WEB-ресурс научно-практических конференций

Кулішова Т.В.

Антимонопольний комітет України

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВИХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РИНКІВ

Ринки нафтогазового комплексу України як інституційна основа взаємодії енергетичного сектору з усім господарським комплексом, є однією з найважливіших складових не лише ресурсного забезпечення економічного розвитку країни, але й її національної безпеки. Україна знаходиться напередодні вступу до Енергетичного співтовариства Південно-східної Європи, створеного в рамках європейської енергетичної політики, що, в свою чергу, вимагає докорінним чином реформувати газовий сектор національної економіки має бути на засадах лібералізації і формування конкурентного внутрішнього ринку.

Елементи інтеграції в нафтогазовому комплексі передбачають здійснення заходів з адаптації українського законодавства до законодавства Європейського союзу, впровадження відповідних інституційних перетворень, інтеграцію мереж та уніфікацію стандартів. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є міжнародним зобов’язанням, передбаченим Угодою про партнерство і співробітництво між Україною та європейськими співтовариствами ( УПС) від 14 червня 1994 року. Відповідно до ст. 51 п.1 УПС Україна зобов’язується наближувати чинне та майбутнє законодавство до законодавства Співтовариства у пріоритетних сферах.

Адаптація енергетичного законодавства визначена пріоритетною сферою відповідно до Закону України „Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 року. Адаптація українського законодавства до енергетичного законодавства ЄС має сприяти створенню конкурентних енергетичних ринків України, інтегрованих до європейських ринків. Створення таких ринків має базуватися на засадах:

· забезпечення надійності постачання енергоносіїв;

· розширення конкуренції відповідно до принципів свободи руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили;

· забезпечення охорони навколишнього середовища та цивільного захисту у сфері техногенної безпеки.

Правове регулювання газової галузі ЄС спрямовано на створення конкурентного ринку природного газу. Ринки мають забезпечити повну лібералізацію відносин у сфері постачання природного газу. Відповідно до Директиви 2003/55/ЄС від 26 червня 2003 р. Європейського Парламенту та Ради стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу кожен споживач, в тому числі й побутовий, має бути забезпечений правом вільного вибору постачальника газу.

Адаптація законодавства України в частині створення ринків природного газу має передбачати такі основні засоби та механізми утворення ринку: створення умов для діяльності незалежного регулятора ринків, який регулює відносини між учасниками ринків; створення умов для незалежної діяльності операторів з транспортування та розподілу і природного газу; запровадження регульованого (на основі встановлених регулятором однакових незалежно від форм власності та недискримінаційних тарифів) доступу до засобів транспортування та розподілу природного газу; створення умов для розвитку внутрішніх та міждержавних газопроводів з метою забезпечення надійності функціонування енергетичних ринків, здійснення експортно-імпортних операцій та транзиту газу.

Україною проголошено курс на інтеграцію з Європейським Союзом. Отже, важливим елементом зовнішньоекономічної політики України є розвиток багатостороннього та двостороннього співробітництва в енергетичній галузі з країнами ЄС і створення передумов в нафтогазовій та екологічній сферах для набуття Україною повноправного членства в ЄС. Адаптація законодавства України у нафтогазовій галузі до норм і стандартів ЄС спрямована на: обмеження адміністративного втручання держави в діяльність підприємств нафтогазового комплексу (за можливих умов); лібералізацію ринків газу, нафти та нафтопродуктів; створення сприятливого інвестиційного клімату для залучених в розвиток ПЕК іноземного капіталу; підвищення енергетичної ефективності економіки; зменшення негативного впливу підприємств нафтогазового комплексу на навколишнє середовище; створення стратегічних запасів нафти тощо. Зважаючи на викладене, необхідно зазначити, що адаптація національного законодавства в сфері нафтогазового комплексу до норм і стандартів ЄС, а тим більше - впровадження відповідних змін потребують значних ресурсів та узгоджених дій усіх гілок влади. Насамперед необхідно впровадити практику обов’язкової попередньої експертизи проектів усіх нормативно-правових документів стосовно нафтогазового комплексу на предмет їх відповідності нормам і стандартам ЄС з урахуванням інтересів та особливостей України.

Література:

1. Директива 2003/55/ЄС від 26 червня 2003 р. Європейського Парламенту та Ради стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу.

2. Костусєв О.О. Конкурентная политика в Украине: Монографія. – К.: КНТЕУ, 2005

3. Черненко С.О. Конкуренція та ефективність товарних ринків в Україні: Монографія. – К.: КНТЕУ, 2006