WEB-ресурс научно-практических конференций

Дармограй О.О.

Інститут законодавства Верховної Ради України

Поняття стилю державного управління

1. Актуальність теми дослідження проблематики стилю державно-управлінської діяльності визначається насамперед історичним і соціально-культурним контекстом, в якому відбувається розвиток сучасного українського суспільства і його державно-політичної системи. Протягом семидесяти років Україна входила до складу наддержави, якій був притаманний стиль авторитарного управління, вплив якого відчувається й нині. Перші поштовхи до зміни стилю державного управління намітилися ще в 80-х роках разом з приходом політики «перебудови». І, хоча, з тих часів минуло вже більше 20 років, можна з впевненістю стверджувати, що Україна ще й досі знаходиться в процесі суспільних та державних трансформацій, при чому цей процес значно загострився протягом останніх декількох років, свідченням чого є події 2004-2007 років. Слід відмітити, що переорієнтація масової свідомості, зміна світоглядних засад, часткове утвердження цінностей громадянського суспільства та інші події, що відбуваються в сучасному суспільстві, відбувається швидшими темпами, ніж зміна стилю та методів державного управління, що призводять до того, що успадкований з радянських часів та лише частково реформований стиль державного управління, не зовсім відповідає потребам сучасності. Також слід відмітити, що, на разі, є відсутнім уніфіковане та комплексне розуміння самого поняття стилю державного управління, його елементів та компонентів. Інколи зустрічається навіть ототожнення стилю державного управління з політичним режимом. Таким чином, удосконалення стилю державного управління, до чого досить часто лунають заклики, має відбуватися на основі комплексного розуміння суті цього явища.

Для справедливості слід відзначити, що комплексне дослідження стилю саме державно-управлінської діяльності на сьогодні є відсутнім у вітчизняній науці. За таких умов доцільним є звернення до науки управління (менеджменту) та використання її надбань з урахуванням державно-управлінських особливостей.

2. Поняття стилю державного управління. Відповідно до тлумачного словника В.І. Даля стиль – це пошиб, рід, спосіб, смак, манера [1, с. 171]. Визначення стилю також наводиться і в інших джерелах [2] відповідно до яких стилем є с укупність прийомів, характерних рис якої-небудь діяльності, поведінки, методу роботи. Тобто, саме поняття стиль передбачає певні якісні характеристики явища, процесу або діяльності. Визначення стилю управління наводиться у Словнику термінів та понять з державного управління відповідно до якого «стиль управління» - це сукупність найбільш характерних і стійких методів вирішення зав­дань і проблем, що використову­ються в практичній діяльності керівником [3, с. 198] . У ході низки досліджень присвячених стилю управління було сформульовано наступні характеристики стилю:

1) стиль відображає усталені способи діяльності керівника і тісно пов’язаний з психологічними особливостями мислення, прийняття рішень, спілкування тощо;

2) стиль не є вроджена та незмінна якість, яка формується в процесі діяльності. Стилям управління можна навчати;

3) описання та класифікація стилів повинні відображати змістовні характеристики самої управлінської діяльності.

Таким чином, можна зробити узагальнююче визначення стилю управління як набору прийомів, форм та методів вирішення завдань і проблем, що динамічно формується в процесі діяльності і пов’язаний з психологічними якостями особи, що здійснює управління .

3. Щодо стилю власне державно-управлінської діяльності , то р осійський дослідник Г. В. Атаманчук визначає його як складне, багатоелементне та системне явище, а саме як систему соціально-ефективних та таких, що постійно розвиваються, способів, засобів, форм і методів щоденного функціонування посадових осіб і в цілому органів державної влади і місцевого самоврядування, що заснована на відповідних принципах і така, що забезпечує раціональне та демократичне ведення управлінських справ [4, с. 430] .

Він також відмічає, що відмінність стилю державно-управлінської діяльності від стилю роботи в інших сферах суспільства вбачається перш за все в соціальній активності посадових осіб та органів, яка: 1) пов’язана із застосуванням державно-владних повноважень; 2) чітко і в повній мірі нормативно регламентована; 3) за ціль має формування і реалізацію управлінського впливу.

Варто зауважити, що стиль управлінської діяльності залежить від багатьох факторів, серед яких можна виокремити суспільно-політичний устрій, історію, традиції народів, що об’єднанні в державу, економічні, політичні, міжнародні та духовні обставини, за яких здійснюється управління, рівень освіти тих, хто управляє та тих, ким управляють тощо. Більшість дослідників нині схиляються до думки, що стиль безпосередньо залежить від основного його носія – людини [4, с. 431]. З таким твердженням не можна цілковито погодитися, оскільки, очевидно, що недостатньо лише сформулювати найбільш доцільний стиль управління, навчити йому і управління стане ефективним. Не можна підставити будь-яку людину в набір елементів стилю і вона проявить себе як ефективний управлінець. Тобто в стилі державного управління здійснюється поєднання декількох явищ – управлінського процесу та людини. Разом з тим, вагу людини як основного компонента стилю державного управління також не слід перебільшувати. Адже навіть сильний лідер з відмінними особистісними якостями не зможе кардинально змінити стиль державного управління та зробити його більш ефективним. У суспільстві мають бути наявними норми та правила, які б за будь-яких обставин врегульовували діяльність такого лідера. Слід відмітити, що тяжіння до сильного лідера, покладання надій лише на його професійні та особистісні якості, характерне для суспільств, що перебувають у нестабільному економічному чи політичному стані чи стані громадських заворушень чи війни і є невиправданим за часів стабільності та розвитку [5, с. 1] .

Таким чином, стиль державного управління має складатися з наступних елементів:

1) цільових, функціональних та організаційних характеристик органів державної влади та місцевого самоврядування, які визначають їх місце та правовий статус в ієрархії управляючої системи суб’єктів державного управління;

2) юридично закріплених та практично застосованих форм, методів та процедур управлінської діяльності та їх посадових осіб;

3) культурних, професійних та особистісних якостей посадових осіб [4, с. 432] .

Таким чином, стиль державного управління це комплексне явище, що залежить від багатьох факторів як зовнішніх, як-то, історія, політика, економічний стан в державі тощо так і внутрішніх, а саме, від носіїв стилю, якими є люди, державні управлінці різних рівнів. Отже, удосконалення стилю державно-управлінської діяльності не можливе без всебічного та належного аналізу поняття стилю державного управління, його компонентів, елементів, видів та факторів, що впливають на його зміну.

Література:

1. Даль В.І. Толковый словарь живого великорусского языка, том IV / Даль В.І. - М.: ОЛМАМедиагруп, 2007. - 171 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - http://www.slovnyk.net/

3. Малиновський В.Я. Словник термінів і понять з державного управління. – К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. – 198 с.

4. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. - М.: ОМЕГА-Л, 2006. – 430-432 с.

5. Телешун С. Свободи багато не буває, буває нерозвинута демократія // Газета «День». – 2000. - № 76. - 27 квіт. - 1 с.