WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Гальперіна Л. П.

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України

ЕФЕКТИВНІ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ СВІТОВОЇ КРИЗИ

В умовах світової фінансової кризи та загострення внутрішніх кризових явищ актуальним завданням регіонального розвитку є забезпечення умов реалізації інноваційно-інвестиційних стратегій. Попри слабку інтегрованість України до світового господарства і, особливо, до світової фінансової системи, у народному господарстві України спостерігається си с темна економічна криза при суттєвому зниженні обсягів виробництва, масових банкрутствах у всіх регіонах, стрімкому зростанні безробіття, неконтрольованій інфляції, нестабільному валютному курсі. Специфіка кризового процесу в Україні великою мірою визначається кримінально-клановою структурою управління, обмеженими можливостями держави надавати фінансову підтримку НДДКР та інноваційній діяльності підприємств. Розв’язання болючих проблем сьогодення України, таких як досягнення сталого економічного зростання, забезпечення соціального захисту материнства, дитинства та гідної старості, - матиме тимчасовий ефект без інноваційного спрямування регіонального розвитку. Повноцінна інтеграція України у світове господарство неможлива без адекватної науково-технічної бази та механізмів, що дозволять сприймання інноваційних тенденцій світової економіки.

Актуальність теми дослідження викликана також станом розробленості теми. До сьогодні у вітчизняній літературі проблеми формування інноваційного господарського механізму на регіональному рівні в перебігу кризових явищ не отримали повномасштабного спеціального висвітлення. Окремі дослідження проводились співробітниками РВПС НАНУ, ЦД ПІН ім.Г.М.Доброва НАНУ, економічного факультету Державного університету ім. Тараса Шевченка, ДУ “Інституту економіки та прогнозування НАНУ”, Національним інститутом стратегічних досліджень та ін. Разом з тим, відсутнім є комплексний аналіз економічних перетворень у регіонах із точки зору інноваційного спрямування, аналіз конкурентних переваг та адаптація зарубіжного досвіду стимулювання інноваційної діяльності до реалій України в умовах світової фінансової кризи.

Мета дослідження полягає в системному вивченні та аналізі інноваційного процесу в Україні в цілому та в регіональному розрізі; в удосконаленні науково-методологічних підходів державного регулювання економічного розвитку в умовах трансформації суспільства та в з’ясуванні умов, за яких відбувається даний процес. Йдеться, в першу чергу про формування регіональної інноваційно-інвестиційної інституційної системи.

Структурні зрушення в економіці України не відповідали сучасним тенденціям розвитку світового господарства. Так, в межах промислового виробництва зміни засвідчують скоріше примітивізацію, ніж прогресивний рух.

Однак, світова фінансова криза, яка характеризується обмеженням доступу до фінансових ресурсів розвинутих країн і масштабним відтоком капіталу з ринків країн, що розвиваються, позначилась і зміною кон'юнктури на світових товарних ринках. Оскільки основні галузі, що визначають регіональну структуру мають чітко виражену зовнішньоекономічну орієнтацію (наприклад, до 80% - виробництва металургійної промисловості і виробництва мінеральних добрив спрямовувалось на експорт) — світові кризові явища негативно позначились на показниках їх розвитку. Іншим фактор о м, який суттєво вплинув фінансовий стан української промисловості — це різке підвищення вартості природного газу. Однак, підприємства більшості розвинених країн працюють в умовах тієї ж кон’юнктури на світовому ринку, але і вищої ціни блакитного палива, і більшої вартості робочої сили, однак скорочення виробництва у них набагато нижче.

Основною причиною видається спотворена суспільна система, яка спрямовувала ресурси не на конкурентній основі, і стимули діяльності суб'єктів господарювання були викривлені при цьому не з метою прогресивних стратегічних змін, а з огляду на кланові інтереси. Натомість, стимулювання появи сучасних виробництв, регулятивний механізм штучно підтримував відсталі виробництва, тепер, коли держава не має коштів для їхньої підтримки, перед українськими структуроутворюючими галузями промисловості постала реальна загроза банкрутства, або зміни власника. Суттєва відмінність характерна для областей у використанні коштів на інноваційну діяльність. В усіх регіонах основним джерелом залишаються власні кошти. Недосконалість податкової та кредитної політики держави обмежують здатність підприємств формувати достатній обсяг обігових коштiв та залучати позиковий капітал для проведення інноваційно-iнвестицiйної діяльності. Недостатньо використовуються в Україні непрямі заходи стимулювання впровадження інновацій. Проблема інноваційної діяльності в процесі подолання кризових явищ набуває все більшого значення і потребує наукових розробок як в методологічному, так і в методичному аспектах. Від вирішення цієї проблеми в країні в цілому і в окремих її регіонах залежить перспектива інтеграції нашої держави в світову економіку, що потребує форсайтних наукових досліджень інноваційних тенденцій світової економіки за для збереження ефективного спрямування державних коштів.