WEB-ресурс научно-практических конференций

Рябоконь О.Ю.

Уманський державний педагогічний університет ім. П. Тичини

ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

У сучасних умовах неабиякого значення набуває питання використання місцевих бюджетів як дієвого інструменту управління економікою і важливої основи фінансового забезпечення повноважень державних та місцевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов’язань [2].

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, покладених на органи місцевого самоврядування, економічна сутність яких виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад, та використанні цих фондів на фінансування, утримання і розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства [3].

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 27.05.97 р., активізує господарську діяльність та дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів, в кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у більш повному задоволені потреб населення.

За допомогою місцевих бюджетів місцева влада може впливати на локальну активність, створювати умови для економічного та соціального піднесення території.

Ефективне функціонування органів місцевого самоврядування передбачає їх широку автономію (децентралізацію) в межах своєї компетенції, порядку її здійснення і необхідних для цього коштів.

До основних складових фінансових ресурсів, що зараховуються до доходів місцевих бюджетів, належать: податки, збори та обов’язкові платежі, трансферти й запозичення.

Доходи місцевих бюджетів поділяються на доходи, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (перший кошик), та доходи, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (другий кошик).

До доходів, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать: податки та обов’язкові платежі [2].

Згідно зі ст. 97 Бюджетного кодексу України, до складу міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, відносяться дотації вирівнювання бюджету окремих територіально-адміністративних одиниць, субвенція на здійснення програм соціально захисту, субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою, субвенцію на виконання інвестиційних проектів та інші субвенції [1].

Щороку у законах "Про Державний бюджет України" затверджується субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток регіонів, виконання заходів з упередження аварій та запобігання техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних об'єктах. у т. ч. на капітальний ремонт сільських шкіл, розвиток та реконструкцію централізованих систем водопостачання та водовідведення, на впровадження заходів, спрямованих на зменшення витрат по виробництву, передачі та споживання теплової енергії та субвенція на газифікацію населених пунктів.

Вагомим дохідним джерелом, яке складає основу формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в Україні, є податок на доходи фізичних осіб, оскільки він посідає провідне місце у формуванні доходів місцевого самоврядування щодо виконання делегованих та власних повноважень. Податок на доходи фізичних осіб став закріпленим податком, надходження від якого у фіксованих частках розподіляється між бюджетами адміністративно-територіальних одиниць різного рівня з метою забезпечення фінансування делегованих державою видаткових повноважень [4].

Однією з перепон розвитку місцевого оподаткування в Україні є те, що перелік цих податків та зборів визначається на державному рівні, а органи місцевого самоврядування обмеженні в праві запроваджувати на своїй території власні збори і податки. На місцях завжди можуть існувати об’єкти оподаткування, які могли б поповнити місцеві бюджети, проте запровадження податків на спеціальні види господарської діяльності не належать до компетенції самоврядування.

Органи місцевого самоврядування в Україні повинні мати право запроваджувати на своїй території власні податки і збори, а центральний уряд має тільки контролювати загальний рівень податкового навантаження [4].

Одночасно в Україні треба надати більше права місцевим органам влади у справлянні місцевих податків та запровадити дієвіші інструменти стимулювання приросту доходів бюджету.

Література:

1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 р. № 5242-ІІІ.

2. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації // Фінанси України. – 2006. - № 5. – С. 3-12.

3. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України. – 2006. - № 4. – С. 3-25.

4. Слухай С.В., Здерка Н.Я. Формування доходів місцевих бюджетів у контексті трансформації податкової системи// Фінанси України. – 2006. - № 5. – С. 12 -20.