WEB-ресурс научно-практических конференций

Радіонова О.М.

Харківська національна академія міського господарства

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ АНАЛІЗУ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Сучасне трансформаційне суспільство для вирішення питань зайнятості населення та запобігання безробіття, потребує використання новітніх технологій дослідження, які сьогодні вивчені не достатньо. Тому існує необхідність аналізу еволюційного розвитку концептуальних підходів й методів теорії зайнятості, та вивчення сучасних теорій в струк­турі світової економічної думки.

Представники класичної школи політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо та ін.), стверджували, що повна зайнятість є нормою ринкової економіки, попит та пропозиція на ринку праці збалансовані, тобто забезпечена рівновага та досконалість у суспільстві.

К. Маркс визнавав, що досягнення повної зайнятості в рамках класичного ринку неможливе. Пов'язував безробіття із загальними закономірностями накопичення капіталу.

Згідно неокласичної концепції ( А. Маршалл, А. Пігу , Дж. Перрі, Д. Гилдер , А. Лаффер та ін. ) ринок праці, діє на основі цінової рівноваги, тобто основним ринковим регулятором служить ціна робочої сили (заробітна плата). Саме за допомогою заробітної плати, підтримується ринкова рівновага та досягається повна зайнятість населення.

Дж. М. Кейнса вважав, що ринок праці знаходиться в стані постійної нерівноваги , а повна зайнятість забезпечується шляхом систематичного втручання держави в економіку.

Теорія Дж. М. Кейнса піддалася критиці з боку представників сучасних напрямків в економічній теорії, саме концепцій неолібералізму. Найбільш відомими прихильниками цих напрямів є представники школи монетаристів, а саме М. Фрідмен , Е.Фелпс та ін. На думку монетаристів, функціонування ринку праці припускає наявність «природного рівня безробіття», який відповідає рівню безробіття при повній занято­сті та створює рівновагу на ринку праці. Політика по стабілізації зайнятос­ті на їх думку має бути направлена на боротьбу з відхиленнями рівня безробіття від його природної норми. Д ля підтримання «природного рівня безробіття» держава повинна використовувати важелі грошово-кредитної політики. Проте, державне регулювання небажане у випадку, якщо безробіття не перевищує «природний рівень». Бо, в результаті помилкової політики зайнятості можливе одночасне зростання безробіття й інфляції (стагфляція).

Школа неокласичного синтезу (найвідоміший представник – Пол Самуельсон ), визначає, що, для досягнення повної зайнятості населення, існує необхідність одночасного використання ринкового і державного регулювання економікою. Ринковий механізм встановлює ціни та обсяги виробництва, держава регулює ринок за допомогою податків, державного субсидування та інших економічних методів.

Інституційно-соціологічна школа (Т. Веблен , Дж. Данлоп , та ін.), ґрунтується на положенні про те, що проблеми в області зайнятості можуть бути вирішені за допомогою різного роду інституціональних реформ.

Значний інтерес представляє контрактна теорія зайнятості, висунута такими науковцями як: М.Бейлі, Д.Гордон, К. Азаріадіс . Її особливість - виникнення на стику декількох концепцій, саме на синтезі нео­класичних бачень з кейнсіанськими. В основі даної теорії лежить положення про те, що підприємці і робочі вступають між собою у довгострокові договірні відносини. Між робітниками та підприємцями виникає угода – «імпліцитний контракт», який і підприємці, й найняті робітники прагнуть дотримувати, не тому, що цього вимагає юридична угода, а оскільки це вигідно та виправдано економічно для обох сторін.

На зміну інституційному напрямку прийшов неоінституціоналізм . Основоположником цієї теорії є Р.Г. Коуз , який ввів поняття « трансакційних витрат», та пояснив, чому менеджери і робітники воліють працювати разом, замість того щоб купувати і продавати працю один одного на ринку. У фірми трансакційні витрати значно менші, ніж при безпосередній торгівлі на ринку. Але витрати не можуть були нульовими, бо тоді не виникали б фірми, і весь розподіл товарів здійснювався б на основі простих контрактів.

Теорія людського капіталу, представлена Т.-В. Щульцом та Г.-С. Беккером , а пізніше Дж.Кендріком , та ін., визначає вплив інвестицій в людський капітал на зайнятість населення. Згідно з цією теорією для отримання гідного робочого місця та досягнення повної зайнятості необхідно здійснювати інвестиції в людину. Такі інвестиції мають вигляд витрат на здобуття освіти, професійної підготовки, підтримання здоров’я, отримання необхідної інформації, міграцію та ін.

Вивченням питань підтримки високого рівня зайнятості займалася шведська (стокгольмська) школа макроекономіки, її найвідомішими представниками є: Г.-К. Мюрдаль , Е. Лундберг , Е. Ліндаль та ін. Як засіб проти безробіття, вченими, були запропоновані державні інвестиції та громадські роботи населення. Вони довели, що це сприятиме купівельній спроможності та зменшенню масштабів економічної кризи. Представниками цієї школи, а саме Е. Лундбергом , були побудовані спеціальні моделі для аналізу величини розривів безробіття та інфляції.

Важливої є також концепція гнучкого ринку праці, яка представлена такими вченими як: Р. Буає , Г. Стендінг . За її основу взято положення про необхідність дерегламентації ринку праці. Перехід до гнучких, нестандартних форм зайнятості: часткова за­йнятість, неповний робочий день (тиждень), короткострокові угоди, та інше.

В сучасному трансформаційному суспільстві все актуальніше стають проблеми збору даних, оброблення великих масивів інформації тощо. А з допомогою новітніх технологій прикладного аналізу це стає реальним, і області зайнятості населення. Представниками цієї теорії є Д.-С. Норт , Р.-В.Фогель , Т.-М.Ховельмо , К. Гренджер , Дж.-Дж. Хекмен та ін. Аналіз економічних часових рядів дає змогу отримати цінну інформацію щодо еволюції безробіття в часі. Хоча не в змозі надати відомості про структуру або тривалість безробіття. Але саме часові ряди необхідні для аналізу еволюції у часі економічних і соціальних зв’язків між змінними. Модель життєвого циклу пропозиції праці, одержання доходів, споживання і неринкової вигоди від освіти, розроблена Дж.-Дж. Хекменом , дала змогу дослідити зміни у поведінці громадян протягом їхнього життєвого циклу залежно від початкового людського капіталу і фінансового багатства, ринкової відсоткової ставки, ставок податків та спроможності індивіда. За допомогою цієї моделі виявляють умови і силу впливу податку з доходів на нагромадження людського капіталу, пояснюють динаміку величини цього капіталу та заробіток людей, відмінний за розмірами інвестицій у людський капітал, фінансового багатства, нормою переваги у часі й ін.

На сучасному етапі розвитку суспільства, саме новітні технології аналізу в змозі надати дієві шляхи досягнення високого рівня зайнятості населення, прогнозування безробіття на методів боротьби з ним.