WEB-ресурс научно-практических конференций

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ

К.е.н . Максимов С.В., Федорченко А.О.

Криворізький технічний університет

На думку багатьох представників наукової еліти, серед яких особливо виразним є погляд датського професора Б`єрна Ломборга , катастрофічні оцінки екологів часто бувають перебільшеними. Одною з головних причин, які це пояснюють, є сучасний механізм фінансування наукових досліджень. Від того, наскільки гостро буде представлена проблема з екологічної точки зору залежить кількість грошей, яку держава виділить на її вирішення. Винними у цьому також виступають засоби масової інформації: вони радше будуть опубліковувати інформацію негативного характеру, аніж перевірені факти, так як погана новина сприймається та ціниться вище гарної [1, с.167]. Все це складна система, яка має свою назву – public relations (PR).

Можливо така ситуація має місце на батьківщині датського професора. В Україні відбувається інша історія: на відповідні рахунки поступають кошти безпосередньо від країн ЄС та самої Америки на стабілізацію екологічної ситуації. У той час поки весь світ піклується про здоров’я і благополуччя нашої держави, адже ми живемо усі разом на одній Земній кулі (екологія у нас одна на всіх), дані цільові кошти просто витрачаються на інші потреби, а потреб в Україні більше ніж можливостей їх задовольнити. Завжди виникають більш гострі проблеми, які потребують негайного вирішення.

Для стабілізації даної ситуації, а саме витрачання коштів, виділених іншими державами необхідно вдосконалювати та приймати нові законодавчі акти, які допоможуть таким великим коштам доходити до місця свого призначення. Відомо, що закони України розумні юристи сприймають як монету, яка має дві сторони, якою не повернеш все одно буде законно.

Вирішення будь-якої проблеми необхідно розпочинати з найнижчої ланки. Якщо йдеться про екологічні проблеми необхідно знайти джерело цієї проблеми. На території нашої держави ці джерела зібрались одне на одному. Безліч промислових підприємств, які м’яко кажучи негативно впливають на оточуюче середовище, причому цей вплив укріплюється утворенням екологічно небезпечних відходів виробництва гірничої галузі, обсяг яких без перебільшення зростає у геометричній прогресії. Якщо природа забезпечує промисловість 100% корисним ресурсом, то в ході технологічного процесу (видобутку, обробки, збагачення) в ту ж саму природу повертається непотрібна маса техногенних відходів в обсязі 80%. Необхідно застосовувати нове визначення не «відходи», а «техногенне золото». Адже саме у недалекому майбутньому науковцями усіх галузей буде визначена без перебільшення безцінна вартість «техногенного золота» – нового джерела ресурсів. Тому що та частка, яка використовуються, а саме п’ята (20%) не є показником успішної діяльності промислового підприємства, у широкому його розумінні, як показано на рис.1.

Рис.1. Схема використання природних ресурсів

Відомою є істина не лише економістам, що всі ресурси є вичерпними. З цього і починається будь-яка діяльність, чи то написання наукової роботи, чи прийняття керівником підрозділу виробничо необхідного рішення. Саме тут і знаходиться джерело проблеми. Коли зрозуміла її суть, то вже другорядною буде справа у пошуку вирішення.

Отже, екологічні проблеми необхідно розглядати з основних позицій меганауки – економіки. Одною з головних задач будь-якого економіста є зниження витрат спочатку природних ресурсів, які вже потім ведуть за собою зниження витрат фінансових ресурсів.

Література:

1. Новейший справочник уникальных фактов в вопросах и ответах / Сост . А.П. Кондрашов . – М.: РИПОЛ классик , 2007. – 627с.