WEB-ресурс научно-практических конференций

Сакун Г.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

Проблема формування навиків роботи з інформаційними технологіями у процесі дистанційного навчання студентів вищих навчальних закладів

Сучасний етап переходу від індустріального до інформаційного суспільства ставить нові вимоги до системи освіти. Актуальною потребою стала економічна освіта, яка спрямована на формування фахівців, здатних наблизити Україну до інших європейських країн за рівнем життя громадян.

Стрімке вдосконалення та зміна економічних стратегій і технологій їх реалізації зумовили швидке старіння знань і вмінь та потребу перепідготовки фахівців, які не можуть стаціонарно навчатись та регулярно відвідувати навчальний заклад. Доступність та якість здобування освіти на відстані від навчального закладу забезпечує дистанційне навчання.

Тому найважливішою задачею сучасної освіти є формування методологічної культури фахівця. „Методологічна культура, - як відмічає О.П. Пунченко , - є міра ідеального опосередкування його доцільності та діяльності. Вона несе виявлення у системі використання науково-технічних засобів пізнання й на цій основі в конструюванні своєї корисної діяльності, виявляючись суттєвою складовою інтелектуальної культури в цілому. Методологія культури багато в чому детермінірує стиль мислення та, відповідно, стиль дії фахівця, його світогляду, систему цінностей і т.д.” [1, с.99]. Формування такої культури є основною підставою для успішного використання дистанційного навчання.

Взагалі, дистанційне навчання – це гуманістична особисто орієнтована форма навчання, основою якої є цілеспрямоване, мотивоване учення і спілкування студентів з викладачем та між собою засобами сучасних інформаційних технологій.

Вивчення проблеми формування навиків роботи з інформаційними технологіями у процесі дистанційного навчання студентів вищих навчальних закладів забезпечило можливість виявити суперечності між зростанням обсягів знань, навиків та умінь, які необхідні сучасному фахівцю, та недостатньою модернізацією, сталими формами і терміном підготовки студентів у вищому навчальному закладі; новою структурою виробництва інформації, зумовленою необхідністю інформатизації суспільства, і рівнем компетентності учасників ринку праці у галузі інформаційних технологій; світовими вимогами до системи дистанційного навчання та станом його розвитку в Україні.

Незважаючи на посилену увагу науковців до цієї проблеми, формування умінь використання інформаційних технологій у процесі дистанційного навчання студентів вищих економічних навчальних закладів не стало проблемою окремого дослідження. Залишається недослідженою низка важливих для теорії і практики таких питань: не виділені уміння з інформаційних технологій, що потрібні сучасним фахівцям; не обґрунтована система формування умінь з інформаційних технологій у процесі дистанційного навчання студентів вищих навчальних закладів.

Визначаємо, що інформаційні технології вносять докорінні зміни до світової діяльності (С.А. Калашнікова ) [2], роблять її динамічною, розширюють сферу послуг, у цій сфері діяльності соціуму. Встановлено, що найдоцільніше використовувати обчислювальну техніку та інформаційні технології при розв ’ язанні певного кола освітніх проблем, зокрема для формуванні спеціальних умінь.

Аналіз сучасного стану нормативно – законодавчої бази дозволив до цілей дистанційної освіти студентів вищих навчальних закладів віднести: 1) підвищення доступності освіти з одночасним покращенням її якості за рахунок моделювання професійної діяльності фахівців у віртуальному навчальному середовищі; 2)створення системи неперервної освіти, яка надає засоби для підвищення професійного рівня фахівців і їх мобільності на ринку праці; 3)перекваліфікація фахівців, які працюють, у зв ’ язку із структурною трансформацією економіки України; 4) інтеграцію до Європейського та світового освітнього і економічного простору.

На основі вивчення досвіду дистанційного навчання у вітчизняних вищих навчальних закладах та у закордонних університетах було визначено, що для дистанційного навчання студентів вищих навчальних закладів в Україні доцільно: 1) поєднувати дистанційне навчання з аудиторним, щоб синергетично підсилити переваги цих форм навчання; 2)створювати корпоративні університети для підвищення освітнього рівня працівників навчальних закладів з метою оволодіння новими технологіями діяльності; 3)популяризувати ідею ефективності інвестицій в дистанційне навчання і залучити кошти бізнесу до розробки якісних дистанційних курсів.

Опитування роботодавців показує, що сучасний фахівець повинен вміти працювати з новими інформаційними технологіями, що є необхідним компонентом професійної підготовки фахівців; рівень сформованості умінь праці з інформаційними технологіями у випускників вищих навчальних закладів є недостатнім для конкурентноздатності на ринку праці та професійної діяльності.

Зростання вимог до сучасного випускника вищого навчального закладу за умов сталого терміну професійної підготовки формує потребу створення системи, яка б оптимізувала навчальний процес – забезпечувала вищий рівень сформованості умінь за той же навчальний час та без збільшення грошових затрат.

Метою і системотвірним фактором розробленої нами системи є підготовка студентів вищих навчальних закладів до здійснення аналітичної та креативної професійної діяльності фахівців.

В основу системи покладено загальнодидактичні та специфічні для дистанційного навчання фахівців принципи, а саме: принцип стартових знань та вмінь; інтерактивності ; ідентифікації; безпеки передачі та зберігання інформації; регламентованості навчання; педагогічної доцільності застосування засобів нових інформаційних технологій; професійної спрямованості змісту; забезпечення відкритості та гнучкості навчання; неантагоністичності дистанційного навчання іншим формам здобування освіти; розвитку нормативно-правової бази. Зміст навчання у системі становлять уміння, які використовуватимуться майбутніми фахівцями у професійній діяльності, що пов ’ язана з інформаційними системами. Складовими інформаційних систем є апаратне забезпечення, програмне забезпечення, дані і люди.

Визначальними факторами диференціації форм навчання є такі: систематичне спілкування між учасниками навчального процесу, віддаленість учасників. До дистанційної відносимо таку форму навчання, якій властиве систематичне спілкування між студентами та із викладачем засобами інформаційних технологій.

Навчання за дистанційною формою широко використовується у вищих навчальних закладах, оскільки специфіка професійної діяльності фахівців не потребує безпосереднього оперування з фізичними об ’ єктами і тому підготовка може успішно проводитись в умовах віртуального навчального середовища. Тому розробка та використання віртуальних систем є необхідною потребою освіти інформаційного суспільства.

Навики роботи з віртуальними системами, формування знань і навиків є основа їх реалізації у майбутній професійній діяльності. Оскільки у професійній діяльності майбутні фахівці працюватимуть з інформаційними системами, запропоновано класифікацію їх умінь у галузі інформаційних технологій за ознакою коефіцієнта «Q», що дозволить визначити їх належність до роботи із складовими інформаційної системи: апаратним забезпеченням, програмами, даними, людьми. Виділено такі класи умінь: технічна грамотність, володіння програмним забезпеченням, контентні уміння, мережеві комунікативні уміння.

Одже , попередні дослідження не вичерпують всіх аспектів проблеми формування навиків роботи з інформаційними технологіями у процесі дистанційного навчання студентів вищих навчальних закладів, а, навпаки, становить певний науковий і практичний інтерес формування професійних умінь цього процесу та потребує дослідження питання про поєднання форм навчання у вищих навчальних закладах.

Література:

1. Пунченко О.П. „Інформаційно-комунікаційні технології – основа інтеграції сучасного наукового знання”. Доповіді учасників всеукраїнської науково-методичної конференції „Впровадження нових інформаційно-технічних навиків”. – Запоріжжя. Запорізька Державна індустріальна академія, 2005. - С. 98-103.

2. Калашнікова С.А. „Розвиток дистанційної освіти в Україні: інтеграція в світові освітні структури”. Українська Академія державного управління при Президенті України. – К., 2005.