WEB-ресурс научно-практических конференций

ПРІОРИТЕТИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

Повна С.В.

Чернігівський державний технологічний університет

Постановка проблеми: пріоритетність інноваційно-інвестиційного шляху розвитку економіки сьогодні визнана на державному рівні. Однак ситуація в аграрному секторі вказує на існування багатьох системних проблем, що стоять на цьому шляху. Так, в Чернігівській області за 1990-2006рр. обсяг продукції сільського господарства зменшився у 1,8 рази, посівна площа – в 1,6 рази. Парк зернозбиральних комбайнів зменшився з 5575 до 2420одиниць (у 2,3 рази), а тракторів – з 22867 до 15231одиниць (у 1,5 рази).

Разом з тим важливість аграрного сектора обумовлена забезпеченням ним продовольчої безпеки держави, що впливає на якість життя населення, гармонійний його розвиток і через це – на можливість інноваційного розвитку усіх без виключення галузей економіки. Саме тому аграрний сектор користується державною підтримкою в усіх розвинених країнах.

Актуальність проблеми обумовлена також вступом України в ЄС та відповідно підвищенням вимог до рівня якості продукції та менеджменту підприємств. Відомо, що в розвинених країнах сільське господарство стає наукомісткою галуззю, однак там існує система, направлена на розробку і впровадження у виробництво інноваційно-інвестиційних проектів.

Інноваційно-інвестиційний розвиток є процесом інтенсивно розширеного відтворен­ня виробничого, людського, банківського та земельного капіталу через впровад­ження нових технологій, продукції або послуг, організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного і комерційного характеру. В аграрному секторі він пов’язаний з: 1)використанням трансгенних організ­мів; 2)екологічним виробництвом. Кожен напрям має і переваги, і недоліки.

Позитивною стороною використання досягнень біотехнології є зменшення виробничих затрат, підвищення врожайності та продуктивнос­ті, поліпшення смакових і поживних якостей продовольства. Однак використання трансген­них організмів викликає занепокоєння та недовіру з боку споживачів, які вимагають маркірування таких продуктів.

Збільшення попиту в розвинутих країнах спостерігається на екологічно чисте („органічне”) продовольство при рості цінових надбавок на них. Крім того, виробництво екологічно чистих харчових продуктів та продуктів з високими оздоровчими властивостями з овочевих та зернових культур законодавчо визнано одним з інноваційних пріоритетів України (Закон "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16.01.2003р.), що зобов’язує органи виконавчої влади створювати режим найбільшого сприяння виконанню таких робіт, та концентрації на них ресурсів. Це особливо актуально тому, що останнім часом в аграрному секторі спостерігається ситуація, характерною особливістю якої є впровадження інновацій, що майже не потребують інвестиційних вкладень. Разом з тим інвестиції, що вкладаються, не мають інноваційного характеру.

Для практичної реалізації державної інноваційної політики України було створене Державне агентство з інвестицій та інновацій, яке повинно здійснювати відбір та надавати державну допомогу відібраним інвестиційним проектам. Так, згідно наказів цього агентства №26 від 24.04.2007р. і №33 від 03.05.2007р. при конкурсному відборі інноваційних та інвестиційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок коштів Державного бюджету приймаються до уваги наступні критерії: 1)технологічний або науково-технічний рівень проекту; 2)конкурентоспроможність продукції та перспективність ринків збуту; 3)економічна ефективність проекту (оцінка планового обсягу прибутку від реалізації проекту, строку окупності тощо); 4)бюджетна ефективність проекту; 5)наявність у проекті ресурсо- та енергозберігальних технологій; 6)соціальна значимість проекту (створення нових робочих місць, зростання заробітної плати, поліпшення умов праці); 7)можливий вплив проекту на навколишнє природне середовище. У першу чергу кредитуються проекти, які отримали позитивний висновок про їх ефективність щодо впровадження передових енерго­зберіга­ючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива або свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту. При цьому підприємство повинно мати відповідний потенціал для реалізації проекту.

Конкурентоспроможність підприємства визначається рівнем його менеджменту, який повинен забезпечити поєднання факторів виробництва оптимальної кількості та якості (рис.1) . Разом з тим оптимальне функціонування підприємства, якщо розглядати його у довгостроковій перспективі, неможливе без розвитку, тобто без реалізації інноваційно-інвестиційних проектів. У свою чергу, ці проекти будуть максимально життєздатними лише при їх відповідності програмам розвитку галузі, території, країни та світовим тенденціям розвитку.

У ході переговорного процесу щодо вступу до СОТ Україна погодилася знизити середній тариф на продукцію сільського господарства та харчової промисловості в 2,5 рази – від 30 до 12,53%. Отже, якість вітчизняних продуктів, їх відповідність міжнародним стандартам, фаховий рівень менеджменту, матимуть вирішальне значення в боротьбі за ринки. Для того щоб орієнтуватися в жорстко збалансованому й інтегрованому не тільки внутрішньому, але і зовнішньому ринках, шукати нові регіони збуту продукції, формувати довгострокову перспективу на основі договорів, підвищувати якість, оновлювати асортимент, вести результативну рекламну кампанію, необхідні сучасні знання, застосування новітніх підходів, постійне навчання, ефективне впровадження передового досвіду й технологій.

Адаптивний потенціал систем визначається рівнем випереджаючого відображення ними дійсності, тобто рівнем розвиненості функції їх стратегічного “зору”. Практично, це розвиненість функцій експертизи і консалтингу . Тому визначальним фактором переборення негативів у інноваційно-інвестиційному фундаменті аграрної сфери стає такий розвиток експертно-консультаційної функції, що дозволяв би державі, регіонам, галузі і підприємствам адаптуватись до відповідних світових тенденцій.

Тому при управлінні інноваційно-інвестиційним розвитком аграрного секто­ра бажано мати експертно-консалтингову систему, яка б допомагала розробля­ти і реалізувати досконалі інноваційно-інвестиційні проекти, враховуючи потреби як самого підприємства, так і систем більш високих рівнів ієрархії.

Рис. 1. Система забезпечення ефективності інноваційно-інвестиційного менеджменту підприємства

Висновки: пріоритети розвитку підприємств аграрного сектора економіки повинні мати інноваційно-інвестиційний зміст і враховувати вступ до СОТ та ЄС, а отже, враховувати європейські стандарти. Для цього необхідна допомога з боку консультаційних служб, які б направляли підприємства і допомагали їм отримувати інвестиційні ресурси інноваційного характеру.