WEB-ресурс научно-практических конференций

К.і.н . Дем’янюк О.Й.

Луцький інститут розвитку людини Університету “Україна”

Генерал О. Брусилов у російській військовій літературі

Генерал від кавалерії Олексій Олексійович Брусилов (1853-1926 рр.) був і залишається однією із найбільш знакових постатей у військовій історії Російської імперії періоду Першої світової війни. Саме завдяки його полководницькому хисту та стратегічному мисленню вдалося провести Луцьку операцію в червні 1916 р., яка згодом отримала назву Брусиловський прорив і, по суті, стала переломною подією у військовій кампанії цього року.

Прорив лінії оборони ворога та захоплення м. Луцька і окремих населених пунктів Галичини привели до зміни тактики ведення бойових дій німецько-австрійськими військами в другій половині 1916 р. та вплинули на розстановку сил мілітарних блоків на Південно-Західному фронті.

З огляду на значне позитивне значення військової діяльності генерала О. Брусилова його життєвий шлях та бойові дії російських частин під командуванням генерала знайшли широке відображення у російській військово-історичній літературі. Групування літературних джерел дасть можливість більш предметно підійти до вивчення особистості та окремих аспектів діяльності О. Брусилова.

На наш погляд відображення досліджуваної проблеми у російській історіографії можна згрупувати за джерелами розміщення інформації таким чином: монографії, спогади та мемуари, наукові та публіцистичні статті, довідкові статті.

Найбільш значимими для розуміння такого типу дослідження є спогади очевидців. Генерал О. Брусилов вів щоденник під час Першої світової війни, а згодом видав свої спогади друком, які уже витримали шість перевидань [1]. У зазначеному джерелі міститься значний масив фактичного матеріалу воєнної доби, а також точка зору автора та сприйняття ним тогочасних військово-політичних подій.

Окрім О. Брусилова залишив свої мемуари, які охоплюють цей історичний період М. Гофман [2]. У “Записках и дневниках 1914-1918 гг . ” міститься певна інформація з досліджуваної нами проблеми, подається оцінка автора військово-політичних подій 1914-1918 рр., учасником яких він був.

До створення військового-історичного портрету генерала від кавалерії О. Брусилова долучилися: С. Семенов, І. Ростунов , В. Мавродін , Ю. Соколов, П. Адріанов [3]. У своїх роботах автори звертають увагу як на людські якості генерала, так і на його професійні вміння і навички. У цих працях знаходимо підтвердження полковницького хисту О. Брусилова. Автори, у переважній більшості, неупереджено характеризують генерала О. Брусилова, як одного із видатних російських воєначальників періоду Першої світової війни, полководця, завдяки діям якого російській армії вдалося внести перелом у хід бойових дій ІІ половини 1916 р.

Знаходиться місце постаті О. Брусилова й у різних довідкових виданнях. Зокрема у працях: ” Деятели отечественной истории . Биографический справочник ” А. Шикмана , ” Первая мировая война в жизнеописаниях русских военачальников ” Р. Португальського, П. Алексєєва, В. Рунова , ”Сто великих военачальников ” О. Шишова [4].

В означених виданнях досліджується військовий шлях генерала О. Брусилова, починаючи від здобуття військової освіти у Пажеському корпусі та Офіцерській кавалерійській школі й закінчуючи службою у червоній армії, куди він прийшов у 1919 р. Разом з тим, значна увага дослідників приділена військовій діяльності О. Брусилова під час Першої світової війни: командування Проскурівською групою військ (згодом 8-ма армія), бойові дії в Галичині та Карпатах, командування Південно-Західним фронтом, призначення Верховним головнокомандувачем російської армії, а потім військовим радником Тимчасового уряду Росії.

Суттєвими доповненнями при аналізі та вивченні військової діяльності генерала Брусилова стали публікації у російських фахових виданнях: ” Вопросы истории ”, ” Военно-исторический журнал” [5].

Серед російської художньої літератури військової тематики слід відмітити твори С. Сергеєва-Ценського “ Брусиловский прорыв ”, І. Сельвинського “Генерал Брусилов”, І. Вахтьорова і А. Розумовського “ Русский генерал”, Ю. Сльозкіна “Брусилов” [6].

Таким чином, військова діяльність генерала О. Брусилова доволі широко та об’ємно представлена у російській військово-історичній науковій, публіцистичній та художній літературі, що, однак, не означає вичерпність дослідження цієї проблеми як у комплексному розгляді, так і при вивченні окремих її складових. Новітні дослідження дозволяють по-новому оцінити діяльність російського генерала, визначити її вплив на військово-політичну ситуацію у західноукраїнському регіоні.

Література:

1. Брусилов А. Воспоминания . – М., 1983.

2. Гофман М. Записки и дневники 1914-1918 гг . – Л., 1929.

3. Семенов С. Брусилов. – М., 1980; Семенов С. Генерал Брусилов. Документальное повествование . – М., 1986; Ростунов И. Генерал Брусилов. – М, 1964; Мавродин В. Брусилов. – М. 1944; Соколов Ю. Красная звезда или крест ? – М., 1994; Адрианов П. Генерал Брусилов. – О., 1917.

4. Шикман А. Деятели отечественной истории . Биографический справочник . – М. 1977; Португальский Р., Алексеев П., Рунов В. Первая мировая война в жизнеописаниях русских военачальников . – М., 1994; Шишов А. Сто великих военачальников . – М., 2004.

5. Соколов Ю. Алексей Алексеевич Брусилов // Вопросы истории . – 1988. – №11; Белов Г. Русский полководец А. А. Брусилов // Военно-исторический журнал. – 1962. – №10.

6. Сергеев-Ценский С. Брусиловский прорыв . – М., 1944; Сельвинский И. Генерал Брусилов. – М., 1942; Вахтеров И., Разумовский А. Русский генерал. – М., 1946; Слезкин Ю. Брусилов. – М., 1977.