WEB-ресурс научно-практических конференций

К.філос.н. Количева Т.В.

Наука і естетика: ідеал людини

У кожної людини є найбільш бажане уявлення про стан світу, суспільства, науки, життя. Завжди актуальною залишається проблема самосвідомості в антропосоціогенезі. Сучасна наука намагається діяти узгоджено з естетичними критеріями щодо ідеалу людини, який існує в інформаційному суспільстві, але процес утворення такого синтезу зіштовхується з певними труднощами.

Поняття добра і краси беруть все більше участь в формуванні ідеалу людини. Так як наука – це історично складена форма людської діяльності, спрямована на пізнання об’єктивності, вона тяжіє до такого ідеалу людини, який би випливав з її об’єктивної природи, потреб і можливостей.

Питання співвідношення індивідуальної і соціальної свідомості є головною естетичною проблемою формування ідеалу людини. Можна підкреслити наявність різних психологічних складових індивідуальної свідомості і соціальної. Дослідниками доведено, що процес становлення соціальної свідомості розпочинається раніше процесу становлення індивідуальної свідомості. Тобто, ідеал людини, перш за все, передбачає певний ідеал свідомості людини. Але свідомість є суб’єктивною реальністю, тому що вона є реальністю для конкретного суб’єкта. Гносеологічне поняття свідомості виражає природу людської свідомості, а естетичне поняття свідомості – бажаний ідеал людини. Аналіз моральної свідомості, як і будь-якої іншої сфери людської свідомості, повинен спиратися на конкретну методологію, яка торкалася би свідомості і поведінки людини в сферах матеріального виробництва, духовної творчості і відношенню людини до самої себе.

В будь-якому випадку, ідеал людської свідомості з точки зору естетики включає співвідношення раціонального і емоційного в моральній свідомості, співвідношення «Я»-концепції і моральної поведінки особистості. Кажучи про погляд сучасної естетики на ідеал людини, слід відмітити, що людська свідомість є в чомусь своєрідною константою. М.Ю. Савельєва, досліджуючи визначення глобальної етики, констатує:» Проблема в тому, що, незважаючи на будь-які приваблюючі, запевняючі і навіть примусові зовнішні обставина, свідомість продовжує йти своїм шляхом» [2, с.97]

Ідеал людини з точки зору естетики потребує міждисциплінарного розгляду: з точок зору зовнішніх обставин й імпліцитних причин. Важливим є те, що коли людина обирає для себе ту чи іншу сферу діяльності, вона вимушена пристосуватись до зовнішніх обставин, задовольняючи з одного боку запити суспільства, а з іншого боку – намагаючись не порушити гомеостаз між людиною та природою [1, с.128]. Тобто, втручання етичного компонента означає наявність ціннісно-смислового визначення життя.

Ідеал людини в сучасній естетиці повинен відповідати домінуванню в самосвідомості людини уявлень про стикання понять про прекрасне і корисне, вміння застосувати єдність цих понять в повсякденному і професійному житті. Слід враховувати, що людина як особистість виникає поступово, по мірі накопичення абстрактних категорій, які вона використовує, коли узагальнює своє сприйняття – тобто, коли вона засвоює певним чином наукове пізнання. Однією з цих категорій є категорія, яка пов’язана з естетикою. Іншими словами, категорія естетики в поєднанні з взаємодією людини і цивілізації, вбирає в себе, крім операційно-технологічного і матеріального змісту, ще і аттрактивний компонент – за словами А.М. Гумільова, «дивне прагнення до істини, краси, справедливості» [1, с.130]. Антиподом аттрактивності є пасіонарність – ірраціональний потяг, що суперечить природним інстинктам заради ілюзорних цілей. За такою ознакою люди можуть мати установи, спрямовані на творчість, безкорисність, спостереження в житті і науці, або прямо протилежні їм якості.

Сучасна наука й естетика повинні бути спрямовані як на предметно-операційні сторони будь-якої діяльності людини, так і на можливості визначення для кожної людини власного смислу. Наука намагається максимально враховувати аттрактивний компонент взаємодії людини і цивілізації, спрямований на створення ідеалу людини.

Вивчення обставин формування принципів сучасної науки і етики щодо ідеалу людини є найбільш конструктивним з позицій плюралізму методологій. Як стверджує М.Ю. Савельєва, «як тільки ми починаємо усвідомлювати проблеми трансплантології, нанотехнологій як проблеми морального досвіду, ми не тільки підкоряємо їх собі, але і свідомість підкоряється специфіці цих проблем» [2, с.97]. Тобто, можна зробити висновок, що сучасна наука в поєднанні з естетикою впливає на формування ідеалу людини, але людина як суб’єкт сучасної епохи також має певний вплив на науку і етику шляхом висування власних потреб.

Таким чином, для того, щоб надати нашому життю цивілізований характер, потрібно розвивати нові напрями науково-технічного прогресу, нові технології. А це потребує нового, більш високого рівня розвитку особистості, її культури, відношення до природи, всесвіту, а також нових відносин всередині людського суспільства.

Література:

1. Рубцова Н.Е. Экзистенциальный и духовный смисл профессионального самоопределения // Философские науки. - 2007. - № 7. – С.125-141.

2. Савельєва М.Ю. К вопросу об определении глобальной этики // Практична філософія. - 2006. - № 2.– С.92-98.