WEB-ресурс научно-практических конференций

Федорченко А.О.

Криворізький технічний університет

ВПЛИВ НА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Інтенсивна експлуатація природних ресурсів призвела до необхідності включення природоохоронних вимог у діяльність гірничо-видобувних підприємств. Спочатку охорона природи розвивалась в основному як біологічна галузь. У сучасних умовах, коли масштаби споживчої діяльності прискорили зміни природного балансу, внаслідок недостатньої уваги до екологічного фактору, стали значно впливати на національну економіку. Саме тому, проблема охорони природи набуває великого економічного значення.

Технології комплексного та повного використання природних ресурсів, особливо у гірничорудній промисловості є головним напрямком наукових досліджень. Дефіцит природних ресурсів є підводним рифом, який заважає розвитку української економіки. У той же час, практика господарювання свідчить про вимушений дефіцит. На сьогодні ми викидаємо на звалище величезний обсяг ресурсів, який іменується «відходами». Колосальна сума коштів витрачається на транспортування, утилізацію та утримання зростаючої лавини відходів.

Через швидкість науково-технічного розвитку в області розвідки, видобутку та збагачення практично всі рудні та нерудні родовища повинні розглядатись та оцінюватись як комплексні джерела мінеральної сировини. Саме комплексне використання природних ресурсів розширює коло вилучених компонентів, впливає на підвищення якості і зниженню витрат на одиницю продукції, що випускається, при цьому, як правило є економічно доцільним. В той же час проблема комплексного використання мінеральної сировини далеко не вирішена повністю. У чорній металургії мають місце значні втрати заліза при збагаченні руд із слабомагнітними залізомісткими мінералами.

Частина втрат мінеральної сировини пов’язана із недосконалістю систем розробки родовищ, існуючих методів і технологічних схем переробки мінеральної сировини. Розробка нових більш сучасних технологічних схем видобутку та збагачення корисних копалин здійснюється повільними темпами. Однією із причин такого положення є та обставина, що гірничо-видобувні і переробні підприємства економічно слабо зацікавлені у максимально повному та комплексному використанні руд і фактично не несуть матеріальної відповідальності за втрати корисних компонентів.

У сучасних умовах розвивається об’єктивний процес пошуку шляхів взаємозв’язку та комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів із функціонуючим господарським механізмом. Хоча розробки по цим проблемам значно просунулись, проте окремі аспекти проблеми потребують подальших досліджень. Недостатньо розкрита теорія про критерії та систему показників ефективності комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів і у зв’язку з цим практика економічної оцінки комплексних родовищ. Недостатньо розробленими є питання ефективності нових технологій і техніки, їх застосування.

Вище наведена інформація перш за все свідчить про актуальність та невивченість перерахованих проблем і питань, які безпосередньо впливають на еколого-економічний розвиток України.

Мінеральна сировина може бути комплексною у двох аспектах, по-перше, комплексність мінеральної сировини обумовлена наявністю парагенетичних мінеральних асоціацій різних компонентів, по-друге, комплексність мінеральної сировини обумовлена геохімічним спорідненням окремих елементів, які входять у певних співвідношеннях в одні й ті самі мінеральні сполучення.

Планування комплексного використання мінеральної сировини базується на системі довгострокового планування та прогнозування заміни мінеральних ресурсів, що вибувають як за рахунок вводу в експлуатацію нових родовищ корисних копалин, так і за рахунок наявних відходів.

У природі ми зустрічаємося із типовими сполученнями речовин, що створюють умови, коли: в одному родовищі поєднуються тіла рудних та нерудних мінералів; в одному мінералі наряду з основним елементом міститься ряд інших. Нарешті, існують сполучення різноманітних корисних копалин у певному районі, що може бути базою для комбінованого виробництва чи територіально-виробничого комплексу.

Особливістю комплексної сировини є те, вона несе у собі досить велику кількість корисних компонентів в одній мінеральній речовині, що стає великим резервом виробництва. Більше того економічна цінність супутніх елементів частіше є вищою, аніж цінність елемента, який вважається основним. Раціональне природокористування покликане не лише економити витрати на залученні у виробництво природних ресурсів, проте й охороняти навколишнє середовище, природу.

На основі досягнень науки і техніки, технології вилучення із сировини цінних компонентів, все менше родовищ можуть розглядатись у якості монометалічних. Раціональне використання сировинних ресурсів може йти по трьом напрямкам: зниження втрат основного корисного елемента на стадіях видобутку та збагачення; використання відвалів гірських порід; відходів збагачення. Використання відходів виробництва у якості вторинної сировини здешевлює вартість основної сировини на ту величину, яку можна отримати при умові їх реалізації, а значить тим самим є додатковим засобом економії.

На практиці окремих галузей та підприємств комплексне використання сировини значно скорочує термін окупності капіталовкладень. Питомі капіталовкладення та експлуатаційні витрати у 2-2,5 рази менші, а продуктивність праці вище, ніж на спеціалізованих підприємствах. У складній проблемі методології та методиці економічної оцінки мінерально-сировинних ресурсів все ще багато невирішених питань.

І поки ці питання є невирішеними, ситуація залишається такою, що все більше сільськогосподарських земель відводиться під утримання відвалів та відходів збагачення, все більше забруднюється навколишнє середовище, звідси випливає неможливість відновлення зайнятих відходами площ, внаслідок їх засолювання, погіршення здоров’я мешканців, які проживають на території видобутку природної сировини.