WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ ВІТЧИЗНЯНИМИ НАУКОЄМНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

К.е.н . Македон В.В.

Дніпропетровський університет економіки та права

Найважливіший фактор розвитку малих та середніх наукоємних підприємств – ефективне управління. В економіці провідних країн світу спостерігається стійка тенденція зростання ролі наукоємних , ресурсозберігаючих технологій і виробництв. Незаперечним свідоцтвом домінування такого напряму економічного розвитку є, з одного боку, той факт, що до найдорожчих компаній світу, чиї акції котуються на фондовому ринку, відносяться не найбільші ресурсодобувні та переробні підприємства, а ті, які спеціалізуються на інтелектуальній, наукоємній , високотехнологічній продукції, а з іншої те, що стабільно знижується питоме споживання енергоносіїв на одиницю продукції.

У теперішній час у всіх розвинених країнах реалізується активний пошук соціальних і організаційних змін, які зможуть відкрити шляхи до нових форм способу життя і споживання, а також дозволять послабити або повністю зняти інституційні бар’єри на шляху розповсюдження нових технологічних удосконалень [2].

У нашій країні проблеми створення високих технологій та використання накопиченого науково-технічного, виробничого, інтелектуального та кадрового потенціалу тривалий час вирішувалися не найефективнішим чином, результатом чого стало технологічне відставання за рядом визначальних напрямів розвитку науки і техніки (електроніка, біотехнологія і ін.).

У зв’язку з цим, на сучасному етапі економічного розвитку України, для перенаправлення економіки на траєкторію стійкого зростання необхідні розробка і ухвалення ефективної науково-промислової політики, як основи державної концепції довгострокового соціально-економічного розвитку. В теперішній час економічні проблеми наукоємних виробництв вирішуються лише в межах їх загострення, без скільки-небудь серйозних спроб прогнозування і використання випереджаючих заходів, які враховують наслідки економічного курсу, який реалізується у країні, а також динаміку загальноекономічних процесів.

Необхідно визначити такі специфічні особливості організації, управління та умови господарювання наукоємих виробництв в Україні [1]:

- комплексний характер діяльності підприємства, що вимагає вирішення всіх проблем створення техніки: від наукових досліджень і ДКР до серійного виробництва та експлуатації;

- поєднання цільової спрямованості досліджень, розробок і виробництва на конкретний результат з перспективними напрямами робіт загальносистемного, фундаментального призначення;

- високий науково-технічний рівень продукції, яка випускається;

- значна частка витрат на НДДКР;

- домінування процесу зміни технології над стаціонарним виробництвом і пов’язана з цим необхідність регулярного оновлення основних виробничих фондів, розвитку дослідно-експериментальної бази;

- політематичність досліджень і розробок, диверсифікованість і багатономенклатурність виробництва;

- висока динамічність розвитку виробництва, яка проявляється в постійному оновленні його елементів (об’єктів досліджень, розробок і виробництва, технологій, схемних і конструктивних рішень, інформаційних потоків і т.д.), зміні кількісних і якісних показників, що ускладнює завдання рівномірного завантаження і використання потенціалу виробництва;

- розгалужена внутрішня і міжгалузева кооперація, викликана складністю наукоємкої продукції і спеціалізацією підприємств й організацій;

- високий ступінь невизначеності (ентропії) в управлінні найсучаснішими розробками, що вимагає, при ухваленні рішень, використання прогнозної оцінки технологій майбутнього. Створення якісно новій продукції, як правило, здійснюється паралельно із розробкою основних компонентів. Досягнення заданих технічних і економічних параметрів цієї продукції характеризується, в загальному випадку, високим рівнем науково-технічних ризиків. Ризик у створенні нових компонентів системи визначає стратегію, засновану на пошукових дослідженнях у фундаментальних і прикладних галузях науки та техніки, на розробках альтернативних варіантів компонентів. Проте ця стратегія може призвести до значного збільшення витрат ресурсів, доцільність яких не завжди виправдана [3] ;

- інтенсивний інвестиційний процес, який є найважливішим фактором досягнення цілей досліджень і розробок високого науково-технічного рівня, який супроводжує реалізацію великих проектів;

- наявність унікальних колективів із значною часткою учених, висококваліфікованих інженерно-технічних працівників і виробничо-промислового персоналу у загальній чисельності зайнятих у розробках та виробництві.

Наукові дослідження, які здійснюються на підприємствах малого бізнесу, показують, що майже половина опитаних, як найбільш значні проблеми підприємницької діяльності, назвали високе податкове навантаження, обмеженість фінансових коштів, нестабільність законодавчої бази і недостатню визначеність вимог законодавства, що створює умови для їх вільного тлумачення.

Таким чином, можна констатувати, що перехід від кризи економіки до пожвавлення і підйому вимагає випереджаючого зростання інвестицій перш за все в активну частину основних фондів і оновлення основного капіталу на новітній технологічній базі. Формування сприятливих умов з боку держави і підтримки соціальними групами, які зацікавлені у використанні інноваційних досягнень.

Література:

1. Безчасний Л.К., Монастирська Г.В. Мотивація наукової діяльності в умовах транзитивної економіки // Регіональні перспективи. - 2002. - № 3-4.

2. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства// Проблеми науки. – 2003. – №12.– С.12-17.

3. Щербань І.Б. Обґрунтування фінансового механізму інноваційної та інвестиційної діяльності в регіоні // Вісник УАБС. – 2006. – №2(15).– С. 12-18.