WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Солодкий В.О., Солодка Л.О.

Національний університет водного господарства та природокористування

СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВИХ МЕХАНІЗМІВ РОБОТИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Проблеми функціонування житлово-комунального господарства, які на сьогодні накопичилися в державі, створюють загрозу не тільки роботі самої сфери та її інфраструктурі, але потенційно можуть призвести до акумулювання негативних тенденцій у розвитку інших галузей виробничого та невиробничого сектору, а отже сповільнити економічні трансформації в країні у цілому.

Основною причиною кризового стану житлово-комунальної галузі, який перманентно зберігається уже тривалий період часу, є незавершеність, невпорядкованість та відсутність комплексності реформ у сфері. Багато ринкових кроків та змін відбуваються на тлі існування та роботи застарілих механізмів, що призводить до відсутності ефекту в умовах , здавалося б, наявності та очевидності здійс нення реформ [1] .

Нагальна необхідність покращання роботи житлово-комунальної галузі уже сьогодні, що обумовлене її кризовим станом, аварійністю об’єктів та зношеністю інфраструктури, визначає актуальність досліджуваної тематики.

Вивчення роботи сфери, аналіз її діяльності та розробку напрямів і заходів удосконалення функціонування здійснюють багато провідних вчених нашої держави. Роботи таких авторів як Б.Данилишин, Є.Жемеренко, І.Косянчук, Г.Семчук, Т.Строкань, Б.Шелегеда та інших теоретиків і практиків сфери є важливим внеском у вирішення проблем житлово-комунального господарства України.

Разом з тим, існує значна частина питань роботи галузі, які в сучасних умовах її функціонування, потребують подальшого опрацювання. До таких, на нашу думку, можна віднести проблему побудови соціально-орієнтованого та максимально нормативно врегульованого ринкового механізму діяльності сфери, який би не тільки керувався «невидимою рукою ринку», що за всіх своїх переваг, як правило, не завжди забезпечує бажаний для суспільства в цілому розподіл ресурсів в економіці, але й створював би умови розвитку усіх громадян, незалежно від їх доходів, шляхом отримання якісних та доступних житлово-комунальних послуг та ін. Вивчення аспектів формування такого механізму у галузі і є метою представленої роботи.

Сьогодні, однією з найбільш складних проблем, яка впливає на рівень доходів як підприємств галузі так і споживачів послуг, є величина тарифів на послуги та їх постійне зростання. Ціноутворення в галузі, яке раніше відбувалося за принципом «частина від вартості послуг» (причому ця величина стрімко зросла від кількох до майже ста відсотків їх вартості) в сьогоднішніх умовах, як правило здійснюється на умовах повного відшкодування населенням затрат житлово-комунальних підприємств. Зазначимо, що доходи громадян таких темпів зростання не зазнали. Як бачимо, даний аспект реформування реалізовано за рахунок зростання навантаження на громадян, що, на нашу думку, не є ознакою не тільки соціальної, але, зрештою, і економічної перспективності такого підходу. Що стосується різниці у вартості послуг для населення та промислових підприємств, яка економічно може не бути достатньо обґрунтованою, то у, даному випадку, питання має вирішуватись після визначення чітких принципів ціноутворення, але з обов’язковим врахуванням соціально-економічних складових.

В цілому вважаємо, що тарифи на послуги мають включати лише витрати підприємств, розраховані виходячи з умов їх ефективного функціонування за адаптованою аналогією до розрахунків відповідних показників у розвинених європейських країнах, причому з обов’язковим врахуванням співставності видів робіт, послуг, витрат та ін.

Створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) в Україні відбувається значно повільнішими темпами, ніж це передбачалося під час розробки та прийняття відповідного законопроекту. Це зумовлено як небажанням частини громадян створювати подібні товариства і непоінформованістю населення так і відсутністю достатніх стимулів для інтенсифікації організації громадян.

Більшість з близько 5% домогосподарств, які на сьогодні створили ОСББ, вважають їх створення ефективним, так як мешканці самостійно можуть визначати розмір квартирної плати, планувати черговість та обсяги виконання ремонтних робіт, укладати угоди на обслуговування та вирішувати інші господарські питання. Разом з тим, необхідною є підготовка управляючих, які б могли професійно здійснювати управління житловим фондом. Розширення господарських функцій, а також можливість обладнання у відповідних будинках пралень, хімчисток та ін., які б надавали відповідні послуги за пільгових умов оподаткування, може бути додатковим стимулом формування таких об’єднань.

Важливою складовою реформування житлово-комунального господарства держави із самого початку трансформацій у галузі було проголошено її демонополізацію. Зосередження підприємств галузі в державно-комунальній власності призводить до монопольного їх позиціонування на ринку житлово-комунальних послуг, що формується. Дійсно, створення альтернативних – приватних підприємств з обслуговування житлового фонду з одного боку забезпечує виникнення конкуренції у секторі, а з іншого – збільшує пропозицію послуг [2]. Цей позитивний результат реформ необхідно розвивати шляхом стимулювання та інтенсифікації такої роботи.

Варто зазначити, що специфіка комунальної сфери визначається тим, що сьогодні підприємства водо-, газо-, теплопостачання, водовідведення і т.д. займають монопольне становище на ринку і створення альтернативних постачальників, наприклад, тепла є, очевидно, недоцільним. Тому, поряд із створенням, у даному випадку, автономних систем опалення, необхідно розробити чіткий механізм контролю за діяльністю підприємств-монополістів, а також створити державний орган контролю за цінами подібних підприємств. При цьому, впровадження ринкових механізмів та демонополізацію в галузі необхідно продовжувати, але з врахуванням її особливостей [3]. Штучна реалізація ринкових відносин в умовах інфраструктурної кризи, може стати причиною подальшого розбалансування сфери.

Проблеми управління в житлово-комунальному господарстві знижують її ефективність на всіх рівнях ієрархії сфери. І в той час, коли проблеми в роботі конкретних керівників підприємств на місцях можуть бути вирішені шляхом відносно простої ротації кадрів, то часті зміни структури керівних органів галузі шляхом створення державного комітету, пізніше – різних міністерств, не завжди, має швидкий позитивний вплив на роботу підзвітних структур. Крім того, подібні зміни досить часто відбуваються і на місцях.

Вважаємо, що у даному випадку, структура управління може не бути визначальною складовою забезпечення успіху галузі. За наявної схеми управління вирішення проблеми якості управлінських рішень може бути здійснене шляхом створення умов для стимулювання приходу у сферу кваліфікованих кадрів на всіх її рівнях.

Однією з найбільш гострих проблем останніх років є зростання вартості енергоносіїв, які є головною складовою витрат, а отже і тарифів підприємств теплопостачання та інших підприємств галузі. Тому, питання енергозбереження у сфері сьогодні є особливо актуальним. У даному аспекті варто говорити не тільки про технічне та технологічне переобладнання відповідних підприємств, але і про реалізацію заходів щодо зменшення втрат тепла у мережах, а також про підвищення теплозберігаючих властивостей багатоквартирних житлових будинків. Джерелами фінансування таких витрат, можуть бути як державні ресурси так і залучені кошти фізичних та юридичних осіб.

Важливим завданням галузі є підвищення соціально-економічної ефективності її роботи як з огляду на споживачів послуг так і працівників сфери. Житлово-комунальне господарство має забезпечувати достатні для розширеного відтворення доходи всіх працюючих у галузі, а також гарантувати надання послуг, які у повному розмірі забезпечать потреби населення. Подібні вимоги можуть бути задоволені лише за умови комплексності здійснюваних реформ та пріоритетності даних критеріїв як у досліджуваній так і у інших сферах функціонування державного механізму.

В умовах зростання цін на послуги, в роботі підприємств житлово-комунального господарства особлива увага має приділятися підвищенню якості та розширенню номенклатури послуг. Зростання кількості підприємств у сфері, а отже і, певною мірою, конкуренції в окремих її секторах, є одним з чинників позитивних зрушень у даному напрямку. Однак, вважаємо, що лише у випадку підвищення уже сьогодні якості робіт та послуг, підприємства галузі зможуть залишитися конкурентоздатними на ринку, який у адаптованій формі створюється у сфері. Зміщення акцентів у іншому напрямку, на нашу думку, не матиме результату, так як ринкові механізми передбачають пріоритетність запитів споживачів і тільки вони визначатимуть успіх або недостатню дієвість житлово-комунального господарства.

Реформування галузі за наведеними напрямками з урахуванням виокремлених аспектів підвищення ефективності її роботи, на нашу думку, сприятиме скорішому подоланню наявних у сфері кризових явищ. Реалізація заходів прискорення трансформацій у житлово-комунальному господарстві, поряд з виконанням існуючих та розробкою удосконалених програм його реформування, забезпечить не тільки отримання споживачами якісних послуг за доступними цінами, але, відповідно, сприятиме зростанню ефективності функціонування державного економічного механізму в цілому.

Література:

1. Колісник О. Комунальна галузь і ринкові рейки // Партнери: муніципальний бюлетень. – 2005. – №1-2.

2. Семчук Г. Треба сміливіше йти на приватизацію ЖЕКів // Воля. – 2003. – № 2(2). – Березень.

3. Петрова Е.Ф. Развитие конкуренции в сфере обслуживания жилищного фонда. – М.: Фонд «Институт экономики города», 2002.- 92 с.