WEB-ресурс научно-практических конференций

К.с.-г.н. Бородіна К.І., Черенкова І.М.

Глуховський ДПУ

До питань поширення та біології колорадського жука (Leptinotarsa decemlineata Say )

Були часи, коли цього красивого жука називали "десятилінійний листоїд". Колорадського жука (Leptinotarsa decemlineata Say) описав американський ентомолог Томас Сейм як новий вид листоїда під латинською назвою Chrysomela decemlineata . Пізніше шведський вчений Шталь відніс цей вид жука – листоїда до роду листоїдів – Leptinotarsa, під яким він став відомий як небезпечний шкідник пасльонових рослин.

Вперше колорадський жук виявлений у 1824 році в преріях, недалеко від Скелястих гір Північної Америки. Кілька його особин зібрали у штатах Міссурі і Канзас. Жук харчувався рослинами, родинно-близькими до картоплі і був маловідомий вченим. Але достатньо було в цих штатах розвести картоплю, як комахи переселилися на культурну рослину, неймовірно розмножувалися і стали лихом сільського господарства. Скоро разом із імпортованою картоплею жук перебрався в інші країни, де став широко відомий через свою ненажерливість. Саме тоді і отримав свою нинішню назву.

Розселення його по планеті нагадувало рух незліченної і невтримної армії. Це нашестя почалося з 1845 року, коли у штаті Колорадо були відмічені перші пошкодження посівів картоплі цим жуком, а починаючи з 1859 року вони поширювалися все далі на схід. У 1865 році жуки спустошили картопляні поля у центральній та північній частині долини річки Міссісіпі, а вже у 1874 році перші особини з’явилися на узбережжі Атлантичного океану. Далі їх шлях лежав до Великих озер і Монреалю, на півдні до території індіанців у штатах Арканзас, Тенесі та до Балтимору. Іноді колорадський жук здійснював дуже великі спустошення. Ще через п’ять років з ним вперше зустрілися німецькі селяни. Німці відразу зрозуміли, яка біда насувається на їхні картопляні поля. Німеччина негайно припинила ввезення картоплі із США, відмовилася від неї і Франція, хоча ще ні одного жука на її полях не було виявлено.

Тим часом німці вжили жорсткі заходи і кинули на боротьбу зі шкідниками армію. Пошкоджені картопляні поля випалювали, а навколо них рили глибокі траншеї, щоб ні один жук не міг втекти. Наступного року картоплю не висадили, а залишили тільки декілька грядок, на які зібралися останні жуки. Після цього шкідник зник на вісім років, але потім листоїд знову почав розселятися. І цього разу вдалося його зупинити. А потім почалася перша світова війна і людям стало не до жуків.

До Франції колорадський жук прибув разом з американським військом і 1933 рік був роком відчайдушної боротьби з ним. З часом французи здалися і сповістили сусіднім країнам, що вже не можуть стримувати смугастого шкідника і дуже скоро він перетнув кордони Бельгії, Швейцарії. Митні служби цих країн збивалися з ніг, перевіряючи потяги і вантажі, однак жук обдурив усіх і перелетів через кордони. Скоро він вперше був помічений в Англії. Після цього дуже легко завоював усю Європу і завітав до Росії. У 1958 році у Москві вперше відбулася Міжнародна конференція, на якій обговорювалися усі можливі заходи боротьби із смугастим шкідником [1].

В Україні колорадський жук вперше був виявлений у 1949 році в селі Хитрейки Кам’янка-Бузького району Львівської області. Найбільше розселення шкідника на нашій території зареєстровано у 1959 -1964 і особливо у 1966 році. За нашими даними збільшенню його чисельності, розширенню ареалу сприяють вітри, висока температура повітря в період масового виходу жуків, оптимальні кліматичні умови протягом усього вегетаційного періоду, достатня кормова база та людина.

Відомо, що шкідливість колорадського жука обумовлюється його високою плодючістю, ненажерливістю личинок і швидкістю їх розвитку. Навіть невелика кількість шкідника на полі за короткий час зростає настільки, що може повністю знищити врожай картоплі. За спостереженням І.А.Юревича при огляді поля 26 червня 1956 року виявилося, що жуками було пошкоджено 0,7% рослин, а через місяць – 70,6 % (личинками та молодими жуками) [3].

Вивченням біології колорадського жука займалися Р.С.Ушатинська, В.Є.Санін, М.П.Дядечко, І.В.Ковтун, А.І.Попов та інш. Вони пропонують розробляти заходи боротьби, враховуючи особливості біології шкідника. Наприклад, ПоповА.І. вважає, що для розробки заходів боротьби можна використати біологічну особливість жука, яка була встановлена Р.С.Ушатинською. За її даними, весняний відновний період у комахи триває до 2-3 тижнів, протягом яких організм звільняється від виділень, які нагромадилися за період зимівлі. У тілі жука відновлюється водний баланс та підвищується газообмін і тканинний обмін. Тому жуки повинні обов’язково зробити так званий фізіологічний політ. Коли комах позбавити можливості польотів після виходу з ґ рунту, то лише в окремих випадках вони відкладають яйця, але личинки в них не розвиваються [2].

Протягом 2008 року ми вивчали біологію колорадського жука . Досліди проводились на базі дослідного господарства Інституту луб’яних культур (м.Глухів, Сумської області).

Було встановлено, що вихід колорадського жука з ґ рунту значно залежить від коливань погодних умов, особливо від температури ґрунту, суми ефективних температур і кількості опадів. Як показали спостереження, особливо інтенсивно проходить вихід жуків з ґрунту весною після дощу при теплій і сонячній погоді (при середній температурі повітря 18 °С і ґрунту 13-14°С).

Дані Глухівської агрометеостанції свідчать про те, що клімат нашої місцевості пом’якшився. Середня температура 3-х декад становила +12,3°С, січнева -0,3°С і за 9 місяців випало усього 300мм опадів.

Спостереження за розвитком шкідника ми проводили навесні і встановили, що початок виходу колорадського жука з ґрунту у 2008 році почався з 25 квітня. Вихід жука дуже розтягнутий і триває в середньому до трьох місяців, причому перші жуки починають з’являтися задовго до сходів. Однак жуки різних строків виходу знаходяться у неоднаковому фізичному стані. Ті, що виходять з ґрунту рано, дуже ослаблені і потім майже повністю гинуть. Фізіологічно найсильнішими є ті жуки, що зробили перший політ. Результати наших досліджень підтверджують дані Р.С.Ушатинської.

Вихід поодиноких жуків навесні 2008 року продовжувався до 9 травня, а у зв’язку з тим, що ІІ і ІІІ декади червня та І –ІІІ декади липня були теплими (відповідно середня температура цих декад становила (t+19°С та t +21,3°С), жуки з ґрунту виходили до 12 липня. Найбільш масово ми їх спостерігали з 10 травня. Жуків І – ї генерації (або літньої) на 12 липня вийшло 90%.

Строки розвитку колорадського жука наводяться в табл. 1.

Таблиця 1. Строки розвитку колорадського жука

Аналізуючи таблицю, слід відмітити, що боротьбу із шкідниками картоплі слід починати на початку масового виходу шкідника.

Колорадський жук дуже плодючий. Нашими дослідженнями встановлено, що найбільшу кількість яєць відкладають самки, що перезимували (1500шт), плодючість літніх поколінь нижча (1-го – 340, 2-го – 30шт). Самки колорадського жука відкладають яйця протягом усього літа.

Через те, що середньомісячна температура травня 2008 року становила +12°С, відкладання яєць жуками, що перезимували, було неодночасне. Самки жуків почали відкладати яйця з 15 травня. Масова яйцекладка почалася з 6 червня і тривала по 11 липня. Останні яйцекладки нами були зафіксовані 3-5 вересня.

Ембріональний розвиток жука залежно від температури та відносної вологості повітря відбувається протягом 6-18 днів. За сприятливих умов личинки відроджуються через 5–6 днів. При температурі повітря нижче 12°С яйця не розвиваються. За нашими даними личинки 1-го віку масово почали з ’ являтися 12, ІІ-го–18, ІІІ-го–23, ІV–го – 30 червня.

Для розвитку лялечки необхідно 12–21 днів, залежно від погоди, після чого на поверхню ґрунту виходять молоді жуки. У 2008 році вихід перших молодих жуків ми спостерігали у першій декаді липня.

Наведені вище дані дозволяють зробити наступні висновки:

- у 2008 році в наших умовах шкідник дав одне повне покоління;

- біологічні властивості колорадського жука слід обов ’ язково враховувати при розробці заходів боротьби із шкідником на наступний рік.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Большая энциклопедия/ Под ред. С.Н.Южакова. – СПб.: Просвещение, 1902. - 588с.

2. Санін В.А. Колорадський жук та заходи боротьби з ним. – К.: Урожай, 1986. – С. 13-14.

3. Юревич И.А., Вейгельт О.А. О вредности колорадского жука // Защита растений от вредителей и болезней. - 1961.- №5.