WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Левченко А.О., Дорошенко Т.М.

Кіровоградський національний технічний університет

СТАН ТА ПРОБЛЕМИ МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ

Ринкова економіка ставить нові вимоги до економічних процесів та явищ. На даний час серед найважливіших проблем ринкової економіки слід виділити підвищення конкурентоспроможності підприємств та їх продукції, що пов’язано з професійним розвитком працівників даних підприємств.

Сучасне технологічне удосконалення спрямоване на прогресивну зміну характеру, змісту праці та ролі працівника безпосередньо у виробничому процесі. Від професійного розвитку працівників та їх кваліфікації все більш стають залежними продуктивність праці, новітні технологічні досягнення та ресурсозберігаючі технології. Високий рівень кваліфікації працівників дозволяє створити не тільки нове обладнання, а й ефективно його застосовувати та вдосконалювати у процесі виробництва.

Конкурентоспроможність та інноваційний потенціал країни значною мірою залежать від професійної кваліфікації працівників. Саме професійна освіта є чинником, що здатний створювати стабільний запас кваліфікації працівника та надасть змогу оперативно реагувати на швидкоплинні зміни технологій виробництва.

Система професійного розвитку працівників повинна орієнтуватися на забезпечення безперервної освіти, оскільки в сучасних умовах процес морального старіння знань відбувається дуже швидко, особливо в науково-технічних галузях.

На сьогодні немає науково обґрунтованої методики планування матеріального стимулювання професійного розвитку працівників, окремих його видів та форм. Вибір місця, виду, форми або напрями професійного розвитку найчастіше проводяться без належного обґрунтування, тому склад слухачів у групах підвищення кваліфікації у навчальних закладах післядипломної освіти не завжди однорідний за загальною професійною підготовкою, стажем та досвідом роботи, що значно погіршує якість та ускладнює організацію навчального процесу.

Недоліком варто також вважати і ту обставину, що при плануванні професійного розвитку працівників рідко враховують їх специфіку роботи, здібності та інтереси. Також негативним аспектом є те що, результати професійного розвитку не завжди беруть до уваги при професійно-кваліфікаційному просуванні працівників, проведенні їх атестації, формуванні резерву керівників підприємств. Недостатньо ефективно та дуже рідко використовується матеріальне та моральне заохочення для стимулювання працівників, які пройшли підвищення кваліфікації і успішно запроваджують нові знання та методи роботи.

Для працівників, котрі зайняті безпосередньо самим виробництвом, підвищення кваліфікації стає необхідним, оскільки швидка зміна обладнання і впровадження нових технологій, робить менш значимим досвід, набутий роками. Пріоритетними стають ті знання працівників які дозволяють їм органічно відповідати процесу технологічного перетворення.

Професійний розвиток працівників приводить до збільшення конкурентоспроможності їх праці та займання більш високих конкурентних позицій підприємства. Професійний розвиток працівників спрямований на підвищення якості професійного складу працівників підприємства, збільшення вартості їх праці та вартості підприємства, формування творчого мислення, вміння працювати в ринкових умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивності праці й ефективної зайнятості.

В Україні поступово зменшується кількість працівників які навчаються новим професіям, так у 2004 р. було навчено 2,81% від кількості штатних працівників в Україні, у 2005 р. – 2,75%, а у 2006 р. – 2,61% [4, с. 89].

Динаміка підвищення кваліфікації має трохи кращий результат ніж підготовка працівників – підвищують свою кваліфікацію 8,29 – 8,59% працівників [4, с. 89].

Матеріальне стимулювання професійного розвитку працівників охоплює різні форми, системи заробітної плати та організацію преміювання працівників (плата за знання, кваліфікацію, рівень компетентності, надбавки за високу професійну майстерність, високі досягнення у праці, за знання та використання іноземних мов та ін). В умовах посилення глобальної конкуренції, прискорення науково-технічного прогресу, необхідності ефективнішого впровадження на виробництві нової техніки і прогресивних технологій матеріального стимулювання професійного розвитку працівників має все більше спрямовуватися на поєднання інтересів підприємства, структурного підрозділу й особистих інтересів працівника з метою формування стимулів до високопродуктивної праці.

Матеріальне стимулювання працівників на підприємстві спрямоване на задоволення потреб працівників в одержанні вищої заробітної плати завдяки підвищенню рівня індивідуальної професійної майстерності, переміщенню внаслідок професійно-кваліфікаційного просування на більш відповідальну і високооплачувану посаду.

Сприяння державою підприємствам у здійснені професійного розвитку працівників, насамперед залежить від ефективності механізму стимулювання роботодавців щодо професійного розвитку працівників і самих працівників з метою посилення їх зацікавленості у безпосередньому вдосконаленні своїх теоретичних знань, умінь та навичок.

Недостатня зацікавленість роботодавців щодо вкладання коштів у професійний розвиток працівників зумовлена рядом причин:

1) роботодавці неохоче спрямовують інвестиції в людський капітал, оскільки працівники, які підвищили кваліфікацію, можуть легко перейти на інше підприємство, а отже, підприємство втратить кошти;

2) навчання персоналу на виробництві стримує те, що роботодавці через різні обставини не можуть одержати достатньої користі від використання навченої робочої сили;

3) в багатьох випадках негативну роль щодо професійного розвитку працівників відіграє відсутність у роботодавця достатніх коштів для професійного навчання безпосередньо на виробництві або за межами підприємства в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах.

Працівники іноді також недостатньо зацікавлені вкладати кошти у свій професійний розвиток через відсутність для цього достатніх матеріальних та моральних стимулів. Це виникає з причин:

- по-перше, вищий рівень кваліфікації не завжди супроводжується на підприємстві збільшенням розміру заробітної плати працівника;

- по-друге, вкладання коштів працівником для одержання вищого рівня професійної майстерності може не приносити належної матеріальної вигоди чи морального задоволення у результаті відсутності на підприємстві відповідного робочого місця.

Економічний розвиток країни значною мірою залежить від професійного розвитку працівників, тому він повинен розглядатися не тільки на рівні підприємства, але й на державному рівні.

Література:

1. Савченко В.А. Управління розвитком персоналу: Навч . посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 351 с.

2. Левін П. Інноваційні підходи до розвитку соціальної інфраструктури та людського потенціалу // Україна: аспекти праці. – 2007. – №2. – С.21-26

3. Криклій А.С. Освіта і професійне навчання, як чинник розвитку трудового потенціалу. – К.: Репрографіка , 2005. – 473с.

4. Праця України 2006: Статистичний збірник. Державний комітет статистики України: № 09/4-18/242 від 18.07.2007 р