WEB-ресурс научно-практических конференций

ІННОВАЦІЇ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ – ПЕРЕДУМОВА ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

Сорока М.В.

НУ „Львівська політехніка”

У сучасних умовах функціонування української економіки актуалізується питання щодо переорієнтації господарських структур на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Беручи до уваги світовий досвід, можна стверджувати, що це призведе до позитивних ринкових перетворень. Натомість основна проблема полягає в пошуку оптимальних джерел фінансування процесів розробки та комерціалізації інноваційних продуктів, тобто в активному залученні інвестицій. З іншого боку, підприємство є привабливим для інвестора тоді, коли має чітку стратегію розвитку, що базується на інноваційній моделі, зрозумілу організаційну структуру, позитивну динаміку фінансових показників, налагоджені зовнішньоекономічні відносини тощо.

З абезпечення економічного зростання шляхом пришвидшення темпів р озвитку промисловості є одним із пріоритетних напрямків структурної перебудови економіки України. Не лише інновації є передумовою модернізації виробництва, збільшення виробничих потужностей, випуску конкурентоздатної продукції з одночасним нарощуванням експортного потенціалу. Сьогодні важливо використовувати стратегічне мислення, щоб діяти краще за конкурентів. М. Портер стверджує [1]: « Компанія досягає конкурентних переваг завдяки інноваціям. Це і нові технології, й нові методи роботи. Інновації є постійним процесом, адже якщо перестати впроваджувати інновації, цим одразу ж скористаються конкуренти » . Прийняття стратегічних управлінських рішень українськими промисловими підприємствами є необхідними ще тоді, коли із зовнішнього середовища поступають „слабкі сигнали” – відомі за ранніми та неточними ознаками проблеми. Як при „слабких”, так і при „сильних сигналах” адекватними стратегічними діями є використання наявних матеріальних можливостей для нових розробок, випробувань і виведення на ринок інноваційних товарів і послуг [2].

Особливо важливим для утримання конкурентних переваг українським машинобудівним підприємством є здійснення діяльності згідно з принципами стратегічного інноваційного менеджменту [3] . Зважаючи на високий інтелектуальний потенціал, проте недостатні фінансові резерви для провадження науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), цілком закономірним став крок Мінпромполітики, яке у квітні 2007 р. презентувало „Стратегію розвитку загального машинобудування” [4]. Згідно прийнятої концепції для активізації інноваційної діяльності у базовій галузі промисловості держава бере на себе фінансування з бюджету НДДКР. Отримання права на проведення НДДКР, а також доступ до бюджетних коштів буде відбуватися шляхом проведення тендеру, натомість впровадження нових розробок – за рахунок власних джерел підприємств. Основні напрямки, що потребують інвестицій – енерго- і ресурсозберігаючі технології, виробництво імпортозамінної продукції.

Крім того, у ст.7 ЗУ „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, метою якого є створення правової бази для концентрації ресурсів держави на провідних напрямах науково-технологічного оновлення виробництва та сфери послуг у країні, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукомісткою продукцією та виходу з нею на світовий ринок, визначено стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки. Зокрема, це новітні ресурсозберігаючі технології , розвиток високоякісної металургії і, власне, машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва.

Важливим кроком до виведення відносин, що встановлюються в контексті здійснення підприємствами інвестиційно-інноваційної діяльності, на якісно новий рівень було створення Державного агентства України зінвестицій та інновацій [5].

Діяльність Держінвестицій України відображає основу стратегічного курсу України, базовим принципом якого має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави [6].

Висновки. Необхідність переорієнтації на засади інноваційно-інвестиційної моделі розвитку є очевидною, адже інновації у діяльності національних промислових структур є основним фактором конкурентоздатності на локальних і міжнародних ринках. Водночас і нвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх технологій.

Без сумніву, вітчизняна промисловість потребує державної підтримки, але не просто заходів декларативного характеру, а конкретних і послідовних дій.

Література:

1. Портер М.Е. Конкуренция. – СПб., М., К.: Изд. дом «Вильямс», 2000.

2. Єфіменко Н.А. Стратегічне управління підприємствами машинобудівного комплексу в умовах невизначеності зовнішнього середовища// Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 10. - С.26-28.

3. ГольдштейнГ.Я. Стратегический инновационный менеджмент – системный фактор глобальной конкуренции // Труды конференции «Системный анализ в проектировании и управлении». – СПбГТУ , 2001.

4. Зубаиров Н. Деньги в науку // ИНВЕСТГАЗЕТА. – 2007. – 07-13 мая . - С.36-37.

5. Офіційний веб-ресурс Державного агентства України з інвестицій та інновацій. – http://www.in.gov.ua

6. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0001100-02 - ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР // Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки.