WEB-ресурс научно-практических конференций

Курець В.С.

Львівський національний університет ім. І. Франка

ОСВІТНІ ШКІЛЬНІ ОКРУГИ – МАЙЖЕ НЕ ЄДИНЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ МАЛОКОМПЛЕКТНИХ ЗАКЛАДІВ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Якщо 10–15 років тому малокомплектність шкіл було типовим явищем лише для загальноосвітніх шкіл І ступеня, то сьогодні малокомплектність зросла й поширилась на загальноосвітні школи І–ІІ та І–ІІІ ступенів, особливо у невеликих населених пунктах.

На сьогоднішній день проблемним питанням залишається те, що згідно розрахункової Формули на одного учня, по якій здійснюється планування бюджетних видатків, із збільшенням малокомплектності закладів шкільної освіти 85 – 90 відсотків державних коштів направляється не на здійснення навчального процесу, а на утримання мережі шкіл. А ці кошти можна було б використати для покращення матеріально – технічної бази закладів шкільної освіти.

Несприятлива демографічна ситуація та інші чинники скорочення чисельності учнів призводять до вивільнення приміщень, які разом із завеликою кількістю вчителів і високими видатками на утримання стають додатковим тягарем для місцевого бюджету.

Таке становище може привести до того, що більшість обласних і районних бюджетів, особливо сільськогосподарських регіонів, у зв’язку з відсутністю достатніх дохідних джерел і дотацій не зможуть фінансувати навіть першочергові видатки по утриманню закладів шкільної освіти.

Як свідчить практика, невелика кількість учнів, особливо у малокомплектних школах, не сприяє якості загальної середньої освіти в Україні. Кількість учнів на одного вчителя з року в рік продовжує зменшуватись, а в деяких школах уже наближається до фантастичного показника 1 : 1.

Наприклад, в Рогатинському районі Івано–Франківської області, який є об’єктом нашого дослідження, на 2006/2007 навчальний рік нараховувалось загальноосвітніх шкіл І ступеня 16 (з яких 15 малокомплектні), І-ІІ ступеня 29 (з яких 18 малокомплектні), І-ІІІ ступеня 14 (з яких 5 малокомплектні), то 2007/2008 н.р. - І ступеня 14 (які є малокомплектні, дві самоліквідувалась із-за відсутності учнів), І-ІІ ступня 29 (з яких 19 малокомплектні), І- ІІІ ступеня 14 (з яких 5 малокомплектні). На 2008 / 2009 н.р. - І ступеня 12 (які є малокомплектні, дві самоліквідувались), І-ІІ ступеня 29 (з яких 20 малокомплектні), І-ІІІ ступеня 14 (з яких 5 малокомплектні).

Щодо малокомплектності закладів шкільної освіти Міністр освіти і науки Іван Вакарчук в своїй доповіді на підсумкові колегії Міністерства освіти і науки 22 серпня 2008 року наголосив на те, що “складна демографічна ситуація (за даними Державного комітету статистики України упродовж 1991–2007 років кількість народжених зменшилася на 25 відсотків), вимагає пошуку нових підходів до оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів, особливо у сільській місцевості, кооперації їх для більш ефективного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових та управлінських ресурсів. Це є важливим резервом забезпечення доступності та якості освіти …” [2].

Наявних бюджетних ресурсів недостатньо для того, щоб утримувати, із – за демографічної ситуації, все менш ефективну існуючу шкільну мережу і підтримувати належний рівень якості освітніх послуг. За цих умов для її розвитку бракує не стільки бюджетних коштів, скільки спроможності управляти наявними ресурсами освіти на місцевому рівні. Сільські заклади шкільної освіти мають менше можливостей для залучення додаткових коштів, на селі немає відповідної інфраструктури, підприємницьких структур.

На нашу думку, для оптимізації закладів шкільної освіти і вирішення проблеми малокомплектності шкіл, доцільним є створення шкільних освітніх округів, оскільки дешевше утримувати одну школу – комплекс, аніж декілька маленьких.

Освітні округи дозволяють вирішувати питання організації профільного навчання в сільських школах із малою кількістю учнів і дає можливість використання їх інтелектуальних, творчих і матеріальних ресурсів, підвищення якості й ефективності загальної середньої освіти.

У кожному окрузі вибираються одна – дві найпотужніші школи, які стають базовими, біля яких, приміром, кілька неповних середніх і початкових навчальних закладів. Це означає, що вони зміцнюються високоосвіченими кадрами, повинні бути добре оснащені новітніми навчальними технологіями, обладнанням, мати комп’ютерні класи, аудіо- та відеоапаратуру, копіювальну техніку тощо. Є великі і малі школи. У великій школі можна отримати широкий обсяг освітніх послуг, у малій – вужчий, але ці послуги будуть не менш якісні. Коли є шкільний округ з базовою школою народжується взаємна вимогливість, взаємний контроль і допомога.

Створення округів (кущів шкіл навколо базової школи) дозволить максимально прив’язати інфраструктури шкіл до сімей, до громади, зробити її більш гнучкою, такою, що відповідає інтересам кінцевих споживачів.

Щодо необхідності запровадження освітніх округів, як нового підходу до управління і розвитку середньої освіти на місцевому рівні спонукають наступні аргументи:

Застаріла матеріально–технічна база закладів шкільної освіти і скорочення чисельності учнів, внаслідок несприятливої демографічної ситуації призводить до неефективності функціонування існуючої шкільної мережі.

Демографічна ситуація та інші чинники скорочення чисельності учнів призводить до вивільнення приміщень, які разом із завеликою кількістю вчителів і високими видатками на утримання стають додатковим тягарем для місцевого бюджету.

В Україні вже започатковані шкільні освітні округа. Так, в двадцяти районах Львівської області функціонує 147 округів, в Сумській області – понад 180 округів, в Харківській області – понад 16 округів, на Вінниччині - понад 14 округів.

Як свідчить досвід перших спроб створення освітніх округів, їх доцільність продиктована такими чинниками:

Питання матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу може бути вирішене тільки через передачу повноважень на місцевий рівень. Так само і питання профільної підготовки, підвищення якості, доступу до якісної освіти потребує передачі повноважень із організаційно-методичного забезпечення навчального процесу на рівень, де надаються освітні послуги.

Система прийняття рішень, спрямована на вирішення проблем школи і розвиток середньої освіти, має бути зосереджена там, де виникають проблеми і де сконцентровані (тобто можуть бути введені в дію) додаткові ресурси. А також там, де розроблятимуться спільні механізми і шляхи вирішення цих проблем. Такою “точкою вирішення проблем і планування розвитку ” може і повинен стати освітній округ (шкільний кущ) [3] .

Підсумовуючи щодо створення шкільних освітніх округів на місцевому рівні можна сказати, що

По-перше, оптимізація шкільної мережі не обов’язково означає скорочення і звільнення вчителів, у той час, особливо у сільській місцевості, саме консолідація сусідніх шкіл і створення кущів допоможе визволити значні обсяги ресурсів, які можна спрямувати на підвищення якості освітніх послуг;

По–друге, реконструкцію і розвиток шкільної мережі в інтересах територіальної громади (зменшення “навантаження на бюджет”) можна і необхідно робити не враховуючи освітніх можливостей, а навпаки, збільшуючи доступ до якісної освіти як учнів, так і дорослих мешканців населених пунктів, що входитимуть до освітнього округу;

По–третє, за рахунок економії витрат і “здешевлення” утримання інфраструктури створюється можливість закупівлі обладнання, залучення нових технологій, підвищення кваліфікації вчителів і якості освітніх послуг, якщо повноваження щодо фінансових рішень передані школі та місцевій (територіальній) громаді [4].

Отже, створення освітнього шкільного округу – не просто вдосконалення старої системи, а розвиток і модернізація освіти, що приведе до запланованих результатів.

Література:

1. Курець В.С. Про впровадження коригуючого коефіцієнта наповнення при плануванні видатків малокомплектних загальноосвітніх шкіл України. // “Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації”. Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 22-24 травня 2008 року. - Хмельницький, 2008. - С. 243-245.

2. Освіта. - № 32-33. - 20-27.08. - С. 3.

3. Освітні Округи. Доповідна записка. // Інститут управління суспільними змінами. - www . istc . biz . - C . 11 .

4. Там же . - С. 10.