WEB-ресурс научно-практических конференций

Ворфлік Г.С.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Конфлікт у Західній Сахарі

Дослідження конфлікту в Західній Сахарі є необхідним з точки зору вивчення проблеми збереження миру на Землі, а також дослідження на прикладі Західної Сахари причин, структури та шляхів розв’язання міжнародних конфліктів. Актуальність дослідження даної теми пов’язана з тим, що зараз на планеті загострюється ситуація з „гарячими точками”, все більше конфліктів потребують негайного вирішення, проблема збереження миру на Землі залишається ключовою проблемою сьогодення. Для географічної науки, зокрема, політичної географії, конфлікт у Західній Сахарі має велике значення як приклад такого роду територіальних суперечок. До того ж, Західна Сахара є однією з небагатьох територій, що досі залишається територією з невизначеним статусом.

Міжнародний (зовнішньополітичний) конфлікт – цілком конкретний міжнародно-політичний процес, який має певне походження, зміст і форму, систему, структуру і фази розвитку. У міжнародних конфліктах основними суб'єктами переважно є держави.

Основними факторами впливу на розвиток конфлікту в Західній Сахарі є географічне положення території (Західна Сахара має вигідне географічне положення, оскільки вона витягнута вздовж Атлантичного узбережжя і має декілька важливих портів, що з давніх часів були торгівельними центрами, крім того, через Західну Сахару проходили караванні маршрути – основні торгівельні шляхи регіону), природно-ресурсний потенціал ( найбільше у світі родовище високоякісних фосфоритів Бу-Краа (відкрите в 1963 р., близько 1/4 світових запасів), нафта, залізна і марганцева руда, мідь, ртуть, уран, кухонна і калійна солі, значні рибні ресурси), населення (різноманітний етнічний склад (2 етнічних групи: араби і бербери, а також велика кількість дрібних племен)), низький рівень життя населення, історичні особливості (іспанська колонізація, територіальні зазіхання з боку Марокко, Мавританії та Алжиру, постійні збройні зіткнення між окремими племенами) [1].

Каменем спотикання в проблемі Західної Сахари залишається принципово різний підхід сторін до статусу спірної території - якщо ПОЛІСАРІО твердо виступає за незалежність САДР і відділення Західної Сахари від Марокко, то влада королівства розглядає цю територію як частину свого суверенітету й можливі поступки не йдуть далі надання їй статусу автономії [3].

Окрім безпосередніх учасників конфлікту в ньому беруть участь інші держави. США та Франція підтримують бік Марокко. Вони зацікавлені в тому, щоб одержати доступ до акваторії Західної Сахари (вже укладений так званий „розвідувальний контракт” між двома крупними нафтовими компаніями Франції (TOTAL) та США ( Kerr McGee )). Підтримка цих держав проявляється, зокрема, у поставках зброї до Марокко.

У період з 1976 по 1989 рік США надали Марокко військову допомогу на суму 859 млн. доларів. Поставлялися, зокрема, винищувачі F-5Е/F, військово-транспортні літаки З-130, розвідувальні літаки OV-10A, літаки-заправники КС-130Н. Королівство одержало 108 танків М60А3, більше 180 танків М48А5, ПТРК та інші види озброєння. Чисельність збройних формувань ПОЛІСАРІО становить, за оцінками закордонних експертів, 6-7 тис. чоловік. Вони мають приблизно 150 танків Т-55 і Т-62, БМП-1, знаряддя польової артилерії калібру 122 мм, ПТРК « Малютка », ПЗРК та інші види озброєння, надані їм Лівією, Алжиром, КНДР і колишньою СФРЮ. За оцінками іноземних фахівців, за 15 років збройної боротьби кожна зі сторін втратила вбитими не менш 3000 військовослужбовців, число жертв серед мирного населення становить, за різними оцінками, від 6 до 12 тис. чоловік. Основні втрати припадають на перші п'ять років збройного протистояння.

Сусідні держави також зацікавлені в тому, щоб одержати контроль над Західною Сахарою. Марокко намагається зробити цю територію автономією у своєму складі, щоб отримати доступ до зручних портів Західної Сахари та родовища фосфоритів Бу-Краа . Алжир підтримує Фронт ПОЛІСАРІО і незалежність Західної Сахари з метою в майбутньому одержати доступ до Атлантичного узбережжя, а також через те, що він з давніх часів виступав проти Марокко. Мавританія також пред’являла свої територіальні претензії на Західну Сахару, але через свою слабкість поступилася Марокко і відійшла від конфлікту. [2.]

Західна Сахара є стратегічною територією, основним ресурсом якої є її вигідне географічне положення на узбережжі Атлантичного океану, тому вона стала ареною зіткнення інтересів інших держав.

Представники ООН неодноразово намагалися домогтися мирного розв’язання конфлікту в Західній Сахарі. Однак, незважаючи на всі зусилля ООН, досягти успіхів в урегулюванні цієї проблеми так і не вдалося.

Запропонований ООН референдум як спосіб розв’язання складного конфлікту з багатовіковою історією виявився неефективним, зокрема через те що населення Західної Сахари ( кочові племена берберів та арабів) стоїть на низькому ступені розвитку, що не дозволяє, з одного боку, організувати і коректно провести референдум, важко навіть визначити точну чисельність населення, з іншого боку, населення, що звикло віками воювати із сусідніми племенами, не може мирно розв’язати конфлікт, який неспроможні вирішити суспільства з більш усталеними демократичними традиціями (Ірландія, Іспанія тощо).

Процес врегулювання є складним і тривалим і полягає в досягненні компромісу між сторонами. Поки що єдине, що можна зробити, - не допускати загострення конфлікту і переходу до збройних методів боротьби.

Література:

1. Дахно І.І., Тимофієв С.М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. – К.: МАПА, 2005. – С.160-162.

2. Максаковский В.П. Географическая картина мира: В 2 кн. Книга II: Региональная характеристика мира. – М.: Дрофа , 2004. – С.289-296.

3. Страны и народы : Общий обзор . Северная Африка/Редкол .: А.А. Громыко и др. – М.: Мысль , 1982. – С.328-332.