WEB-ресурс научно-практических конференций

К.ф.-м.н . Поселюжна В.Б.

Чортківський інститут підприємництва і бізнесу Тернопільського національного економічного університету

Активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів на заняттях з вищої математики

Приєднання України до Болонського процесу, курс держави на європейську інтеграцію передбачає суттєву реорганізацію структури навчального процесу, вдосконалення методики викладання, напрацювання нових підходів в організації навчання. Формування потенційних можливостей сьогоднішнього студента і майбутнього спеціаліста пов’язане з удосконаленням самого процесу навчання, спрямованого на активізацію розумової діяльності студента, розвиток його творчого мислення

Для глибокого і повного оволодіння матеріалом вузівських навчальних програм студентам необхідно постійно вдосконалювати свої знання, виробляти навички дослідника, активізувати пізнавальну діяльність. Традиційна форма навчання не забезпечує формування і розвиток у студентів умінь і навичок самостійної пізнавальної активності, не розвиває творчу навчально-пізнавальну діяльність.

Тому актуальною на сьогоднішній день залишається проблема розвитку творчої активності студентів, організації їх самостійної роботи, адаптації до нових умов навчання. Питанням активізації навчальної діяльності студентів у ВНЗ присвячено чимало досліджень, особливу увагу привертають роботи [1–3].

Ефективним способом залучення студентів до самостійного наукового пошуку, розвитку їх пізнавальної активності і творчості є проблемне навчання. Активізація творчої, пізнавальної діяльності студентів сприяє такому навчанню, яке в умовах швидкого росту обсягу інформації і необхідності її більш якісної переробки і засвоєння виступає вельми ефективним засобом досягнення міцних і глибоких знань, навичок і умінь.

Саме при вивченні курсу вищої математики проблемний підхід досить добре реалізується. Реалізація проблемності може здійснюватися шляхом проблемного викладу знань викладачем в поєднанні як з відтворюючою діяльністю студентів так із самостійною роботою студентів за зразком. Створення проблемних ситуацій, підведення студентів до самостійних узагальнень, висновків значно активізує їх діяльність.

Такі ситуації можна створювати шляхом підведення студентів до обґрунтування неочевидних залежностей, використанням пропедевтичних завдань, підведення студентів до самостійних індуктивних висновків та висновків, що суперечать їх попереднім уявленням, розв’язуванням підготовчих вправ та задач, створенням ситуації вибору, організацією дискусії, порівнянням нового поняття з вивченим раніш.

В системі активізації навчання з вищої математики досить важливу роль відіграють задачі прикладного змісту. Вони створюють сприятливі умови застосування набутих в процесі вивчення математики знань, умінь і навичок на практиці. Задачі такого типу доцільно пропонувати студентам при вивченні багатьох розділів курсу, зокрема лінійної алгебри, теорії границь, похідної, інтегрального числення, теорії диференціальних рівнянь. Як правило такі задачі доцільно включати в індивідуальні розрахункові роботи, які виконують студенти. Значно більше активізує навчально-пізнавальну діяльність студентів спроба складання самими студентами задач прикладного змісту. Студенти шукають приклади таких задач в підручниках, в тому числі із спецпредметів .

Одним з найбільш складних моментів організації навчального процесу і разом з тим однією з найбільш ефективних форм навчання студентів, в тому числі і в питаннях активізації навчання є самостійна робота студентів. За останні роки у вищих навчальних закладах спостерігається тенденція на збільшення самостійної роботи студентів, яка базується на активній навчально-пізнавальній діяльності. Самостійне вивчення окремих питань, тем, розділів дисципліни не тільки виробляє у студентів навички роботи з навчальною і науковою літературою, але і сприяє формуванню власного погляду, думки, спонукає до пошуку нетрадиційних шляхів розв’язування задачі. Правильно організована самостійна робота студентів при вивченні математичних дисциплін робить їх активними учасниками навчального процесу.

Працюючи самостійно, студент, по-перше - засвоює навчальний матеріал, переосмислює, узагальнює, розвиває навички контролю й самоконтролю, по-друге - робить спробу застосувати на практиці теоретичні знання, по третє – набуває навичок роботи з навчальною літературою, у нього формується характер особистості (розвиваються вольові зусилля) тощо.

Підвищення ефективності самостійної роботи можливе за умов ретельного відбору тем, що виносяться на самостійне опрацювання. При цьому викладач повинен враховувати як можливість студентів самостійно опрацювати дану тему, так і наявність навчально-методичного забезпечення. Крім того, в організації самостійної роботи, слід виділити такі важливі компоненти як диференційований підхід у підборі завдань та постійний контроль за роботою студентів.

Форми організації самостійної роботи з вищої математики досить різноманітні: виконання домашнього завдання, складання і розв’язування задач прикладного змісту, розробка опорних конспектів з тем, які виносяться на самостійне опрацювання, глосарію термінів з теми, виконання студентами різнорівневих тестових завдань, контрольних та індивідуальних розрахункових робіт, участь у олімпіадах, наукових конференціях...

Кожна із цих форм в організації вивчення вищої математики дозволяє в тій чи іншій мірі розвивати пізнавальну активність студентів.

Під час проведення практичних занять з вищої математики застосовують такі типи самостійних робіт: а) репродуктивні; б) частково-пошукові або евристичні; в) дослідницькі.

Репродуктивні самостійні роботи включають у себе задачі та вправи, що вимагають типових методів аналізу і розрахунків. Вони призначені для опанування студентами навчального матеріалу, що передбачений програмою.

Зміст частково-пошукових або евристичних самостійних робіт спрямований на поглиблення та розширення математичних знань студентів. Значно активізують діяльність студентів задачі, що вимагають вміння застосовувати математичні методи до розв’язання задач професійного спрямування. Складені задачі імітують реальне дослідження явищ і процесів, але мають дещо спрощений характер.

Дослідницькі самостійні роботи використовуємо у кінці вивчення курсу вищої математики. Студенти розв’язують довгострокові завдання, що передбачають прикладні задачі професійного змісту з елементами математичного моделювання.

Значні дидактичні можливості для підвищення рівня пізнавальної активності мають нові інформаційні технології. Вони сприяють посиленню інтересу до навчання, розвитку мислення, інтелектуальних здібностей студентів, індивідуалізації та диференціації навчання, підвищення наочності навчання, розвитку самостійності, спрощення та збільшенню швидкості доступу до навчальної та наукової інформації через мережу Internet.

Сьогодні, крім традиційних друкованих підручників, у навчально-виховному процесі сучасної школи досить широко використовуються підручники і посібники нового типу, зокрема електронні засоби навчання, навчальний матеріал у яких зберігається, відтворюється і подається із використанням сучасних технічних засобів (комп’ютерної техніки, мультимедійного проектора та сенсорної дошки).

Таким чином процес активізації навчання вимагає певної спільної діяльності викладача і студента, застосування різноманітних засобів, форм, системи дій, прийомів, спрямованих на розв’язання навчальних завдань.

Література:

1. Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе . – К.: Вища школа, 1985. – 176 с.

2. Драч І.І. Деякі аспекти активізації навчально-творчої діяльності студентів ВНЗ // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник . – К., 2006. - N 44 . - С. 27-31.

3. Козаков В.А. Самостоятельная работа и е? информационно-методическое обеспечение : Учеб . пособие . – К.: Вища шк., 1990. – 248 с.