WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Климик Г.В.

Уманський державний аграрний університет

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УПРАВЛІННЯ КОМБІКОРМОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ

Розвиток в Україні ринкових відносин потребує реального прогнозування основних шляхів розвитку галузей агропромислового комплексу серед яких однією з найважливіших, що формують ринок продовольства, є тваринництво. Комбікормове виробництво відіграє важливу роль в розвитку тваринництва. Виготовлення комбікормів, які застосовуються для балансування кормових раціонів тварин, органічно пов’язане зі станом тваринництва у країні. Підвищення ефективності тваринництва нерозривно пов’язане з розвитком кормовиробництва .

Розвиток вітчизняного ринку комбікормів та ефективного функціонування комбікормової галузі потребує опрацювання і введення в дію нормативно-правових актів та нормативних документів ринкового характеру.

На Україні комбікорми виробляються державними комбікормовими підприємствами, переважна більшість яких входить до ДАК " Хліб України" та міжгосподарськими заводами. Крім того подрібнені зернові суміші виготовляються на малопотужних цехах та дробарками в умовах окремих сільськогосподарських підприємств.

Враховуючи загальний розвиток господарського комплексу України, тенденції світових ринків комбікормів та фактичний стан вітчизняного кормовиробництва , загальна потреба у концентрованих кормах складає 13618 тис. тонн, а попит на комбікормову продукцію – 8000 тис. тонн, у тому числі - 4000 тис. тонн сільськогосподарських підприємств усіх форм власності [1].

Однією з головних проблем розвитку комбікормової галузі є формування сировинної бази та її використання. Завантаження виробничих потужностей потребує розширення та ефективного використання ресурсної сировини. Співставлення прогнозів потреби з наявними ресурсами комбікормової сировини вказує на її значний дефіцит як зернової, так і високобілкової. Виробництво повноцінних комбікормів передбачає використання кормових відходів різних галузей.

За останні роки під впливом цінової політики експортерів ціни на фуражні зернові тримаються високими, що спричиняє високу кінцеву ціну. В таких умовах найбільш вигідним варіантом є вирощування зернових самостійно. Формування цінового, фінансового і кредитного механізмів функціонування комбікормового виробництва повинно здійснюватися з урахуванням специфіки агропромислового комплексу як галузі уповільненого оборотного капіталу. Фінансове забезпечення комбікормових підприємств може бути організоване за рахунок власних доходів, кредитів, інвестицій, державних коштів, коштів кооперацій.

Для підвищення ефективності комбікормового виробництва доцільно забезпечити постійний системний контроль за якістю сировини та комбікормової продукції, посилити інформаційне забезпечення виробників та споживачів комбікормів щодо науково – методичних розробок з актуальних питань виробництва, розширити та збільшити обсяги зоохімічних досліджень по впровадженню способів використання вторинної сировини борошномельного, олійного та інших виробництв [2]. Економічне стимулювання у сфері діяльності комбікормового підкомплексу має здійснюватися в умовах вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням і підтримкою доходів та антимонопольним контролем за цінами на продукцію підприємств комбікормової галузі.

На даний момент комбікорми вітчизняного виробництва ще не мають міцних конкурентних позицій на світовому ринку. Світовий ринок комбікормів монополізований трьома країнами – Аргентиною, Бразилією та США.

Важливим чинником у світовій торгівлі комбікормами є те, що країни Європейського Союзу імпортують її, на відміну від інших продуктів, без зняття мита. Вступ України до Європейського Союзу сприяв би збільшенню обсягів експорту комбікормової продукції, що є важливим чинником розвитку галузі.

Україна на теперішній час має реальну можливість експортувати 50 – 100 тис. тонн комбікормів і 10000 тонн преміксів при реальному обсязі виробництва 4028 тис. тонн.

Для розвитку ринку комбікормів важливо також передбачити: сприяння процесу відродження і розвитку комбікормового комплексу завдяки удосконаленню податкової та митної політики у напрямі більш дієвого захисту власного товаровиробника; шляхом інтервенції регулювання попиту і пропозиції на ринках кормової сировини і комбікормів; спрощення (надання пільг) механізму щодо іноземних, кредитних інструментів, дозволу кредитних операцій у зарубіжній валюті.

На регіональному рівні необхідно зосередити увагу на: підтримці структур, що забезпечують ефективне функціонування в умовах ринку та мають перспективу; фінансуванні пріоритетних напрямів комбікормового виробництва за рахунок місцевих бюджетів; розширенні інфраструктури мережі сервісних послуг товаровиробникам комбікормового під комплексу, насамперед, у заготівлі якісної сировини, реалізації готової продукції [3].

Основним завданням вітчизняного кормовиробництва є гарантування безпеки продукції, збільшення обсягів і розширення її асортименту, поліпшення якості та зниження собівартості. Це можливо досягти за умови: розробки довгострокової стратегії щодо комбікормової галузі, організаційно-технологічної системи гарантування на ринкових засадах її розвитку і прибуткового функціонування; впровадження енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій, які ґрунтуються на зменшенні втрат сировини та питомих витрат ресурсів на одиницю товарної продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Мацуга О.Н. Пер спективы украинского комбикормового производства // Хранение и переработка зерна. – К. 2006. - № 9. с.14-15.

2. Кіщак І.Т., В’юн В.Г. Забезпечення ефективної діяльності підприємств комбікормової промисловості // Економіка АПК. – К.; 2006. №5. с.21-27.

3. Куян Н.В. Краткий обзор рынка кормов Украины // Хранение и переработка зерна. – К. 2006. с.9-10.