WEB-ресурс научно-практических конференций

Глушко М.П.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

До питання про методи розв’язання сучасних етнополітичних конфліктів

Важливим чинником розв’язання сучасних етнополітичних конфліктів поступово стають не релігійні чи етнічні розбіжності між державами. У наш час війна або воєнний конфлікт є не чим іншим як способом наживи для країн, що можуть отримувати надприбуток з виготовлення та реалізації зброї. Як правило, такі країни і розв’язують конфлікти із менш озброєними і захищеними державами, мотивуючи свою агресію різними способами, найбільш розповсюджений із яких – звинувачення у тероризмі. В цілому, якщо поглянути на країни близького Сходу, половину із них можна звинуватити у потенційно можливому розвитку тероризму. Це можна пояснити внутрішньополітичним розмежуванням громадян, що у свою чергу пов’язано із масовою міграцією громадян до інших країн.

Проблема міграції надзвичайно важлива у зв’язку з тим, що вона дає привід для розвитку внутрішніх конфліктів у різних державах. Наслідки надмірної міграції вже відчули такі країни як Франція, Англія, Канада, а також Україна та багато інших. Щоб зрозуміти, що змушує людей мігрувати до інших країн, спробуємо зазирнути у корінь проблеми. Поштовхом для зміни місця проживання, як правило, стає якість життя в тій чи іншій країні, кількість вакансій, якість освіти, ступінь захищеності держави. Зрозуміло, що люди воліють жити у більш розвиненій країні, розвиненій, як економічно так і соціально-політично. Заборонити вільну міграцію громадян не можливо, крім того, це було б порушенням природного права людини.

Однак, на наш погляд, право вільної міграції доцільно було б частково скасувати у цілях забезпечення мирного існування різних народів на своїй території, особливо враховуючи, що більшість концепцій державного устрою, починаючи із Аристотеля і до Т. Гоббса , наголошують на потребі добровільної відмови громадян від частини природних прав в умовах виникнення держави як соціального інституту. Відповідно, доцільність пошуку шляхів вирішення проблем міграції не викликає сумнівів оскільки вона несе масовий руйнівний характер. Слід окремо виділити ті країни у яких соціальне розшарування є перманентною проблемою, що має історичний характер, інакше кажучи ті типи країн, де надмірна міграція відбулася стихійно.

До прикладу наслідки такої стихійної міграції на сьогодні можна помітити майже у всіх країнах колишнього СРСР. Проблема міграції не викликає особливої уваги до того моменту, поки кількість «переселенців» не сягає третини по відношенню до титульної нації. За рахунок такої кількості громадян, що ідентифікують себе як носіїв іншої національності, можна очікувати розколу країни навіть без додаткових політичних стимулів. У такому разі варто передивитися права етно-національних меншин: до прикладу підвищити умови що до вивчення державної мови, як обов’язкової для особи, яка претендує на громадянство.

Якщо ж ігнорувати вільну міграцію, що несе із собою масове переселення, то вже у доволі короткі строки в кожній цивілізованій країні можна очікувати розвитку так званого «тероризму». Слід враховувати, що люди завжди намагаються змінити місце проживання на більш комфортне, але, як правило, у економічно більш розвиненому суспільстві. У такому разі може мати місце конфлікт соціальних відносин між титульною нацією та емігрантами, або представниками етнічних меншин.

Ефективне розв’язання етнополітичних конфліктів вимагає, у такий спосіб, вирішення проблеми міграції у контексті соціокультурних процесів методами поступового впровадження умов ускладнення вимог щодо отримання громадянства і скасуванням деяких прав національних меншин. Якщо ж етнополітичний конфлікт вже розв’язано у якості найбільш доцільних методів його вирішення бачиться уникнення різких політичних заяв і рішень, які могли б спровокувати ланцюг подальшого розвитку етнополітичної агресії. Ігнорування даного застереження зазвичай призводить до поступового загострення відносин між країнами, що знаходяться у стані такого конфлікту, а також спекулювання такими умовами з боку країн-сусідів.

Якщо учасники етнополітичного конфлікту незацікавлені у подальшому веденні воєнних дій, то за рахунок усунення різких кроків і постійного ведення мирних переговорів, з часом конфлікт може буди усунуто, хоча б тимчасово. Однак, за умови геополітичної зацікавленості одного із учасників конфлікту його врегулювання стає надзвичайно складним завданням, особливо за умови «чемної неуваги» з боку інших країн.

Пошук шляхів ефективного вирішення етнополітичних конфліктів вимагає сьогодні створення системи жорсткого контролю за потенційно конфліктними державами. На сьогоднішній день серед таких заходів пропонуються відповідні методи ізоляції країни-порушника міжнародних мирних договорів, межі застосування якої (ізоляції) потребують подальших досліджень, хоча на сьогодні вже пропонуються заходи щодо призупинення міжнародних торгових операцій із країною-агресором та культурної комунікації з нею на всіх рівнях її прояву.