WEB-ресурс научно-практических конференций

К.п.н . Каліна К.Є.

ХГПУ имени Г.С. Сковороды

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (КІНЕЦЬ ХІХ СТОЛІТТЯ)

У часи, коли студентська наука знаходиться на кардинально іншому етапі свого розвитку, особливо важливо звернути увагу на історичний період зародження та становлення науково-дослідної роботи студентів та її форми, провести аналіз проблем щодо організації даної діяльності та, таким чином, вилучити цінний досвід на науковій ниві для сучасної студентської молоді.

Як свідчать історико-педагогічні матеріали, основними формами науково-дослідної роботи у вищих освітніх закладах були «повторення з розмірковуваннями», «порпання в наукових книгах», реферативні, курсові, дисертаційні роботи, «наукові письмові роботи», колоквіуми тощо. Найважливіше призначення науково-дослідної роботи, за даними О. Микитюка , полягало у вирішенні завдань розвитку науки в конкретних галузях, здійсненні зв’язків науково-дослідної роботи з навчально-виховним процесом, використанні на практиці отриманих у ході науково-дослідної діяльності результатів та залученні студентів до науково-дослідної роботи [1, с.10-12].

Як показав аналіз звітів ради Харківського імператорського університету, однією з найбільш поширених серед студентства форм науково-дослідної роботи були творчі наукові письмові роботи. Про це свідчать студентські роботи, надруковані в журналі «Періодичні твори про успіх народної освіти», який видавало Міністерство народної освіти.

Згідно даних нашого дослідження, існувала актуальна сьогодні форма оцінки за роботу та одна з умов нагородження - перевірка «на вільне володіння темою дослідження»: кожен з претендентів складав екзамен, в основу якого була покладена його здатність до самостійного «наукового розмірковування» над темою дослідження.

Вивчення історії Харківського університету в різних документах і спогадах дозволило з’ясувати, що велика кількість студентських науково-дослідних робіт привела до нових форм їх оцінювання. На факультетах організовувались спеціальні засідання для обговорення кращих студентських робіт. Зауважимо, що серед переможців творчих студентських робіт були відомі вчені - Д. Багалій , І.Мечніков, О.Потебня та ін. Високо оцінені роботи, як правило, друкувалися в університетських виданнях, зокрема у «Записках Императорского Харьковского университета », спеціалізованих виданнях чи «Харківських губернських відомостях» [1].

Слід також звернути увагу й на те, що через рекомендації Міністерства народної освіти червоною стрічкою проходила думка про суто дисциплінарні, а не наукові засади дослідної роботи студентів, що негативно позначалося на їх якості. Зокрема, відмітимо, що Міністерство народної освіти в той же час піклувалося і про створення студентських гуртків для науково-літературних занять, для читання та обговорення рефератів студентами [2,с.68]. Саме цим пояснюється особливі заходи Міністерства освіти щодо розширення практичних занять, які мали своєю метою не тільки зміцнення наукових інтересів студентів, їхнє моральне виховання, а й виступали в якості засобів боротьби із студентськими рухами та безладами.

Аналіз архівних документів та історико-педагогічних матеріалів показав, що період кінця ХІХ ст. був найбільш сприятливим для організації й активної діяльності студентських наукових гуртків. Про це свідчить організація при Харківському університеті чотирьох гуртків: гуртка для вивчення економічних і державних наук, гуртка для занять з історії російської й західноєвропейської літератур, гуртка для вивчення богословських наук, гуртка для занять з психології художньої творчості [3, с.160].

Головною метою організації наукових студентських гуртків, згідно даних історичних матеріалів, було: практичне ознайомлення його членів з науковими дослідженнями; піднесення наукового рівня університету; підвищення інтересу, а, значить, і престижу спеціальності; створення власної бібліотеки; усвідомлення особистістю власних обов’язків; саморозвиток; піднесення ролі самоосвіти у загальнокультурному розвитку особистості; взаємодопомога та взаємоконтроль між членами гуртка; розвиток не тільки наукових, а й моральних, загальнолюдських якостей особистості; захист студентських інтересів тощо.

Вивчення теоретичних розробок та практичної діяльності харківських викладачів показує, що на початку ХХ ст. учені особливо замислювалися над питанням доцільної організації розумової та наукової діяльності студентів, бо, як відомо, високі моральні цінності, ідеали та переконання може мати лише людина з стійкими та глибокими науковими знаннями.

Таким чином, можна справедливо стверджувати, що професори університету різноманітними засобами намагалися активізувати наукову діяльність студентів, розвинути самостійність їхньої думки, викликати зацікавленість, бажання до власних наукових пошуків, дійти нових висновків, і це їм, на наш погляд, вдалося.

Література:

1. Микитюк О.М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України (історико-педагогічний аспект). – Х., 2004. – 256с.

2. Мельгунов С. Из истории студенческих обществ в русских университетах . – М.: Изд-во журнала «Правда», 1904. – 72с.

3. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805 - 1905) / Под ред. М.Г. Халанского , Д.И. Багалея . – Х.: Изд-е университета , 1908. – 568+XII с.