WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Солоха Д.В., Фесіна О.А., Чирков С.О.

Європейський університет, Донецька філія

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ПЕРЕДУМОВ РОЗВИТКУ ПРОМИСОВИХ ПІДПРИЕМСТВ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ

Закономірності розвитку промислових підприємств багато в чому визначені попередніми етапами розвитку вугільної галузі в цілому. До прийняття Україною самостійності основним елементом державної політики у вугільній промисловості України було централізоване управління нею через Міністерство вугільної промисловості Української РСР, що входило до складу союзно-республіканського Міністерства вугільної промисловості СРСР. З 1975 по 1982 рр. організаційна структура управління вугільною промисловістю Української РСР складалася з двох рівнів: «Міністерство вугільної промисловості - виробниче об'єднання».

Первинною ланкою господарювання виступали виробничі об'єднання, що мали статус державних підприємств. Шахти, розрізи , збагачувальні фабрики й інші підприємства в структурі виробничих об'єднань дістали права виробничих одиниць і не мали правової самостійності.

У період 1975-1982 рр. вугільна галузь України переживала найбільший підйом: у 1976 р. було здобуто максимальну кількість вугілля за всю історію галузі. Проте, вже в цей період позначилися основні проблеми вітчизняної вугільної промисловості - почалося поступове зниження видобутку вугілля, продовжувалося падіння продуктивності праці робітників, скорочувалася кількість шахт, росла собівартість при порівняно стабільних гірничо-геологічних умовах .

З 1982 р. у зв'язку з тим, що шахти стали самостійними державними підприємствами в складі об'єднань і були наділені відповідними правами, у структурі управління галуззю додалася ще одна ланка - підприємство з видобутку вугілля.

Шахта могла розпоряджатися закріпленими за нею основними й оборотними коштами, трудовими й матеріальними ресурсами, мати окремий (але не самостійний) баланс, здійснювати свою діяльність на внутрішньогосподарському розрахунку, утворювати фонди матеріального заохочення, соціальних заходів, житлового будівництва і самостійно розпоряджатися ними. Структура управління галуззю стала складатися з трьох рівнів: «Міністерство вугільної промисловості - виробниче об'єднання - шахта».

У період 1982-1990 рр., пов'язаний з початком змін у політичному й економічному житті України, негативні тенденції у галузі (різке зниження вуглевидобутку, продуктивності праці, скорочення числа шахт, масові страйки шахтарів у 1987-1989 роках) продовжували наростати. Під час отримання Україною незалежності в 1991 році, вугільна галузь уже знаходилася в кризовому стані.

Кардинальне реформування діяльності промислових підприємств вугільної промисловості по суті почалося в 1995 році.

На першому етапі уряд України вжив заходів щодо приватизації вугільної галузі. У 1996 році вийшов Указ Президента України № 116 від 7 лютого «Про структурну перебудову вугільної промисловості». У ньому передбачалася конкретна програма дій щодо корпоратизації вуглевидобувних підприємств із можливістю їхньої наступної приватизації (корпоратизація у вугільній галузі - перетворення всіх шахт та інших структурних одиниць виробничих об'єднань у державні підприємства - юридичні особи).

Передбачалося, що після загальної корпоратизації підприємств, що входять у сферу управління Мінвуглепрому України (ця структура на той час була знову відновлена), вони будуть перетворені в державні відкриті акціонерні товариства (ДВАТ), державні акціонерні компанії (ДАК), а також державні холдингові компанії (ДХК).

Однак рівень перетворень виявився не настільки глибоким, ніж планував уряд: структурну перебудову провели далеко не всі підприємства.

Слід зазначити, що при цьому у випадку приватизації Кабінет Міністрів України по представленню Фонду державного майна України залишав за собою право на відповідний пакет акцій акціонерних товариств, створених на базі підприємств гірничодобувної промисловості.

Наступною значимою подією, що зробила вплив на процес розвитку вугільних підприємств, з'явилося введення урядом у 2000 р. практики аукціонів із продажу коксівного вугілля. На аукціонах передбачалася участь шахт і споживачів вугілля (наприклад, металургійних комбінатів), що повинно було привести до викорінювання бартеру й появі на шахтах «живих» грошей. Але, використовуючи всі доступні механізми впливу на уряд, трейдери фактично зірвали проведення першого аукціону з продажу коксівного вугілля в червні 2000 року. Це особливо важливо для вугільних підприємств Донецького регіону, що в цілому спеціалізуються на видобутку коксівного вугілля, яке є важливою сировинною складовою металургійного виробництва].

На розвиток вуглевидобувних підприємств безпосередній вплив зробили існуючі в той період схеми торгівлі вугіллям. Після руйнування в 1996 році державної системи централізованих вуглепостачань і поглинання більш дрібних комерційних структур могутніми трейдерськими акціонерними товариствами були створені схеми, що припускали реалізацію комерційними структурами посередницьких функцій по всій лінії «видобуток-збут» чи «видобуток-збагачення-збут».

Не дивлячись на широке коло вжитих заходів, повноцінна структурна перебудова вуглевидобувних підприємств проходить неефективно. Щорічно збільшується не тільки кількість закритих і ліквідованих шахт, але і дефіцит бюджетних асигнувань. Виділені кошти розподіляються серед великої кількості шахт і не виконуються, насамперед, природоохоронні заходи і соціальні зобов'язання.

Аналіз динаміки видобутку й переробки вугілля на вугільних підприємствах Донецької області, проведений за останні 5 років виявив, що обсяг видобутку рядового вугілля за цей період знизився на 6,9 %, готового вугілля – на 14,4 %, готового рядового вугілля – на 38,4 %. При цьому, видобуток вугілля для коксування збільшився в цілому на 7,7 %, як і переробка вугілля на збагачувальних фабриках (+ 8,1 %), як і обсяг продуктів збагачення (+ 16,3 %), випуск концентрату (+ 28,8 %).

Вартість продукції підприємств паливної промисловості області в 2006 р. оцінювалася в сумі 5015,1 млн. грн., що складає 16,7 % промислової продукції області. Динаміка зміни вартості промислової продукції підприємств цієї галузі протягом ряду років носить негативний характер. Так, тільки в 2003 р. у порівнянні з 2002 р. вартість продукції зменшилася на 3%, зниження попередніх років було ще значніше. За обсягами вартості продукції галузі найбільш сприятливим був 2002 р. – рік. Вартість продукції паливної промисловості області в порівнянні з попереднім роком зросла на 1,9 %. Закономірності розвитку вуглевидобувних промислових підприємств області пов'язані із загально галузевими негативними тенденціями розвитку. До них, у першу чергу, відносять скорочення обсягів видобутку вугілля, погіршення основних техніко-економічних показників, погіршення якості вугілля (зольність вугілля, що добувається, підвищилася до 36,5 %), зниження продуктивності праці робітників (так, продуктивність праці робітника з видобутку вугілля знизилася до 22,8 тонн на шахтаря у місяць).

На тлі загальних негативних процесів в економіці, вуглевидобувні підприємства зіштовхнулися з низкою специфічних особливостей, до яких, зокрема, відноситься економічно висока вартість видобутку вугілля, що обумовлено застарілою виробничо-технічною базою.