WEB-ресурс научно-практических конференций

Глущенко Е.

СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТНОГО ПРОЦЕСУ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

Кредит є однією з найважливіших ланок ринкової економіки; форми, роль і значення кредиту обумовлюються економічними основами суспільства.

Категорія “кредит” як в теоретичному, так і практичному аспекті явище без сумніву цікаве. Слово “кредит” походить від латинського “с reditum ”, що означає “позика”, “борг”. Деякі лінгвісти пов'язують його із “ credos ”, тобто “вірю”.

Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування.

Таким чином, можна говорити, що кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:

– феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності;

– економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;

– кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають вільний рух інформації між позичальником і кредитором.

Таким чином, кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу.

Основними джерелами формування ресурсів на ринку банківських кредитів є власні кошти банків, залишки на поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів (рис. 1).

Кредит являє собою форму руху позичкового капіталу, тобто коштів, відданих у позичку за визначений відсоток за умови зворотності і задоволення потреби позичальника. На думку інших авторів, кредит – це позичка в грошовій або товарній формі на умовах зворотності, платності і терміновості.

Рис. 1. Формування коштів для здійснення інвестицій і кредитної діяльності банку

Так само можна відзначити, що кредит - це позиковий капітал банку в грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, платності і цільового характеру використання.

Власні ресурси - це кошти статутного, резервного, страхового та інших фондів банку, що утворюються за рахунок прибутку, а також нерозподілений протягом року прибуток. Головне ж місце в складі кредитних ресурсів комерційного банку посідають залучені кошти. Це кошти клієнтів на поточних рахунках; депозити юридичних і фізичних осіб; залишки на кореспондентських рахунках; кошти, щодо їх залучення з міжбанківського ринку; кошти, отримувані від продажу цінних паперів тощо. Одним з найбільш надійних джерел ресурсів для комерційного банку, підтримання його ліквідності є депозитні вклади. Важливим чинником зміцнення ресурсної бази кредитування е оптимізація джерел формування кредитних ресурсів. Банк повинен сформувати найефективнішу комбінацію джерел коштів для створення своєї ресурсної бази. Переважна більшість кредитних ресурсів утворюється шляхом залучення коштів.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, що відокремився від промислового, що має особливу форму руху і володіє визначеною специфікою:

1. Це капітал-власність, власник якої продає позичальникові не сам капітал, а лише право на його тимчасове володіння;

2. Це своєрідний товар, споживна вартість якого визначається здатністю принести позичальникові прибуток;

3. Має вільну форму відчуження, тобто передача його позичальникові і повернення кредиторові різний у часі;

4. На відміну від промислового і торговельного капіталу, позичковий капітал завжди виступає в грошовій формі.

З розвитком кредитних відносин єдиним джерелом утворення позичкового капіталу виступають тимчасово вільні грошові кошти держави, юридичних осіб і населення, на добровільній основі передані фінансовими посередниками для наступної капіталізації і витяг прибутку.

Ціною позичкового капіталу є відсоток. Джерелом відсотка є доход, отриманий від використання кредиту. Нормою відсотка називають відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помноженого на 100. Зміною норми відсотка зв'язано з ринковим механізмом, а так само залежить від державного регулювання.