WEB-ресурс научно-практических конференций

Кушнірова Л.В.

Сумський державний педагогічний університет

Методичні поради В.І. М асальського щодо планування вчителем матеріалу з граматики

Проблема планування уроків української мови залишається актуальною. Необхідно також досліджувати лінгводидактичну спадщину вітчизняних учених. Науковий доробок відомого українського методиста і лінгвіста В.І. Масальського містить багато цінних рекомендацій, положень і вказівок, тому став підґрунтям подальших розробок у галузі методики української мови.

Сучасне календарне планування уроків української мови враховує мовленнєву, мовну і соціокультурну змістові лінії. Важливим є планування кожного уроку. Вчитель знаходить цінні поради і вказівки з цього питання у відповідній методичній літературі. Наприклад, журнал [2] надає консультації щодо календарного планування і тематичного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів.

Питанням планування приділяв увагу професор, доктор педагогічних наук В.І. Масальський . «Велике значення в забезпеченні успішного навчання мови має планування занять з учнями. Тому треба уникати механічного розподілу годин», – писав науковець [ 1, 150 ] . В.І. Масальський зазначає, що кращі вчителі, використовуючи орієнтовний розподіл годин за темами, поданий у програмах з мови, проводять планування часу на окремі підтеми з граматики, беручи до уваги насамперед «трудність теоретичного і практичного засвоєння певного дидактичного матеріалу». У посібнику для студентів [ 1 ] є поради щодо планування вчителем матеріалу з граматики, наведено приклади того, як краще вивчати матеріал, щоб опанувати граматику, правопис, розвиток мови.

Вчений вважав, що пояснення нового матеріалу на уроці мови тоді є ефективним, коли воно супроводиться закріпленням і далі повторенням. Відсутність цих елементів у плануванні уроку і системи уроків, безумовно, негативно позначається на міцності засвоєного, часом знижує й свідомість сприймання, бо учень недостатньо пов’язує здобуті знання з тим, що він уже знає з граматики, лексики. На думку В.І. Масальського , при наявності таких «дефектів планування звичайно хаотично і безсистемно використовується на уроці та вдома практична частина підручника, без належного попереднього аналізу та добору вчителем запропонованих підручником вправ для класних і домашніх завдань, без доповнення їх у тих випадках, коли цього вимагає мета навчання в його теоретичній і практичній частині…»

Науковець нагадує, що навчання мови в 5-х – 8-х класах спирається на те, що діти знають ще з курсу початкових класів, а тому вчитель мови в середніх класах повинен конкретно уявляти, що не слід наново викладати відоме вже учням.

Слушною є порада, що доцільно курс кожного року навчання розпочинати з повторення тих найважливіших питань з раніш вивченого за програмою, знання яких обов’язкове для засвоєння нового матеріалу. Цінною залишається така вказівка: якщо підручник з мови перебільшує обсяг програми, в обов’язковому порядку вивчається лише той матеріал, який визначений програмою.

В.І. Масальський наголошує, що важливо добре продумати при плануванні систему тренувальних вправ, керуючись такими вказівками пояснювальної записки до програми: досягти повного засвоєння учнями правопису (орфографії та пунктуації); не перевантажувати учня домашніми завданнями, в той же час давати дітям достатню кількість класних і домашніх вправ, потрібних для закріплення вивченого; організувати домашні завдання для закріплення усвідомленого з граматики та в зв’язку з розбором у класі допущених учнями в усному чи письмовому мовленні помилок; для домашніх завдань добирати переважно такі вправи, які вимагають від учнів активної думки, наприклад, списування тексту з пропущеними буквами, словотворчої праці, пов’язування орфографічних і пунктуаційних завдань з розвитком мовлення учнів.

В умовах вивчення двох споріднених мов, як пише В.І. Масальський , першою вимогою при плануванні є забезпечення такого навчання мов, щоб не було в педагогічному процесі зайвого, невиправданого дублювання, щоб, навпаки, – кожного разу заняття з другої мови поглиблювало, звичайно в межах програми середньої школи, знання учнів з граматики, лексики обох мов, а час, заощаджений на усуненні непотрібних дублювань, використовувався б на засвоєння важчих граматичних, орфографічних тем у тій чи іншій мовній системі, на ширше розгортання мовностилістичних вправ, зокрема на переклади з іншої мови на ту, якої вчитель навчає учнів на даному уроці.

У своїх працях В.І. Масальський говорив, що спільне в лексиці, граматиці російської та української мов, а також і особливості кожної з них вимагають паралельного, погодженого планування занять з учнями цими мовами та далі на відповідних уроках мови використання й методу зіставлення, порівняння споріднених чи відмінних фактів.

Як зауважує В.І. Масальський , не можна визнати доцільним такий порядок планування занять з мов, коли викладачі російської мови не знають, які саме плани складають для роботи з учнями певного класу середньої школи вчителі української мови, або навпаки. Орієнтовні плани роботи з мов пристосовуються до умов кожної школи.

Методичні поради В.І. Масальського були використані багатьма вчителями і не втрачають своєї цінності в наш час.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Методика викладання української мови в середній школі / За ред . С.Х. Чавдарова і В.І. Масальського . – К.: Рад. школа, 1962. – 372 с.

2. Г. Шелехова . Орієнтовне календарне планування уроків і тематичного контролю за рівнем навчальних досягнень учнів 7 класу з рідної (української) мови ( ІІ-й семестр) // Українська мова і література в школі. – 2007. – №6. – С. 45 – 46.