WEB-ресурс научно-практических конференций

Марценюк О.М.

Хмельницький економічний університет

Сучасний стан проблеми розвитку пізнавальної самостійності школярів

На сучасному етапі у центрі уваги таких наук як дидактика, психологія навчання та предметні дидактики знаходиться проблема розвитку пізнавальної активності та самостійності учнів, вершиною якої є прагнення учнів до активної, творчої діяльності в усіх видах розумової та фізичної праці. Ця проблема не є новою. Вона вивчалась і розроблялась такими відомими педагогами минулого як Коменський , Русо , Песталоці , Дістерверг , Ушинський тощо.

В той самий час ще й досі з педагогіки не викоренена концепція, яка зводить виховання і навчання до цілковитого систематичного впливу вихователів на вихованців, і яка є причиною виникнення одностороннього підходу до ролі учнів в навчально-виховному процесі. Школярі виступають в основному в ролі об’єктів виховання. Основним механізмом впливу часто залишається беззаперечна підкора у виконанні учнями встановлених правил і вказівок педагога [3].

Дотримання принципів дидактики, без сумніву, має визначне значення не тільки для забезпечення глибоких і міцних знань, але й для підвищення розвиваючого впливу навчання. Навчання не може бути успішним, якщо вчителем не ставиться задача озброїти учнів системою умінь та навичок навчальної діяльності – починаючи з уміння читати і писати до самостійного планування роботи, здійснення самоконтролю за її виконанням та внесенням наступних коректив. Від сформованості цих умінь в значній мірі залежить здатність дітей до навчання, темпи перетворення та засвоєння ними наукової і технічної інформації і в кінцевому результаті якість знань учнів [4, с.1].

Сучасний навчальний процес повинен представляти собою процес колективної пізнавальної діяльності учнів під керівництвом педагога і при активній участі кожного окремого учня. Саме в процесі свідомого засвоєння знань формується творче ставлення до вивчення і застосування знань, логічного мислення учнів та їх світогляду [3].

Говорячи про формування в учнів навчальної самостійності, необхідно мати на увазі дві сторони проблеми. Перша полягає в тому, щоб розвивати самостійність в пізнавальній діяльності, навчити школярів самостійно оволодівати знаннями, формувати своє світосприйняття; друга – в тому, щоб навчити застосовувати набуті знання в навчанні і практичній діяльності [1].

В той самий час зведення основної спонукальної сили навчання до досягнення цінних в практичному житті результатів має і негативний вплив на розумовий розвиток учнів, зокрема, нейтралізує дуже важливу внутрішню потребу до дослідження невідомого, пізнання нового, яке ще не зустрічалось у досвіді [3].

Для підвищення ефективності виховання пізнавальної самостійності необхідно враховувати психологічну сторону формування цієї якості, продумано відбирати оптимально розвиваючий вплив, враховувати досвід передової педагогічної практики, що вирішує ці питання [4].

В методичній літературі пропонують наступні шляхи розвитку пізнавальної самостійності особистості:

1) через організацію самостійних робіт, підбір і розв’язання навчальних задач (Е.Я. Голант , В.К. Майборода, Б.П. Єсіпов , М.Н. Скаткін та ін.);

2) через формування прийомів пізнавальної діяльності (Д.Н. Богоявленський , Е.Н. Кабанова-Миллер , Н.А. Менчинська , В.В. Давидов , Д.Б. Ельконін);

3) через використання узагальнених знань, що складають орієнтовну основу діяльності (П.Я. Гальперін , Н.Ф. Тализіна);

4) через навчання дітей елементам методологічних знань (І.Я. Лернер , П.І. Підласистий);

5) через розвиток самоконтролю навчальної діяльності (Л.І. Рувинський ).

До важливих умов, що сприяють розвитку пізнавальної самостійності, відносять: системність наростання пізнавальної складності навчальної роботи; різноманітність навчальної діяльності при оволодінні новим матеріалом за джерелом отримання знань; індивідуальний підхід; зв’язок навчального матеріалу з реальним світом [4].

Також досить важливим є встановлення найбільш суттєвих стимулів до активного навчання і безперервного прагнення розширювати та поглиблювати свої знання [3].

Самостійна діяльність учнів завжди складається з розумових операцій і практичних дій. Отже, розвиток самостійності мислення учнів є основою усієї їхньої діяльності. І тому завданням вчителя є виховання і розвиток самостійного мислення учнів в цілому та пізнавальної самостійності зокрема.

Література:

1. Усова А.В., Бобров А.А. Формирование у учащихся учебных умений . - М.: Знание , 1987. – 79 с.

2. Коротяев Б.И. Учение – процесс творческий . – М.: Просвещение , 1989. – 159 с.

3. Дидактика средней школы . Некоторые проблемы современной дидактики: Учеб . пособие для студентов педагогических институтов / Под ред . М.А.Данилова, М.Н. Скаткина . – М.: Просвещение , 1975. – 304 с.

4. Половникова Н.А. Вопросы развития познавательной активности и самостоятельности школьников . Учебные записки. – Казань: Татарское книжное издательство , 1968. – 203 с.

5. Скаткин М.П. Активизация познавательной деятельности учащихся в обучении . Материалы к научной конференции по дидактике (11-13 мая ) / НИИ общего и политехнического образования АПН РСФСР – М.: Библиотека института , 1965. – 48 с.