WEB-ресурс научно-практических конференций

ВИКОРИСТАННЯ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЗИЦІЇ МАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

К.е.н . Останкова Л.А.

Краматорський економіко-гуманітарний інститут

В зв’язку із орієнтацією України на ринкові відносини постає проблема збереження нею статусу промислово-розвинутої держави. Цього можна досягти лише шляхом інноваційного розвитку. Глобалізація світової економіки, визначення її як "економіки знань" потребує реструктуризації промисловості країни, створення і розвитку інноваційної інфраструктури, адаптованої до роботи в умовах ринку і об'єднаної єдиним алгоритмом комерціалізації і трансферу технологій.

Однією із основних проблем у розвитку малого інноваційного підприємства є залучення капіталу. Банківській кредит не завжди може бути джерелом інвестування в даний бізнес в зв’язку з відсутністю адекватного залогу або з труднощами оцінки потенціального ризику. Тому для залучення капіталу в інноваційні проекти існує особлива фінансова індустрія – венчурний капітал. Використання венчурного капіталу як джерела фінансування малого інноваційного підприємництва стає новим напрямком наукових досліджень. В [1] розглянуто стан розвитку організаційних форм венчурного підприємництва і його інфраструктури в країнах світу та в Україні. В [2] поставлено питання щодо концепції національної системи венчурного інвестування. Деякі аспекти сучасної інноваційної політики України розкрито в [3]. В [4-6] поставлено проблеми інноваційного розвитку територій, запорукою якого є венчурне підприємництво. В [7] надана модель формування національної інноваційної системи України та запропоновано концепцію вибору венчурних проектів.

Актуальність розвитку венчурної індустрії стає очевидною, тому що саме вона дозволяє з'єднати науку з іншою частиною економіки і підвищити конкурентоздатність вітчизняної промисловості.

Під венчурним капіталом розуміють капіталовкладення в країни, галузі, регіони, види діяльності, які зв’язані з новими технологіями та характеризуються високим рівнем ризику [8] або це довгостроковий ризиковий капітал, який інвестується в акції створюваємих компаній з метою отримання високого прибутку після реєстрації акцій даних компаній на фондовій біржі [9].

Незаперечним фактом є значний вплив різних форм венчур ного підприємництва на прискорення науково-технічного прогресу та динамічність господарського комплексу промислово розвинутих країн світу. Відомо i те, що такі держави надають багато уваги роз витку підприємницьких структур венчурного капіталу. Вивчення досвіду зарубіжних країн має нині важливе значення для України, де такий вид діяльності тільки набуває практичного втілення в процесі ринкової трансформації адміністративно-командної економіки.

Основними факторами, які обмежують розвиток венчурного бізнесу в нашій країні є економічна нестабільність у країні, дефіцит фінансових кош тів, загроза інфляції; відсутність чіткої політики сприяння розвитку венчурного біз несу з боку держави, відсутність економічної доцільності більшості господарських суб’єктів у реалізації принципово нових розробок, інновацій, нерозвиненість ринку цінних паперів; недостатня ефективність податкової політики; відсутність конкуренції на внутрішньому ринку науково-технічної продукції; недостатність кваліфікації підприємців; низький рівень просвітницької роботи з питань ринкової економіки.

Головним об’єктом венчурного фінансування, як правило, є малі підприємства. Світові експерти вважають, що в таких фірмах висока ефективність наукових досліджень та розробок. Це обумовлено низкою чинників:

Наукові розробки в малих фірмах впроваджуються максимально інтенсивно, тому що всі зусилля зосереджено на одному проекті;

Невелика кількість апарату управління підвищує організаційну ефективність впровадження проекту, знижуючи при цьому накладні витрати;

Виробництво на малому підприємстві є більш гнучким з точки зору пристосування до попиту споживачів.

Все це дозволяє прискорити інноваційний процес, і, отже, більш швидко прирощувати ринкову вартість підприємства, що і є основною метою венчурних інвесторів. Адже вони звикли до 5-10 кратного збільшення вартості компанії, в яку вкладають кошти, за час співробітництва з нею.

Ще одна проблема малих інноваційних підприємств полягає в тому, що їх керівники найчастіше не мають фінансових і управлінських навичок. Вирішити цю проблему можуть венчурні капіталісти, оскільки вони відіграють активну роль у діяльності профінансованих фірм, беручи участь у поточному керуванні й стратегічному плануванні цих фірм. Вони не тільки фінансують, але й надають їм цілий спектр коштовних послуг, таких як фінансові консультації; консультації з питань корпоративної й маркетингової стратегії; нові ідеї щодо розвитку фірми й протидії застою; контакти й інформація про ринок; підбор управлінського персоналу для фірми.

Проведені дослідження дозволяють зробити слідуючи висновки.

Актуальним завданням є створення індустрії венчурного фінансування з використанням зарубіжного досвіду, яка включає сукупність суб’єктів інноваційного підприємництва і відповідну інфраструктуру (бізнес-інкубатори, технопарки, консалтингові та інжинірингові фірми).

Розвиток венчурних підприємницьких структур не тільки забезпечить стабілізуючи функції в цілому в країні, але і вплине на формування інноваційної стратегії малих інноваційних підприємств для підтримки його конкурентної позиції.

Література:

1. Стан розвитку організаційних форм венчурного підприємництва і його інфраструктури в країнах світу та в Україні/ Зінченко О.П., Ільчук В.П., Радзієвська Л.Ф. та ін. - К.: НДІСЕП, 2004. - 80 с.

2. Фоломьев А.Н., Каржаев А.Т. К вопросу о концепции национальной системы венчурного инвестирования // Экономист . - 2001. - № 10. - С. 27-34

3. Проблеми інноваційного розвитку територій / За ред. О.П.Зінченка // Матеріали міжнародних науково-практичних конференцій.– К.: НДІСЕП, 2005. - Вип. 1. - 228с.

4. Зінченко О.П., Ільчук В.П. Шляхи розвитку позабюджетного фінансування інноваційно-технологічних проектів в науково-технічній сфері//Столичний регіон. – 2004. – №2.

5. Ільчук В.П., Тяпкіна Л.О. Венчурне підприємництво як запорука технологічного розвитку //Столичний регіон. – 2004. – №4.

6. Досвід та проблеми формування інноваційно-технологічних об’єднань, орієнтованих на випуск наукомісткої продукції/ Зінченко О.П., Ільчук В.П., Радзієвська Л.Ф. та ін. – К.: НДІСЕП, УкрІНТЕІ , 2004. - 79с.

7. Шарко М. Модель формирования национальной инновационной системы Украины // Экономика Украины . – 2005. – № 8. – С. 25-30.

8. Словарь аудитора и бухгалтера/ Лозовский Л.Ш. и др. – М., 2003.

9. Бунчук М. Роль венчурного капитала в финансировании малого инновационного бизнеса // Электронный бюллетень « Технологический БизнесЪ ». – 1999. - №1.