малосприятливий інвестиційний клімат, який спричинив брак стратегічних іноземних інвестицій.

Метою політики у сфері іноземного інвестування є створення умов, які б підвищили інвестиційну привабливість економіки та забезпечили потужні мотивації нерезидентів щодо вкла­дення коштів. Особливо ефективним важелем успішного вирішення цього завдання може стати, за певних обставин, податкова політика щодо іноземних та внутрішніх інвестицій.

На макроекономічному рівні надходження прямих іноземних інвестицій регулюється такими інструментами, як податки, тарифи, амортизація, заробітна плата, ціни і валютний курс.

На мікроекономічному – інструментами, що детермінують функціонування фірми (вимоги до власності; місцеве регулювання рівня цін; лімітування фінансових засобів для інвестицій і найму робочої сили; експортні обмеження; ліцензування імпорту; контроль за використанням технології та іноземної валюти; величини відпускних цін).

На сьогоднішній день в нашій державі існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов’язана із політичною нестабільністю, надмірним втру­чанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, недо­статнім розвитком малого та середнього підприємництва, наявністю великої кількості „тіньових капіталів”.

В той же час пряме іноземне інвестування для України може мати позитивні наслідки. За допомогою іноземних інвес­тицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових робочих місць, розвитку важливих галузей економіки тощо. При цьому держава економить національні бюджетні кошти, які можна спрямувати на будь-які інші не менш важливі сфери еко­номіки, соціальне забезпечення.

Політика України щодо активізації процесу залучення прямих іноземних інвестицій, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним трансформуванням суспільства. Отже, створення загальнополітичних, правових та інституціональних умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так і результатом успішних реформ у нашій державі.

Говорячи про іноземні інвестиції, можна зробити такі висновки:

По-перше, треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають країни, які ставлять таку мету як пріоритетну в своїй економіці;

По-друге, необхідно використовувати при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут:

· створення привабливого інвестиційного клімату;

· створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.

По-третє, загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним, тому необхідно розробити єдину чітку стратегію залучення іноземних інвестицій в Україну, оскільки залучення іноземних інвесторів з метою вкладення грошей в економіку держави є основною ор­ганічною частиною інвестиційної політики будь-якої країни.

Література:

1. Шестакова Я. Механізм державного регулювання інвестування в Україні. Наскільки він досконалий?// Економіка, Фінанси, Право. – 2002. – №6.

2. Косов В. Проблемы повышения инвестиционной активности в украинской экономике// Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №5.

3. Шараєнко О. Вдосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України// Розробка державної політики. Аналітичні записки.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність”.

5. Закон України “Про режим іноземного інвестування” // Відомості Верховної Ради України. – 1996.– № 19.

6. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні”// Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 46.