WEB-ресурс научно-практических конференций

Курець В.С .

Львівський національний університет імені Івана Франка

Напрямки реформування загальноосвітніх шкіл України в рамках інтеграції у загальноєвропейський освітній простір

В сучасних умовах дедалі важливішою стає радикалізація реформ в системі шкільної освіти України. Сьогоднішній стан справ у цій сфері не може задовольнити суспільство.

Реформування освіти в Україні є складовою процесу адаптації національної освітньої системи до змін, що відбуваються останні двадцять років у європейських країнах і пов’язані з визнанням значущості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу [ 5 ].

На початку 90-х років ХХ сторіччя українська система освіти проголосила курс на демократизацію, гуманізацію на потребу у вихованні людини, орієнтованої на сучасний світ, гармонійно розвиненої, патріота своєї Батьківщини.

Ці стратегічні напрямки стали фундаментом програми “Освіта України ХХ ст.”, яка була прийнята в 1997 році. Створення нової програми було викликане не тільки бажанням реформувати стару модель освіти, а й необхідністю інтеграції України у світове співтовариство .

Серед основних напрямків реформування загальноосвітніх шкіл України в рамках інтеграції у загальноєвропейський освітній простір – удосконалення джерел фінансування.

Згідно Закону України “Про освіту” фінансування загальноосвітніх шкіл здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування [2].

На сьогоднішній день основним джерелом фінансування загальноосвітніх шкіл залишаються кошти Державного бюджету, які виділяються безпосередньо від Мінфіну України на області, райони та міста обласного значення, відповідно до розрахункової Формули в яку включені об’єктивні показники: кількість учнів у закладах освіти, норматив вартості навчання одного учня тощо.

Ефективність розрахункової Формули і доцільність застосування її на практиці при плануванні видатків нами досліджено на прикладі загальноосвітніх шкіл Рогатинського району Івано-Франківської області.

В процесі дослідження було встановлено, що розрахункову Формулу доцільно використовувати при плануванні видатків загальноосвітніх шкіл із значним наповненням класів, а щодо планування видатків загальноосвітніх шкіл з недостатнім наповненням класів ( малокомплектних ), то розрахункова Формула потребує доопрацювання, оскільки 85 - 90 відсотків обсягу видатків становлять умовно постійні статі витрат : “Оплата праці працівників бюджетних установ”, “Нарахування на оплату праці” і “Оплата комунальних послуг та енергоносіїв” [ 6 ].

На основі проведеного дослідження нами була внесена пропозиція Міністрові фінансів та Міністрові освіти і науки України “Про впровадження коригуючого коефіцієнта наповнення при плануванні видатків малокомплектних шкіл України”. Було вказано, що коригуючий коефіцієнт наповнення, застосований у розрахунковій Формулі в процесі планування видатків малокомплектних загальноосвітніх шкіл, забезпечить збільшення коштів на необхідну величину для покриття умовно постійних статей витрат і відповідно збільшення коштів для інших статей витрат – змінних, залежних від кількості учнів у закладах шкільної освіти [4].

Дана пропозиція в Міністерстві фінансів та Міністерстві освіти і науки була розглянута. Директором департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України дана відповідь на внесену пропозицію про те, що, “як показує практика, фактичні витрати на утримання одного учня у малокомплектних загальноосвітніх школах сільської місцевості у 1,5 – 2 рази вищі, ніж передбачені у розрахункових показниках.

На даному етапі в умовах обмеженого фінансування при розподілі, затверджених законом про державний бюджет коштів, формульний підхід з визначенням нормативу фінансового забезпечення утримання одного учня для визначення обсягу видатків на утримання установ і закладів освіти є найбільш оптимальним” [ 7 ].

Отже, на даному етапі в умовах обмеженого бюджетного фінансування перед закладами шкільної освіти постає необхідність пошуку додаткових позабюджетних джерел фінансування, що визначено законодавчими та нормативними документами про шкільну освіту.

Найважливішими документами, якими регламентовано роботу загальноосвітніх шкіл є закон України “Про освіту”, Положення про середній загальноосвітній навчальний заклад і Статут загальноосвітньої школи.

Зокрема, в Статуті відображено діяльність кожної конкретної школи, її взаємозв’язки з іншими організаційними структурами й окремими громадянами, визначає її правове поле.

Так, в розділі “Загальні положення” висвітлюються економічні можливості шкіл вказуючи на те, що загальноосвітня школа є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний номер.

Згідно Статуту, загальноосвітня школа є юридичною особою (тобто суб’єктом цивільного права), відповідно вона може від свого імені укладати угоди, набувати майнові й особисті немайнові права, мати самостійний баланс, розрахункові та інші, зокрема й валютні рахунки в банках, брати на себе обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі та третейському суді. На практиці, хоча загальноосвітня школа має штамп, печатку та ідентифікаційний номер , але повністю підпорядковується відділу освіти та централізованій бухгалтерії, де відкритий позабюджетний рахунок на який накопичуються кошти шкіл району.

Як показує практика, централізоване обслуговування не дає школі повної господарської самостійності і не гарантує недоторканості її бюджету. Крім того, оформлення і здійснення різноманітних фінансових операцій через централізовану бухгалтерію гальмує її оперативність, зв’язує господарську ініціативу шкіл, уповільнює мобільність грошового обігу.

Школи не вільні маніпулювати своїми бюджетними та позабюджетними коштами. Вони повинні використовувати їх тільки за призначенням, тобто на потреби, визначені кошторисом.

На нашу думку, в умовах обмеженого бюджетного фінансування, доцільним є перехід загальноосвітніх шкіл на фінансову самостійність, що дозволяє їх Статут : вони здобувають статус юридичної особи, мають власний рахунок, свою бухгалтерію, самі ведуть свої фінансові справи. звітують перед податковою інспекцією.

Фінансова самостійність загальноосвітніх шкіл дає можливість директорам напряму взаємодіяти з органами державної влади, знаходити додаткові кошти. А це ставить рівень фінансування закладів освіти в залежність від особистих відносин між директорами та представниками держадміністрації.

Враховуючи те, що школа є освітньою установою, яка може заробляти кошти, надаючи додаткові освітні послуги населенню, використовуючи для цього шкільне обладнання та педагогічний персонал, доцільно законодавчо встановити перелік таких послуг. Таке формування потрібне для того, щоб податкова адміністрація не оподатковувала кошти, одержані закладами освіти від госпрозрахункової діяльності.

Література

1. Бюджетний кодекс України. Закон від 02.06.2001р. № 2542 – ІІІ ( зі змінами і доповненнями ).

2. Закон України “ Про освіту ” від 13.05.1999р . № 651.

3. Затуренська В.О. Питання економічних відносин у документах про шкільну освіту. // Педагогіка і психологія, № 4 ( 17 ) 1997, ст.18 – 25.

4. Струк Н.С., Курець В.С. “ Пропозиція про впровадження коригуючого коефіцієнта при плануванні видатків малокомплектних загальноосвітніх шкіл України ” Міністрові фінансів України ( 30.11.2006. № 31 – 17010 – 02 / 23 – 9291 / 12228 ).

5. Ніколаєнко С. Фундаментальне значення середньої освіти. // Директор школи, ліцею, гімназії. № 4. 2005. Ст. 4 – 13.

6. Куліков П.М. Міністерство освіти і науки України, департамент економіки та фінансування ( 10. 01. 2007. № 10 / 2 – 14 ).

7. Курець В., Струк Н. Джерела фінансування загальноосвітніх шкіл в період євроінтеграції економіки України. // Наука й економіка. Науково – теоритичний журнал Хмельницького університету. Випуск 1 (9), 2008 р., ст. 60 – 65.