WEB-ресурс научно-практических конференций

Ребенко М.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ДЕЯКІ СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ДЕФОРМАЦІЙ

Інтерпретація тексту оригіналу (ТО) як знакової даності за допомогою іншої знакової системи неминуче передбачає цілий ряд різноманітних трансформаційних операцій.

Творчий процес перекладу характеризується постійним пошуком одного з можливих і/або єдиного суб’єктивно правильного перекладацького рішення, якого прагне знайти творець тексту перекладу (ТП), працюючи у площині розширень, звужень та модуляцій, що вказує на оперування ним трансформаційними (у деяких випадках деформаційними) прийомами.

Деформація (у неспеціальному значенні) – це 1) зміна форми або розмірів тіла під впливом прикладених сил чи нагрівання; 2) природне або штучне відхилення форми тіла від нормальної [6:740].

Етимологічні витоки номінації «деформація» беруть початок з латинських коренів. Продуктивний префікс de- є емоційно забарвленим, конотація якого зі знаком „мінус”. У статті словника латинської мови читаємо, що префікс de- означає 1) відокремлення; 2) усунення; 3) рух униз; 4) недолік, відсутність; 5) завершення дії. Лексема deformatio відповідає в латинській двом омонімам. Перший означає «спотворення, викривлення, приниження, применшення», а другий – «надання виду, форми; формування, окреслення». [5:298]

Таким чином, номінація «деформація» в загальному, неспеціальному значенні означає процеси по перетворенню, зміні форми і виду початкового, оригінального об’єкту.

Деформацією при перекладі називають прийом усвідомленого перекручування перекладачем якого-небудь параметру ТО, що обґрунтоване прагненням вирішити певне глобальне перекладацьке завдання. [1:513] Деформація, так само як і трансформація, нерідко є свідомим, раціональним процесом перетворення вихідного тексту в перекладі, який базується на уявленні перекладача про кінцеву мету своєї роботи.

Деформація як перекладацька дія зачіпає в першу чергу саме форму мовного твору (дослідження воронезької перекладознавчої школи [4]).

Свідома деформація форми відзначається, зокрема, тоді, коли перекладач передає поетичний текст прозою, коли руйнується ритмічний малюнок, властивий оригінальному тексту, коли в ТП вносяться певні додавання або, навпаки, коли викидаються окремі фрагменти. Виникає питання: чи завжди перекладач розцінює власні дії по деформації вихідного тексту як спотворювання та перекручування останнього? На думку Гарбовського , ніколи, адже в основі деформації лежить певна перекладацька концепція. Концепція ж, у свою чергу, припускає усвідомлення кінцевої мети перекладу й вибір відповідно до цієї мети певної генеральної лінії поведінки – стратегії перекладу, тобто стратегії перетворення вихідного тексту. Переклад – це постійне жертвопринесення, питання лише в тому, що виявляється жертвою та в ім’я чого ця жертва приноситься. [1:506-508]

Переклад творів поетичного дискурсу є одним із напрямків досліджень багатьох сучасних вчених-лінгвістів (наприклад, Швачко С.). Дослідниця ставить за мету осмислення вживання лексико-граматичних девіацій у віршованому просторі творів перекладу.

Аналізуючи російський варіант перекладу відомого англійського поетичного твору The Arrow and the Song (H.W. Longfellow ), Швачко С. вказує на наявність значних поверхневих девіацій , до яких вдається перекладач Д. Михайловский . Оригінальні перекладацькі відхилення від оригіналу, на які вказує дослідниця (наприклад, пор.: англ. It fell to earth , I knew not where – рос. Звук замер где-то в отдоленьи … Або: англ. For who has sight so keen and strong , That it can follow the sight of song ? – рос. Куда пала песнь моя. Не мог сказать я в то мгновение ) не спотворюють авторський стиль, а, навпаки, свідчать на користь таланту перекладача. На думку вченої, Михаловський Д. виступає не тільки реципієнтом оригіналу, але й творцем оригінального перекладацького шарму. Пропуск артиклів у поверхневій структурі заголовка (пор.: The Arrow and the Song - _ Стрела и _ песня ) Швачко С. експлікує такими лінгвальними чинниками, як відсутність відповідної категорії у мові перекладу (МП).

Наявні відступи від оригіналу, на думку дослідниці, залишають глибинні структури твору конгруентними та консистентними, а також свідчать про авторську суб’єктивну транспозицію.

Контрактивний аналіз англо-українського напрямку перекладу ( The Bells of St.Petersburg ( Th.Moore ) – «Вечір» (Яків Щоголев )), також виявив наявність перекладацьких деформацій:

· девіація назви ТО (варіант перекладу заголовка «Вечір» корелює з часовими параметрами, у той час, як оригінальна назва позначена топонімічною лексемою St . Petersburg );

· девіації на структурному рівні (кількість рядків перекладу більша за вихідний об’єм твору). Виправданням подібної девіації є те, що, по-перше, вона зумовлена синтетичною будовою української мови на відміну від аналітичної будови мови оригіналу і, по-друге, те, що, глибинна рема віршів залишається стабільною.

Таким чином, у ході контрактивного аналізу обраних творів, вчена вказує на наявність феномену перекладацьких відхилень, оперуючи терміном « девіації ». Вчена робить висновок, що явища семантичної конгруентності і лексико-граматичних девіацій не тільки співіснують, а й доповнюють одне одного, допомагають перекладачу творити оригінальний ТП. Семантична конгруентність і лексико-граматичні девіації , на думку Швачко С., є тими гармонійно співіснуючими опозитивними полюсами, які стають запорукою створення не тільки «правильного перекладу», а й своєрідного «перекладацького шарму» і «творчої манери».[7:90]

У своєму дослідженні Швачко С. вільно оперує терминами «модифікації», «пропуск», «відсутність», «розбіжність», «нееквівалентна послідовність», «відступ від оригіналу», «авторська суб’єктивна транспозиція», «поверхневі девіації », «транспозиції», «вкраплення», «модифікована представленість реми» , що дозволяє вважати феномен « девіацій » (=деформацій) ключовим у рамках професійного інтересу вченої.

Дослідниця відводить феномену « девіацій при перекладі» неабияку роль як одному із засобів досягнення першочергової мети перекладача. Швачко С. впевнено визнає існування феномену «перекладацьких девіацій » і пропагандує його подальше життя.

Девіаційні операції з поверхневими структурами корелюючих творів вчена детермінує дією певних соціальних, лінгвістичних і екстралінгвальних чинників.

Граматику поетичного дискурсу та труднощі його перекладу (з рос. мови на англійську) досліджує представник сучасної воронежської лінгвістичної школи – Кашкін В.Б. На думку дослідника переклад віршованих творів є найбільш віддаленим від першоджерела, тому й підлягає «сваволі авторського суб’єктивізму». Керуючись відомим висловлюванням Якобсона Р.О. про неможливість відтворення автентичності граматичної структури вірша, що перекладається, Кашкін В. робить висновок, що при перекладі глибинний універсальний зміст віршованих творів, часова структура, темпоральні, таксисні та аспектні відношення, інформативна структура, комунікативна перспектива висловлювання та авторський художній задум залишаються незмінними. [3:71]

Деформуючі операції при перекладі торкаються також площин прагматики, семантики, синтактики , стилістики.

У випадку, коли перекладач свідомо змінює комунікативний ефект, якого прагнув досягти автор ТО, можна казати про прагматичні деформації.

Прагматично обумовлені перетворення мають за мету досягнення в ТП комунікативного ефекту, еквівалентному ТО. Вони можуть охоплювати не весь текст, а окремі його елементи. Однак слід мати на увазі важливу властивість прагматично обумовлених деформацій – зміна окремих елементів значення ТО має за мету збереження у перекладі значеннєвого цілого. Саме прагматична обумовленість тяжіє до цілісного сприйняття мовного твору і передбачає перекладацькі деформації семантичного і синтаксичного рівнів. Інакше кажучи, більшість трансформаційних операцій обумовлено прагматикою. Необхідність передачі при перекладі комунікативного значення ТО всупереч асиметрії мовних і культурних систем зумовлює доцільність найрізноманітніших перекладацьких перетворень. [2:28]

Досліджуючи семантичні перетворення, Гак В. використовує метод компонентного аналізу (розчленовування семантики значущих одиниць мов на елементарні змісти-семи), який був уперше використаний у 50-і роки ХХ століття. Дослідник виводить семантичну модель перекладу, яка показує, що перетворення відбувається шляхом розщеплення змісту певної одиниці орієнтування в ТО, яку сприйняла свідомість перекладача, на елементарні змісти, найсуттєвіші з яких потрібно обов’язково зберегти в ТП. [1:403]

Синтактика , яка є відношеннями між знаками, головним чином у мовному ланцюгу і взагалі в часовій послідовності, передбачає перекладацькі перетворення протягом усього мовного ланцюга, який складає завершене мовне висловлювання.

До синтаксичних деформацій слід віднести також зміни, яких при перекладі зазнає «схема думки», прийнята автором оригіналу. Відомо, що мови по-різному можуть оформлювати одне й те ж саме судження, надаючи йому більшої чи меншої виразності.

Синтаксичні перетворення як синтаксичний аспект перекладу – надзвичайно багатобічна проблема. Ця проблема не зводиться ні до фіксованості різних елементів висловлювань, головним чином суб’єкта та дієслова, ні до комунікативного порядку розташування елементів висловлювання у мовленнєвому ланцюгу і, відповідно, тема-рематичному членуванні фрази. Проблема виявляється значно ширшою і відводить нас в область уявлення певної мови про динамічну картину світу, тобто про те, як певна мова показує послідовність розвитку подій у часі та просторі.

Перекладачі часто вдаються до стилістичних деформацій шляхом пошуку в МП форм, які іншими мовними засобами передають аналогічний об’єктивний зміст і мають відповідне стилістичне значення, або шляхом нейтралізації стилістичного забарвлення і збереження лише об’єктивного змісту тих чи інших одиниць перекладу. [2:30]

Таким чином, сучасні перекладознавці (Швачко С., Карабан В, Гарбовський М., Кретов О., Кашкін В.) вважають проблему «деформацій при перекладі» актуальною. Прийом по деформації першоджерела детермінують як один із засобів по досягненню адекватності при передачі комунікативного ефекту вихідного твору у його перекладі, що становить першочергову мету перекладача.

Явище «перекладацьких деформацій» (термін Гарбовського М.) або « девіацій » (термін Швачко С.) охоплює прийоми розширення, звуження та модуляцій у ТП.

Феномен «деформації при перекладі» торкається площин прагматики, семантики, син тактики та стилістики.

Перекладацька деформація не корелює з явищем «перекладацьких помилок», а є, на думку Гарбовського М. «деяким тактичним ходом у руслі певної перекладацької стратегії».

Свідоме вживання перекладачем засобів по деформації ТО пояснюється дією певних соціальних, лінгвістичних і екстралінгвальних чинників.

Список використаних джерел

1. Гарбовский Н.К. Теория перевода : Учебник . – М., 2004. – 543 с.

2. Карабан В., Ребенко М. Природа перекладацьких деформацій // Вісн . київ. ун-ту . Іноземна філологія. – К.,2007. – С.27-31.

3. Кашкин В.Б. Грамматика поэтического дискурса и перевод. // Studia Germanica et Romanica : Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: Науков . журнал / Ред.. кол . В.Д. Каліущенко ( гол.ред .) та ін. – Донецк : ДонНу , 2004. – Т.1. - №3. – 147 с.

4. Кретов А.А. Деформация текста при переводе. // Социокультурные проблемы перевода : Сбор . науч . трудов . – Воронеж: ВГУ, 2002. – Вып . 5. – С. 89-91.

5. Латинско-русский словарь . (Уклад.: Дворецкий И.Х.). – Москва: Изд-во « Русский язык », 1976. – 1096 с.

6. Новий тлумачний словник української мови в 4 томах. (Укладачі: В. Яременко , О.Сліпушко). – Київ: Вид-во : „Аконіт”, 1999. – Т. 1. – 910 с.

7. Швачко С.О. Перекладацькі трансформації у поэтичному просторі. // Studia Germanica et Romanica : Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: Науков . журнал / Ред. кол . В.Д. Каліущенко ( гол.ред .) та ін. – Донецк : ДонНУ , 2005. – Т.2. - №1(4). – 157 с.