WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Петрова І.В.

Донецький державний університет управління

СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

У найбільш розвинених країнах світу інвестиційна політика є основною задачею всіх ухвалюваних рішень |вирішень| на макрорівні: об'єм |обсяг| інвестицій розглядається |розглядає| як найважливіший критерій стійкого розвитку національної економіки, а динаміка інвестиційних вкладень як індикатор стану |достатку| ефективного сукупного попиту, як чинник |фактор| , що впливає в майбутньому на обсяг національного виробництва, рівень зайнятості і споживання |вжитку| населення.

Інвестиційна діяльність безпосередньо пов'язана і з |із| соціальною сферою. Як показує досвід |дослід| , підвищення інвестиційної активності з боку населення - це результат грамотної інвестиційної політики держави, у тому числі і в соціальній сфері.

Соціальні проблеми треба вирішувати |рішати| інвестиційними методами, тобто шляхом створення |створіння| нових робочих місць |місце-миль| (інноваційне навчання |вчення| і перепідготовка працівників), підвищення продуктивності праці і зростання |зросту| реальної заробітної плати, економічної зацікавленості працівників і підприємців у високоефективному використанні накопиченого сукупного людського капіталу (підвищення якості життя).

Мета |ціль| держави повинна полягати в створенні |створінні| цілісно існуючої та такої, що стійко розвивається суспільної |громадської| системи, яка має стабільно функціонуючу економіку і добре продуману соціальну політику, що динамічно розвивається.

Відносно державного бюджету функція держави повинна полягати в тому, щоб |аби| забезпечити як можна більшою мірою соціальну орієнтованість бюджету, який забезпечив би достатні розміри консолідованих витрат на соціальний розвиток. Необхідно щоб |аби| весь блок витрат |затрат| на соціальні потреби |нужду| виявився захищеним. Бюджетне і податкове законодавство повинне гарантувати фінансову працездатність соціальних витрат в регіональних і місцевих бюд | жетах | . Необхідно також ефективно задіювати позабюджетні фонди |фундації| , забезпечивши їх цільове використання на соціальні цілі, особливо в регіонах. За джерело додаткових ресурсів можна вважати приватні позабюджетні соціальні фонди |фундації| під гарантії держави.

Для підвищення інвестиційної активності потрібно створення |створіння| в країні сприятливого інвестиційного клімату. Зусилля держави, яка повинна зіграти первинну |першорядну| роль в цьому процесі, полягають в здійсненні цілого ряду |лави| стимулюючих заходів економічного, політичного і соціального характеру |вдачі| .

Державне регулювання соціального інвестування повинне слідувати двом державним принципам: принципу соціальної справедливості і принципу соціальної відповідальності. Економічний сенс державного регулювання соціальних інвестицій полягає в виконанні чотирьох основних функцій держави і її структур:

- виробництва і перерозподілу необхідних соціальних товарів, робіт або послуг;

- фінансування соціальної інвестиційної діяльності;

- стимулювання соціального інвестиційного процесу;

- інформаційного супроводу соціального інвестування.

Мета державного регулювання соціальної інвестиційної діяльності - досягнення оптимального варіанту взаємодії держави, інвесторів і споживачів в процесі підвищення рівня і якості життя в країні.

Виробництво і перерозподіл соціальних товарів, робіт і послуг давно і з різним ступенем ефективності здійснюється державою. Таку ж оцінку можна привласнити виконанню функції стимулювання соціального інвестиційного процесу. Функція інформаційного супроводу соціального інвестування не має системи в реалізації, інформаційна подача відповідних матеріалів в ЗМІ, особливо в підконтрольних регіональним властям або крупним корпоративним структурам, носить ангажований характер. Особливу увагу приділимо функції фінансування соціальної інвестиційної діяльності .

Державне фінансування соціальних інвестицій повинне здійснюватися в тих галузях соціальної сфери, де присутність держави необхідна: у освіті, охороні здоров'я, фізкультурі і спорті, культурі і мистецтві, в області соціальних послуг і зайнятості. Інші галузі соціальної сфери можуть обходитися приватними інвестиціями, для розвитку соціальної інвестиційної діяльності в цих галузях достатньо інших, нефінансових, варіантів держрегулювання: податкових послаблень, юридичних методів, інформаційної підтримки.

В умовах кризи створення |створіння| сприятливого інвестиційного клімату з боку держави може виражатися |виказувати| в інвестуванні, перш за все |передусім| , тих галузей народного господарства, які менше всього цікавлять потенційного інвестора. А це транспортна інфраструктура, житлове будівництво, освіта |утворення| , наука, медицина, культура, тобто галузі соціальної сфери.

Тим самим держава сприяє створенню |створінню| привабливого образу |зображення| об'єктів інвестування з боку приватного капіталу, у тому числі і іноземного.

Залучення інвестицій у виробничу сферу - це створення |створіння| нових робочих місць |місце-миль| , впровадження нових технологій, підвищення суспільного |громадського| виробництва і якості робочої сили, збільшення грошових надходжень підприємства, зростання |зріст| заробітної плати.

Всі ці заходи при їх грамотному здійсненні повинні будуть сприяти поліпшенню |покращанню| соціального положення |становища| населення країни, поліпшенню |покращанню| його добробуту і підвищенню якості життя, що і є |з'являється| одним з найголовніших завдань |задач| держави.