WEB-ресурс научно-практических конференций

Кіріка Д.В., Цвігун Т.С.

Кам’янець-Подільський державний аграрно-технічний університет

Злочини у сфері інформаційних технологій

Економічна злочинність є відокремленою структурою, представленою діяннями, які завдають істотну шкоду не тільки індивідуальному, а й суспільному благу в сфері господарської діяльності. В концепції економічної злочинності, автором якої є К.Тайдеман, до цих діянь відносять діяння: пов’язані з недобросовісною конкуренцією; податкові злочини; шахрайство з фінансовими ресурсами; злочини пов’язані з банкрутством; злочини, пов’язані з використанням комп’ютерів та ін.

Як свідчить досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, розвитку наукоємних виробництв і високих технологій, підвищенню продуктивності праці, вдосконаленню управління економікою, соціально-економічними відносинами, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства [1, с.33]. На жаль, невід’ємною кримінологічною характеристикою сучасного розвитку держав стала масштабна економічна злочинність і пов’язана з нею криміналізація економічних відносин.

Визначення перспектив розвитку комп’ютерної техніки знайшло відображення в працях ряду науковців: І.Уілсона, Б.Бирюкова, С.Булега, Н.Давидова, Т.Пахомова, Т.Кузнякова та інших, які запропонували теоретичні підходи, практичні та корисні пропозиції щодо взаємного впливу державного управління й інформації [2, c .422].

В нашій державі не приділялася необхідна увага розробленню та реалізації цілісної політики у сфері інформатизації. Відповідно була слабо розвинена законодавча база щодо інформатизації, що, відповідно, гальмувало використання накопиченого потенціалу. Аналізуючи успіхи окремих країн, науковці дійшли висновку, що вирішення проблеми криється , в основному, у вдосконалені законодавства щодо розвитку цієї сфери. У порівнянні з іншими державами, накопичений в Україні потенціал у розробці та застосуванні інформаційних технологій і комп’ютерних мереж створює винятково сприятливі базові умови для досягнення феноменально високих темпів інформатизації [1, с.33].

Розвиток методів обробки інформації за допомогою комп'ютерів призвів до застосування цих машин в усіх галузях національної економіки та інших сферах суспільного життя. Значна кількість таких машин об'єднана комп’ютерними мережами, деякі з них набули інтернаціонального характеру. За цих умов виникли і набули суспільної небезпеки різні діяння, що заподіюють шкоду нормальній роботі комп’ютерів та комп’ютерних мереж. Злочини в цій сфері посягають на комп’ютерну інформацію - текстову, графічну чи будь-які інші дані, які існують в електронному вигляді, зберігаються на відповідних носіях і можуть створюватись, змінюватись чи використовуватись за допомогою АЕОМ.

Відповідно до ст.361 Кримінального кодексу України (далі ККУ), незаконне втручання в роботу електронно-обчислюваних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп’ютерного вірусу - визнається злочинним лише у разі застосування для цього спеціальних знарядь - програмних чи технічних засобів, призначених для незаконного проникнення. Під незаконним втручанням розуміється проникнення до цих машин, їх систем чи мереж і вчинення дій, які змінюють режим роботи машини, її системи чи комп’ютерної мережі, або ж повністю чи частково припиняють їх роботу, без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб.

Закон передбачає обов’язкову властивість застосування для вчинення даного злочину програмних і технічних засобів (пристроїв, за допомогою яких без використання комп’ютерних програм здійснюється вплив на АЕОМ): їх здатність спричинити перекручення або знищення інформації чи носіїв такої інформації. Злочин вважається закінченим з моменту настання хоча б одного із зазначених наслідків.

Наступний вид злочину своїм об’єктом має власність на комп’ютерну інформацію, встановлений порядок її зберігання та використання (ст. 362 ККУ). Об’єктивна сторона злочину полягає у діях, за допомогою яких особа протиправно, всупереч волі і бажанню власника чи законного користувача, заволодіває комп’ютерною інформацією. Способами вчинення цього злочину закон визнає: викрадення; привласнення; вимагання; шахрайство; зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При цьому, якщо при неправомірному заволодінні комп’ютерною інформацією було застосоване насильство, такі дії потребують окремої кримінально-правової оцінки. Злочин вважається закінченим з моменту, коли винний заволодів інформацією і має можливість використати її чи розпоряджатися нею на власний розсуд. Вчинення цього злочину шляхом вимагання є закінченим з моменту пред’явлення протиправної вимоги, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення її до потерпілого.

Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем (ст. 363 ККУ) - третій, останній, вид злочину. Це діяння може бути здійснене як шляхом певних дій, так і шляхом бездіяльності, за умови настання в результаті такого порушення передбачених цією статтею наслідків. Під правилами експлуатації слід розуміти будь-які правила, які регламентують користування цими машинами, їх системами чи мережами.

Захист інформації (у т.ч. комп’ютерної), що є власністю держави або захист якої гарантується державою, здійснюється з дотриманням правил, що встановлюються спеціально уповноваженим державним органом. На даний час таким органом є Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ.

Ефективне управління економікою неможливе без прийняття оперативних і виважених рішень, що потребує постійного аналізу значних обсягів різної інформації. Активне використання інформаційних технологій показує, що впровадження сучасних інформаційних систем дає можливість оптимізувати процес прийняття рішень на всіх рівнях управління, успішно керувати складними виробничими процесами [3, c .38]. А тому злочини у цій сфері спроможні завдати істотної шкоди інтересам суспільства у сфері належного забезпечення функціонування господарського обороту та й економічної системи в цілому, а тому законодавство повинно в цьому напрямку посилити відповідальність суб’єктів цих діянь.

Література :

1. Охотнікова О., Рязанцева К. Сучасний підхід до ролі державного управління у процесі інформатизації України // Підприємництво, господарство і право: Наук.-практич. господ.-правов. журнал. - 2008. -№7. - С.33-36.

2. Шпекторенко І. Інформаційне суспільство і державна служба // Університетські записки. – 2006. - №3-4. – С.421-424.

3. Черваньов Д.М., Нетреба І.О. Оцінка ефективності впровадження інформаційних систем управління на підприємстві // Вісник КНУіТШ. - 74/2005. – С.38-40.

4. Бойко А.М. Теоретичні концепції економічної злочинності в зарубіжній кримінології // Наук. вісник Чернів. ун-ту: Зб. наук. праць.– Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 103: Правознавство. – 104с.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2003. - 1104 с. (С. 902-907)

5. Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" від 5 липня 1994р.

6. Положення про технічний захист інформації в Україні : Затв. указом Президента України №1229 від 27 вересня 1999р.