WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Коцко Т.А.

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка

ДЕФОРМАЦІЇ В СТРУКТУРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Визначальною умовою переходу економіки України до сталого розвитку є формування національного інвестиційного потенціалу (ІП), реалізація якого дозволяла б забезпечувати довготривале та якісне економічне зростання. Вирішення зазначеного завдання потребує перш за все створення системи умов, які б не просто активізували інвестиційні ресурси (ІР), але щонайважливіше, максимізували ефективність інвестиційних процесів вцілому. При цьому, створення сприятливого інвестиційного клімату слід розглядати лише як одну з таких умов, адже активізація ІР може стимулювати економічне зростання різної якості, що звичайно ж визначатиме і особливості міжнародної спеціалізації національної економіки.

В умовах структурної розбалансованості економіки України та відсутності ефективного інституційного середовища розвиток інвестиційних процесів характеризується повільністю, суперечливістю, а відтак і низькою ефективністю. Більше того, сучасні інвестиційні процеси несуть цілий комплекс загроз пов’язаних не лише з активізацією чинників стримування якісного економічного зростання, але й з формуванням колосального потенціалу кризових явищ, передумовою яких є поглиблення та закріплення структурних деформацій в економіці. При наявності глибоких диспропорцій в структурі економіки, основний потенціал приросту інвестицій забезпечується в галузях третього технологічного укладу, які характеризуються високою ресурсоємністю виробництва, володіють тимчасовими конкурентними перевагами і зорієнтовані значною мірою на зовнішній ринок. Міжгалузевий ефект такого приросту, з точки зору впливу на чинники сталого розвитку, мінімальний. Тому, ІП сталого розвитку, в умовах нерозвинутості ІП економічного зростання, є критично обмеженим.

Сучасна структура інвестицій віддзеркалює структурні диспропорції вітчизняної економіки та відсутність сприятливих умов для інвестиційної діяльності, а отже має обмежений вплив на формування ІП сталого розвитку. Інвестори орієнтується значною мірою на високоприбуткові та швидкоокупні сегменти національної економіки – торгівлю, фінансову діяльність, операції з нерухомістю. Прямі іноземні інвестиції у промисловому секторі надходять переважно у виробництво, де використовуються технології другого, третього та четвертого технологічних укладів, закріплюючи тим самим індустріальну структуру економіки. Основними мотивами для іноземних інвесторів залишаються доступ до дешевих ресурсів, швидка окупність інвестицій, завоювання нових ринків. Стратегічний інтерес, який є основною передумовою ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій, передумовою активізації саме чинників розвитку економіки, відсутній.

Як не парадоксально, однак, швидке економічне зростання в структурно розбалансованій економічній системі з низькою ефективністю ринкових інституцій створює колосальний потенціал нестабільності економічного розвитку, позбавляє її гнучкості, тривалого динамізму, спроможності розвивати та закріплювати свої конкурентні переваги, в результаті чого формується малоперспективна, технологічно відстала модель міжнародної спеціалізації економіки з обмеженим ресурсом розвитку. Реалізація ІП в таких умовах дозволяє активізувати значною мірою лише чинники економічного зростання. Сучасна світова економічна криза яскраво засвідчила уразливість такої моделі економічної системи до впливу зовнішніх факторів. Відтак, є всі підстави стверджувати, що криза дозволить підвищити якість економічного зростання розвинених економік, іншим, в тому числі і вітчизняній, значною мірою доведеться відновлювати докризовий потенціал. В результаті збільшуватиметься розрив у рівні економічного розвитку між окремими країнами, що визначатиме перспективи їх конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Таким чином, збалансування структурних диспропорцій економічної системи є необхідною умовою формування національного ІП сталого розвитку. Політика стимулювання економічного зростання на старій структурній основі не забезпечить стратегічно важливих передумов для переходу від зростання до розвитку. Відтак, необхідно реалізувати стратегічно зорієнтовану структурно-інвестиційну політику спрямовану на забезпечення не просто оптимізації окремих структурних співвідношень, що може нейтралізувати певні загрози стабільності економічно розвитку країни, прискорювати його темпи та підвищувати якість, а на перехід до нової моделі структури економіки, яка б дозволяла формувати довготермінові конкурентні переваги національної економіки та її міжнародну конкурентоспроможність.

Пріоритетним завданням економічної політики держави в цьому напрямі має бути забезпечення зміни у формуванні основних пропорцій розподілу ВВП на користь нагромадження. Даній меті мають бути підпорядковані усі напрями економічної політики. Однак, для структурної перебудови економіки і реалізації на цій основі принципів сталого розвитку цього недостатньо. Одночасно слід сприяти розширенню внутрішнього ринку та підвищенню ефективності ринкових інститутів. Стратегічно важливим завданням є забезпечення збалансованого розвитку основних складових капіталу розвитку – фізичного, природного та людського. Саме такий підхід дозволить перейти до інвестиційно-інноваційного типу розвитку економіки, оскільки активізуватиме усі можливі джерела ІР та забезпечуватиме ефективний їх розподіл в межах економічної системи. При цьому, формування та реалізація ІП сприятиме структурній збалансованості економіки відповідно до потреб її міжнародної конкурентоспроможності.