WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Абсава Л.О.

Інститут економіки та прогнозування

ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ РОЗВИНУТИХ КРАЇН

У розвинених країнах особливості ціноутворення на продукцію сільського господарства багато в чому пов'язані зі специфікою ринку цієї продукції, з особливостями дії законів попиту і пропозиції в сільському господарстві. Характерною рисою ринку сільськогосподарської продукції Західних країн є перевищення рівня пропозиції над рівнем попиту. Це обумовлює тенденцію до формування цін на сільськогосподарську продукцію на заниженому рівні, що відбувається завдяки швидкому росту пропозиції і повільного росту попиту на неї. Дане явище пояснюється декількома причинами.

По-перше, високими темпами науково-технічного прогресу, які з часом зачіпають і сільське господарство, що забезпечують значне зростання продуктивності праці та продуктивності аграрного виробництва.

По-друге, стійке перевиробництво пояснюється тим, що сільськогосподарські товаровиробники продовжують виробництво в колишніх або навіть зростаючих масштабах в умовах відносно низьких цін, оскільки вони відчайдушно намагаються утримати свій дохід на колишньому рівні.

По-третє, причиною перевищення пропозиції над попитом є проблема фіксуванні активів у аграрному виробництві. Вкладати капітал завжди легше, ніж вилучати його з виробництва.

По-четверте, слід відзначити важливу роль очікувань. У розвинених країнах поведінка фермера може визначатися як реальним рухом цін, так і очікуваннями їх зміни. Так, зниження цін в деякому році може й не мати впливу на рівень виробництва сільськогосподарської продукції, якщо фермери не очікують зниження і в наступні роки.

По-п'яте, в останню чергу стійкого перевищення пропозиції над попитом у сільському господарстві є постійний надлишок ресурсів на селі. Надлишок ресурсів призводить до надлишку пропозиції. Можна було б припустити, що міжгалузева конкуренція, ринковий механізм повинні були б привести до масового переливання надлишкових ресурсів з сільського господарства з відносно низьким рівнем цін і доходів у більш дохідні несільськогосподарських галузі, що призвело б до зменшення пропозиції на аграрному ринку. Такий перелив відбувається, але він не призводить до повного вирівнювання цін і доходів, так як відплив ресурсів з села утруднений з-за іммобільності ресурсів у сільськогосподарському виробництві.

Перелив надлишкових ресурсів в інші сфери діяльності в промисловості може здійснюватися на тому ж підприємстві шляхом його перепрофілювання. Тут часто є можливість за допомогою колишніх виробничих ресурсів організувати виробництво іншої продукції, на яку є попит. У сільському ж господарстві з-за специфічних особливостей виробничих ресурсів така можливість практично відсутня. Відносний надлишок ресурсів у сільському господарстві призводить до того, що на виробництво сільськогосподарської продукції витрачається надлишкова кількість сукупного робочого часу, що зумовлює сталий виробництво зайвої продукції.

Збільшення ж попиту на сільськогосподарську продукцію виявилося не в змозі встигають за зростанням його пропозиції. Тому що в західних країнах рівень доходів населення при високорозвиненим сільськогосподарському виробництві дозволяє наситити попит по більшості видів продуктів харчування на рівні науково обґрунтованих норм споживання і вище. Продукція агровиробників відрізняється від інших видів товарів і послуг тим, що зростання фізичної потреби в ній має певні межі. У якийсь момент, коли у людей продукти харчування в надлишку, зростання загального обсягу їхнього споживання повинен припинитися. Згідно зі статистикою, збільшення доходу на душу населення в цілому призводить до менш ніж пропорційного росту витрат на продукти харчування. Ця природна закономірність вперше була помічена в ХIХ столітті німецьким статистикою Ернст Енгель і названа "законом Енгель ".

Іншим чинником, що стримує зростання попиту на сільськогосподарську продукцію, є низький темп приросту населення в розвинених країнах. М. Трейсі пише: «... середній показник щорічного природного приросту в країнах ЄС, який в 60-х роках становив близько 0,8%, у 90-ті роки впав до показника нижче 0,2%» [2] .

Є також і інші демографічні та соціальні фактори, які можуть зробити істотний вплив на попит сільськогосподарської продукції в розвинених країнах. Одним з таких факторів є все зростаюче старіння населення. Підраховано, що у країнах ЄС в цілому частка осіб старше 60 років збільшиться до 27% до 2020 року, причому серед літніх людей повинна зрости частка жінок [2].

Дуже важливим фактором, що викликає відставання попиту від пропозиції, є нееластічность попиту на сільськогосподарську продукцію за цінами. Оскільки в розвинутих країнах потреби населення в продуктах харчування в основному задоволені, попит на сільськогосподарську продукцію не може зрости, навіть якщо ціни на неї значно знижуються. Американські вчені С.Л. Брю і К.Р. Макконнелл вважають: «...для фермерської продукції в цілому коефіцієнт еластичності складає від 0,20 до 0,25. Ці цифри говорять про те, що ціни сільськогосподарських продуктів повинні були б знизитися на 40-50% для того, щоб споживачі збільшили свої закупівлі всього лише на 10%» [1]. Більшість же промислових товарів коефіцієнт еластичності попиту більше 1,00, що означає високу ступінь залежності зміни величини попиту від зміни ціни. Невелике зниження у цій галузі цін може викликати набагато більший обсяг зростання величини попиту. Загальна сума доходу збільшується, незважаючи на зниження цін за рахунок росту обсягу продажів.

З усього вищевикладеного зрозуміло, що в країнах з розвиненою ринковою економікою рівень пропозиції сільськогосподарської продукції значно перевищує рівень його попиту. Відмінності в особливостях дії законів попиту і пропозиції і формування ринкового рівноваги на ринках промислової і сільськогосподарської продукції стали причиною того, що між цими галузями склався стійкий диспаритет цін на користь промисловості.

В даний час в нашій країні на ринку сільськогосподарської продукції також спостерігається перевищення рівня пропозиції над рівнем попиту. Як відомо, перехідна економіка почалася з падіння реальних доходів населення, скорочення попиту і, відповідно, з падіння виробництва і пропозиції сільськогосподарської продукції. Спад виробництва відбувається при ненасичених потреби у більшості продуктів харчування, при їх абсолютному недовиробництві . Особливістю ринкової кон'юнктури в цих умовах є те, що пропозиція сільськогосподарської продукції та продовольства скорочується повільніше, ніж попит на них. Це пов'язано з нееластічностью виробництва і пропозиції аграрної продукції, а попит на продовольство, навпаки, еластичним за доходами населення.

Незважаючи на те, що в даний час ринок сільськогосподарської продукції в нашій країні має деяку схожість з ринками західних країн, застосовувати аграрну політику згортання державної підтримки в наших умовах не можна. Специфіка аграрного ринку в перехідній економіці та особливість дії на ньому законів попиту та пропозиції обумовлюють іншу спрямованість політики державного регулювання ринкових цін. Головна причина цього полягає в тому, що попит на продовольство в перехідній економіці еластичний за доходами населення, так як тут не досягнуть ще межа насичення потреб. У зв'язку з цим державне регулювання аграрного ринку має бути спрямована на розширення попиту на продовольство і сприяти зниженню рівня витрат агровиробників

Така політика може створити сприятливу кон'юнктуру на ринку сільськогосподарської продукції і тим самим стимулювати зростання його пропозиції та виробництва.

Література:

1. Макконнэлл К.Р., Брю С.Л. Экономикс : принципы , проблемы и политика : В 2-х т. /Пер. с англ. 11-го изд . - М.: Республика , 1992. - Т. 2.

2. Трейси М. Сельское хозяйство и продовольствие в экономике развитых стран : Введение в теорию , практику и политику /Пер. с англ. - СПб .: Экономическая школа, 1995.