WEB-ресурс научно-практических конференций

Проданик В.М.

Інститут законодавства Верховної Ради України

Розмежування понять «бюрократія» і «бюрократизм» в контексті реформування державної служби України

Перебудова адміністративного апарату передбачає децентралізацію системи управління, її оптимізацію завдяки раціональному розподілу функцій між центральними, регіональними і низовими ланками. Цей процес фактично було започатковано у 1993 р. із прийняттям Закону України «Про державну службу». У 2008 р. розроблено і прийнято у першому читанні (19.09.2008 р.) нову редакцію зазначеного закону, метою якого є побудова в Україні професійної та ефективної державної служби, що забезпечуватиме результативну та ефективну діяльність органів державної влади та надання якісних послуг громадянам. Саме зараз, в умовах політичної та економічної нестабільності, зростанні недовіри до влади, відсутності чи послабленні громадянського контролю за бюрократією можуть розвиватись негативні тенденції бюрократизації управлінського апарату, невиправдане збільшення його чисельності, некомпетентність і тяганина при виконанні державних функцій. Ці процеси актуалізують необхідність дослідження проблеми винесеної в назву тез.

З огляду на вищевикладене, вважаємо за необхідне дослідити питання розмежування «бюрократія» і «бюрократизм» в контексті реформування державної служби з метою подолання негативних факторів бюрократизму як деструктивного, суспільно-небезпечного явища, яке виникло завдяки історично закономірного процесу виділення управління в особливий вид суспільної праці, професіоналізації апарату управління і наділення його владними повноваженнями для здійснення управлінської діяльності.

В буквальному перекладі термін «бюрократія» ( bureaucratie –панування канцелярії) – це структура організації, для якої характерні: чітка управлінська ієрархія, правила й стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму, що ґрунтуються на компетенції працівника. Бюрократія – це спеціально організована система державних інститутів і посад, а також осіб, професійно зайнятих управлінням справами, речами і людьми. Як соціальна група бюрократія персоніфікує державний порядок, уособлює управлінські структури суспільства.

Під бюрократією розуміють специфічну форму соціальних організацій та відносин у суспільстві (політиці, економіці, ідеології тощо), в яких центри виконавчої влади практично незалежні від більшості їх членів; вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі; те саме, що й бюрократизм – ієрархічно організована система управління державою (суспільством) з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями, що дозволяє йому стати над інтересами більшості [1, с.63-64].

З наведеного прикладу стає очевидним, що іноді автори свідомо не розмежовують ці два поняття. Спробуємо встановити різницю між сутністю цих понять. Термін «бюрократизм» в тлумачному словнику пояснюють як: систему управління країною, якій властива відірваність від народу і яка здійснюється кастою урядовців, що захищає інтереси пануючої верхівки [2, с.111].

Бюрократизм є відображенням в суспільній, груповій, індивідуальній свідомості й поведінці сутнісних рис та особливостей функціонування бюрократії. В найпоширенішому розумінні це поняття вживається для позначення сукупності негативних явищ у діяльності апарату управління, що викликають негативну оцінку, тобто це дисфункція практичної реалізації завдань організаційних структур. Термін «бюрократизм» має негативне забарвлення як деструктивний суспільно-небезпечний ефект, що виникає в процесі функціонування бюрократичної організації. В політичній площині бюрократизм означає – надмірне розростання і безвідповідальність виконавчої влади; в соціальній – відчуження влади від народу; в організаційній – підміну змісту роботи формою; в морально-психологічній – деформацію ціннісних орієнтацій у носіїв бюрократичної свідомості. В бюрократизованій державі апарат управління перетворюється на самостійну силу, з власними корпоративними інтересами, яких він досягає, використовуючи своє становище розпорядника. Бюрократизм є глибинним спотворенням державного управління, оскільки останнє повинне забезпечити публічний інтерес.

Отже, бюрократія виступає як управлінська спільнота, система управління, чиновництво, організована робота якого дозволяє підвищити ефективність управлінської діяльності, а бюрократизм – як задоволення відомчих інтересів всупереч інтересам суспільства, зневага до змісту справи заради дотримання формальностей.

До засобів подолання і протидії бюрократизму державного апарату можна віднести: ретельно сплановану, стабільну, прозору та відкриту економічну та соціальну політику; імплементацію технологій державного менеджменту та політичних мереж у практику взаємодії державного управління та політичного керівництва; співпрацю між владними структурами, громадськими інституціями, засобами масової інформації; удосконалення правової системи з підвищенням виконавчої дисципліни та законності; боротьба з корупцією, подолання правового нігілізму, зростання ролі науки в організації державного управління, розширення застосування сучасних інформаційних технологій.

Література:

1. Саприкін А.Г. Бюрократія // Політологічний енциклопедичний словник / Упоряд . В.П. Горбатенко ; За ред . Ю.С. Шемшученка , В.Д. Бабкіна, В.П. Гормтенка . – 2-е вид., доп . і перероб . – К.: Ґенеза , 2004. – 736 с.

2. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 40000 слів) / За ред . В.С. Калашника . – Х.: Прапор. 2002. – 992 с.